Переклади осені: чеське фентезі, канадський детектив і мексиканська феміністична проза 

Продовжуємо розповідати про книжкові новинки, які репрезентують літератури різних країн. Осінь була багата на різноманітні переклади, зокрема й знакові, як, скажімо, «Кривавий меридіан» Кормака Маккарті. Щоправда, чимало планів видавцям довелося посунути через затримки в роботі друкарень.

Так, читачі досі чекають анонсований ще у вересні роман  «Пам’ять про відбуття» Абдулразака Ґурни (Komubook), британського письменника танзанійського походження, лауреата Нобелівської премії з літератури 2021 року. У дорозі до фанів графічних історій і «Чорна діра» Чарльза Бернза (Видавництво), як і чимало інших новинок, які з’являться тепер вже наприкінці грудня чи навіть у січні.

Та попри це серед художніх книжок, що вийшли восени, нам вдалося обрати кілька перекладів із доволі широкою географією: від США до Чехії, від Мексики до Кореї, від Канади до Великої Британії.

Водяник. Зелений роман

Водяник. Зелений роман. Мілош Урбан. Пер. Т. Савченко. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2023. — 376 с.

Уявіть героя книжки, що на перший погляд здається чистої води фентезі, екотерористом. Як таке може бути? Чеський прозаїк Мілош Урбан твором «Водяник. Зелений роман» доводить, що сила уяви письменника здатна поєднати абсолютно різні речі в струнку оповідь, в якій знайдеться місце і фольклору, і філософії, і захисту довкілля, і, звісно, нестримному коханню. 

Тож нумо знайомитись! Йоганес Сальмон, барон де Каус, або просто Водяник — головний герой та оповідач книжки Мілоша Урбана. Десь в середині XIX сторіччя після пригод у різних країнах Європи він повертається до родинного маєтку в мальовничому селищі Стара Весь. Водяник, справжній пан і друг простого люду, оселяється у Чорному млині. Доволі швидко він дізнається про пристрасті, що вирують довкола красуні Катінки, у яку закохані ледь не всі місцеві хлопці й неодружені чоловіки. Водяник стає учасником свят і ритуалів, застосовує магічну силу в досить жорстокий спосіб, проторюючи й собі шлях до серця Катінки — дівчини із жвавим розумом, яка прагне знань, вражень, чогось більшого за рідне село. Перша частина роману завершується тим, що Йоганес Сальмон викрадає красуню, щоб зачарувати й зробити тільки своєю. 

Минає час, світ переживає кілька великих воєн, людство стає на шлях підкорення природи. Знову бачимо Водяника після мандрів, який стає свідком знищення його Старої Весі. Мальовниче село переселили, десь зробили греблю, десь — кар’єр. Розлючений, Йоганес Сальмон починає мститися чиновникам, промисловцям і тим, хто з ними пов’язаний. Чим завершиться його екотероризм? Яка роль у діяльності Водяника випаде воскреслій Катінці? Мілош Урбан закручує інтригу, не полишаючи філософських роздумів.      

 Купити книжку

Єдина донька

Єдина донька. Ґуадалупе Неттель. Пер. А. Марховська. — Київ: Compás, 2023. — 272 с.

Це та сама феміністична мексиканська проза, про яку йдеться в назві цього матеріалу. Утім, книжка Ґуадалупе Неттель не має агресивної декларативності, крайнощів і пафосу. У ній ідеться про цілком життєві історії різних жінок, крізь призму яких письменниця міркує над материнством. Що воно таке? Чи є обов’язковим, щоб почуватися щасливою? Яких зусиль потребує і чи виправдані вони? Запитань багато, Ґуадалупе Неттель шукає відповіді, а проте не силуючи читача приставати до тієї чи іншої думки. 

Головною оповідачкою роману є Лаура — молода жінка, яка вирішує не мати дітей. Вона багато подорожує, присвячує час написанню дисертації, має стосунки із чоловіками, свариться й мириться з власною матір’ю… 

Лаура робить свідомий вибір, а авторка книжки ніби випробовує стійкість своєї героїні, знайомлячи її із сусідкою з малим сином. Ця крихітна родина переживає втрату чоловіка та батька. Хлопчик постійно влаштовує істерики, а його мама не може виборсатися з депресії. Лаура береться допомагати їм, скеровуючи свою ніжність на маленького сусіда. 

Паралельно із цією історією розвивається інша, про подругу Лаури — Алісу. Під час вагітності жінка дізнається, що її дитина має генну мутацію і, найімовірніше, немовля помре відразу після пологів. Та Аліса вирішує народжувати, вона хоче пройти шлях материнства, навіть попри те, яким нестерпно болісним він є. Ґуадалупе Неттель пише про те, як складно буває в ситуаціях, для переживання яких у суспільства є сторіччями заготовлені «правильні» сценарії. До речі, переклад англійською «Єдиної доньки» увійшов до короткого списку International Booker Prize 2023. 

Купити книжку

Піранезі

Піранезі. Сюзанна Кларк. Пер. М. Пухлій. — Київ: РМ, 2023. — 240 с.

У творчому доробку британської письменниці Сюзанни Кларк усього лише три книжки: два романи «Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл» (2004 р.), «Піранезі» (2020 р.) й збірка оповідань «Леді з Ґрейс-Адью та інші історії» (2006 р.). На щастя, всі вони перекладені українською, а тому можна насолоджуватися майстерністю авторки в хронологічній послідовності виходу її творів. Сюзанна Кларк — майстерна оповідачка. Її фантазія живиться творами К. С. Льюїса, Дж. Р. Р. Толкіна, Філіпа Пулмана, Террі Пратчетта й Урсули К. Ле Ґуїн. Водночас твори прозаїкині мають добре відчутну унікальність. 

Якщо «Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл» — це альтернативна історія з елементами фентезі, збірка «Леді з Ґрейс-Адью та інші історії» — літературні казки, які розширюють всесвіт першої книжки авторки, то «Піранезі» — елегантна рефлексія на складну життєву ситуацію, в якій опинилась Сюзанна Кларк. 

Після гучної слави, яку приніс прозаїкині роман «Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл», турів на його підтримку, письменниця захворіла. Не маючи чіткого діагнозу, вона була змушена сидіти вдома, позбавлена можливості працювати над наступною книжкою про чарівників, адже це потребувало роботи в бібліотеках. Тоді-то Сюзанна Кларк й вирішила написати роман про паралельні світи. 

Твір-метафора з розв’язкою, що доводить талант авторки, «Піранезі» розповідає про чоловіка, який мешкає у величному Будинку із залами та статуями. Звідти немає виходу, бо будівля оточена морем. Її герой і оповідач, Піранезі, описує дивовижне приміщення й те, як виживає у ньому, не здогадуючись, ким є насправді, і як опинився в Будинку. «Піранезі» тримає інтригу до кінця, зачаровує, залишаючи по собі яскраві образи, що виринатимуть з пам’яті у моменти, коли прагнеш не самотності, а усамітнення.  

Купити книжку

Матінка

Матінка. Лорен Ґрофф. Пер. Л. Александронець. — Харків: Віват, 2023. — 256 с.

Феміністична утопія в реаліях Середньовіччя. Стилізація під історичний роман, що розповідає про протистояння жінки світу чоловіків. Вигадана біографія, в якій релігійний містицизм переплітається з реальними фактами із сивої європейської давнини. Обирайте те, що більше до вподоби, але точно не помилитеся, характеризуючи книжку американської письменниці Лорен Ґрофф «Матінка». Цей роман із тих, які або читаєш, розтягуючи задоволення, або десь на п’ятдесятій сторінці знуджуєшся і розумієш, що не твоє. Третього не дано. Так часто буває з непересічними творами, а «Матінка» — саме такий. 

Отже, перед нами Європа 1158 року. З Франції до Англії тікає сімнадцятирічна Марі де Франс, байстрючка короля Генріха II Плантагенета. У Вестмінстері вона зустрічає королеву Елеонору — першу красуню, норовливу й розбещену владою жінку, в яку безтямно закохується. Утім, бути при дворі Марі не судилося. Незграбну, невиховану дівчину королева відряджає до одного абатства — очолити його і знайти себе в Бозі. 

За таких обставин Марі могла б здатися й померти в злиднях, але та, що росла серед шістьох мужикуватих тіток, які брали її навіть у хрестовий похід, знала чотири мови й могла без проблем вести бухгалтерські книги, вирішила й собі стати видатною, щоб завоювати любов Елеонори. Ставши абатисою, за довгі роки свого керування, Марі відродила абатство, зробила його заможною, неприступною фортецею. Велика, страшна, незрівнянна, свята — абатиса Марі вірила не лишу у власну силу, а й у силу жінок взагалі, а тому, за бажанням авторки роману, справа Марі існуватиме навіть після її смерті. 

Купити книжку

Пограниччя

Пограниччя. Андре Мішо. Пер. Р. Нємцев. — Київ: Нора-Друк, 2023. — 332 с.

«Пограниччя» — атмосферна гостросюжетна історія, в якій франкомовна канадська письменниця Андре Мішо досліджує природу людського зла. У романі тим, що узаконює в душі особистості жорстокість, стає війна, точніше, біль втрати, травма смертю. Але будьмо послідовними, згадаймо про сюжет. 

Події книжки відбуваються в мальовничій місцевості — Пограниччі, «території без громадянства», розташованій між США та Канадою. Озеро, гори й ліс приваблювали відпочивальників з обох країн, тому там виникло невеличке дачне поселення. Влітку 1967 року на лоні ідилічної природи одне за одним хтось скоює два вбивства. Жертвами стають подружки-підлітки — гарні бунтівниці й звабниці Заза та Сіссі. Того літа ще одна дівчинка, юна Андре Дюшам, мріяла подружитися із зірками Пограниччя, але старші красуні обрали Френчі Ламар, яку вбивця не зачепив — в чому й криється розгадка детективу. 

На фоні того, що відбувається, постає згадка про таємничий образ П’єра Ландрі, що колись мешкав у лісах Пограниччя. Цей дикун, продавець шкур, який розмовляв франко-англійським суржиком, повісився через нещасливе кохання. У Ландрі був єдиний друг — Маленький Яструб, який 1944 року потрапив до Нормандії, дізнавшись, що таке велика війна. 

Чи міг скоїти страшні злочини привид П’єра Ландрі? Якщо це зробив Маленький Яструб, то хто він тепер — за кілька десятиріч після повернення з фронту, серед мешканців дач? Розслідування розворушить чимало родинних таємниць, довівши, що Пограниччя — «територія, на якій коливання світла можуть вас легко закинути на бік ночі». 

Купити книжку

А надворі — літо

А надворі — літо. Кім Еран. Пер. Х. Кузьменко. — Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2023. — 192 с.

Кім Еран — відома на своїй батьківщині південнокорейська письменниця, яка заявила про себе на початку 2000-х. Володарка багатьох премій, шанована критиками та люблена читачами, прозаїкиня вирізняється лаконічним стилем, майже позбавленим описовості. Кім Еран прагне розповідати історії так, щоб фокусуватися на певній темі, але не нав’язливо, а зі щирою увагою. Тому її оповідання зі збірки «А надворі — літо» збурює найглибші емоції. 

Які саме? Співчуття подружжю, що втратило єдину дитину з «Настає зима», бажання краще дбати про дорогих тобі людей і тварин після прочитання оповідання «Хлопчик і собака», сум через кохання, що легко розбивається об побут, як у героїв «По різні боки», тривогу від усвідомлення скороминучості життя й людської неготовності до нього як реакцію на «На задньому плані», страх опинитися в ситуації, аналогічній до оповіді про материнське розчарування своєю дитиною в «Долоні», самотність, що огортає, коли розумієш, що навіть найдорожчі люди із тобою не назавжди, бо те саме переживає героїня оповідання «Куди?»…

Кім Еран пише про потаємні, глибокі людські почуття і розповідає історії не для того, щоб когось повчати чи засуджувати. Світ неідеальний, а люди в ньому слабкі — констатує письменниця, але це не привід для ненависті чи зневаги. Радше, тонкий натяк на те, що слід більше любити й берегти одне одного. 

Купити книжку

Сказання з Небезпечного Королівства

Сказання з Небезпечного Королівства. Дж. Р. Р. Толкін. Пер. О. О’Лір, К. Оніщук. — Львів: Астролябія, 2023. — 328 с.

Дійсно, це не аж такий новий переклад збірки коротких оповідей видатного британського письменника Дж. Р. Р. Толкіна. Але, по-перше, книжка виходить в оновленій редакції, вперше — з ілюстраціями Алана Лі та новим перекладом есею Толкіна «Про чарівні казки». По-друге, осінь минула, ми вже зустріли зиму з її віхолами й морозами. Наприкінці року, особливо коли проживаєш його у цілком реальній, а не вигаданій війні, хочеться чимось підживити власний втомлений оптимізм, віру у казку. 

Тож уперед — до чарівних світів, де песик Ровер стає заручником поганого настрою чарівника, потім подорожує на спині чайки, опиняється на Місяці й зустрічає там свого двійника, де дракони ставлять під сумнів існування лицарів, а фермер Джайлз виявляється кмітливішим за самого короля і придворних. Дещо вибивається із загальної канви збірки оповідання «Листок пана Дрібнички» — авторська варіація на тему творчості, сприйняття суспільством митця. 

Що ж до есею «Про чарівні казки», то в ньому Толкін ставить собі за мету розповісти, що це за твори, звідки вони походять і яка від чарівних казок користь. Звісно, автор робить це із завзятістю своєї приголомшливої ерудиції та ґрунтовністю наукового підходу. Вважайте «Про чарівні казки» бонусом для філологів і фанатів Толкіна, яким цікаво читати праці на таку тематику хоч цілий рік.   

Купити книжку

Читайте також: Переклади літа: польське розмаїття, корейська мудрість та закоханий Шекспір