* ESC - закрити вікно пошуку
Vivat
Переклади осені: іспанська фантастика, американський роман і політична сатира зі Шрі-Ланки
29.11.2024Цієї осені ледь не кожне українське видавництво стикнулося із затримками з друком. Втім, це не завадило порадувати читачів новинками, адже ідеальний сезон для проведення часу із книжкою зобовʼязує.
В добірці перекладів осені звичне розмаїття національних літератур буде не таким яскраво вираженим, як в попередніх сезонних матеріалах. Чому? Бо є твори, про які неможливо не згадати, навіть якщо автори представляють одну й ту саму країну. З яких причин, спробуємо пояснити далі.
Якщо ж запропонованих книжок буде замало, рекомендуємо звернути увагу на лауреата Пулітцерівської премії 1983 року — роман «Барва пурпурова» Еліс Вокер (Видавництво Старого Лева), нашумілу фентезійну новинку від Марти Веллс — «Король відьом» (Жорж), міцну соціалку Денніса Лігейна «Маленьке милосердя» (КСД), інтелектуально-літературний ребус «Історія облоги Лісабона» від вже класика Жузе Сарамаґу (Вавилонська бібліотека), щемкі історичні романи «Памʼяті» Еліс Вінн (#книголав) та «Таємниця книги Флори Лі» Патті Каллаган Генрі (Урбіно). На цьому зупинимося, щоб більше уваги приділити основним книжкам добірки.
Світ Ярека
Елія Барсело. Пер. О. Лактіонової. — Тернопіль: Видавництво «Богдан», 2024. — 384 с.
«Світ Ярека» популярної іспанської письменниці Елії Барсело, скоріше повість, ніж роман, — лаконічний твір про вибір, на який варто наважитися, відсуваючи амбіції, про людину-творця з її помилками й спокутою. Так, видається, що філософського змісту у книжці Барсело чимало.
Не вдаючись до якихось помітних нововведень у наукову фантастику, авторка створила чуттєву, динамічну прозу, в якій вся увага зосереджена не на дивах технічного прогресу, а внутрішніх змінах головного персонажа.
Власне, про нього. Леннарт Ярек — ксенолог, тобто фахівець з інопланетного життя, найвідоміший та найавторитетніший у Конфедерації населених світів. Був колись, поки не припустився страшної помилки, через яку загинула популяція розумних істот на одній з планет, швиденько колонізованій людьми. За це Ярека покарали вигнанням. Амбітний вчений, ловелас опинився на самоті, на планеті, практично не придатній до життя. Та раптом, вийшовши з тримісячного сну, Ярек побачить цвітіння дерев там, де було голе каміння, і що найдивніше — почує дитячий сміх… Вчений зустріне мешканців планети, яких назве елоями. Почне їх вивчати, що призведе до неочікуваних відкриттів і наслідків. Описуючи, тобто створюючи новий світ, Ярек раптом вирішить захистити елоїв від людей, вберегти їхню планету від їхнього втручання. Чи виправдає цей вчинок його попередню помилку? Чи повернеться Ярек до свого звичного способу життя? Відповідь буде неочікуваною, але в художньому плані красивою.
Війна
Міленко Єрґович. Пер. А. Татаренко. — Київ: Темпора, 2024. — 268 с.
Читати книжку про війну під час війни — досвід з флером мазохізму. Але роман в оповіданнях боснійського і хорватського письменника Міленко Єрґовича може стати своєрідним попередженням від звикання до страждань і болю, засторогою від ізольованості, до якої хочеться вдатися, коли вже нема сил спостерігати за безкарністю зла. Війна, як і місто, нею майже спустошене, про які пише автор, не мають назви, привʼязки до часу чи простору. Власне, «війна всюди однакова», як зазначала Славенка Дракуліч. Це неприродне явище, руйнівна сила, перед якою людська крихкість не може встояти. Тому книжка Міленко Єрґовича про страх і розпач, самотність, облогу, любов і страх.
«Чи плине час в напрямку кінця війни, чи повертається до її початку?» Невідомо. Зрозуміло лише одне: війна не робить винятків, вона торкається кожного.
Наприклад, шевця, який прагнув помсти за вбивство п’ятьох дочок, хірурга, що планував на пенсії складати пазли, журналіста, який втратив дар слова від побаченого мертвого міста, пожежника, що сіє моркву на згарищі будинку… «Війна» Міленко Єрґовича — емоційно складна книжка, страшна у своїй навмисній відстороненості й, безперечно, художньо сильна.
Сім місяців Маалі Алмейди
Шехан Карунатілака. Пер. Н. Дворової. — Харків: Віват, 2024. — 448 с.
Роман «Сім місяців Маалі Алмейди» ланкійського письменника Шехана Карунатілака може стати чи не найсильнішим літературним враженням року, адже дійсно є твором оригінальним, навіть зухвалим. Перед його оспівуванням, додамо трохи формальностей: 2022-го ця книжка, що поєднує духовні пошуки з політичною сатирою, цілком справедливо отримала Букерівську премію (тоді відзнака ще не зіпсувала свою репутацію заграванням із темою замирення всіх з усіма, і навіть з росіянами, як цьогоріч).
Події роману розгортаються в охопленій громадянською війною Шрі-Ланці наприкінці 1980-х років. Його центральний персонаж Маалі Алмейда, військовий фотограф, завсідник казино та гульвіса, якось прокидається в потойбічному світі, дізнаючись, що має сім «місяців» (днів), щоб розгадати таємницю власного вбивства і передати свої фотографії подружці чи коханцю, адже світлини здатні відкрити правду про насильство та корупцію в країні.
Шехан Карунатілака створює надзвичайну оповідь, в якій потойбічний світ — це не місце спокою, а хаотичний простір, наповнений бюрократичним абсурдом, неспокійними духами та вічно голодними до душ демонами.
Автор дає можливість Маалі, який завжди думав лише про себе, нарешті навчитися цінувати інших людей, аж настільки, що колишній егоїст наважиться на самопожертву.
«Сім місяців Маалі Алмейди» — багатошаровий твір, сміливий та оригінальний, в якому дійсність розбивається на друзки, наповнюючись привидами, але водночас роман привертає увагу до цілком реальних подій, нагадуючи про важливість збереження памʼяті та фіксації свідчень про них.
Мідноголовий Демон
Барбара Кінґсолвер. Пер. С. Стеця. — Київ: Артбукс, 2024. — 544 с.
Ласкаво просимо до справжніх Сполучених Штатів! Залишимо за багато кілометрів Нью-Йорк з його богемним життям чи легковажний Лос-Анджелес. Завітаймо до округу Лі, де «між шахтарським містечком Рюлін і селищем, яке люди звуть Райт-Пур, на узвишші між двома крутими горами» в одинарному трейлері разом із мамою мешкав Мідноголовий Демон — хлопець, який змалку бачив бідність, людську слабкість перед наркотиками чи алкоголем, не сподіваючись вирватися з усталеного для цієї американської глушини способу життя.
Барбара Кінґсолвер розповідає історію особистості, сформованої соціальною нерівністю, звідси, між іншим, присвята й згадки авторки про Чарлза Дікенса та його роман «Девід Копперфільд», якому прозаїкиня дякує за «пристрасну критику інституційної бідності та її згубного впливу на дітей у тогочасному суспільстві».
Її книжка, що 2023 року отримала Пулітцерівську премію, розвиває тему вже в інший час, в інших обставинах, не полишаючи надії на краще.
На долю її Мідноголового Демона випаде чимало випробувань. Часом здаватиметься, що аж занадто багато поганого відбуватиметься з головним персонажем книжки, що не буде порятунку від безвиході, а тому Демон повторить сумну долю своєї матері, яка ще молодою помре від передозування… Проте Барбара Кінґсолвер, створюючи докладний психологічний портрет головного персонажа, а з ним — і оповідь, яка варіюватиметься від динамічної до загуслої, наче смола, дасть Мідноголовому Демону шанс на порятунок, бо на нього заслуговують не лише той, хто свято вірить в американську мрію.
Дім на краю світу
Майкл Каннінґем. Пер. Я. Стріхи. — Київ: Лабораторія, 2024. — 384 с.
Майкл Каннінґем — зірка літератури США 1990-х. На жаль, перекладів книжок прозаїка українською дуже мало, «Дім на краю світу» — лише другий роман, який доступний нашим читачам («Години», за які Каннінґем отримав Пулітцерівську премію 1999-го, виходили у Vivat). Звісно, добре, що ситуація трохи змінилася, бо твори цього автора — це тонка психологічна проза, яка розкладає людські почуття та стосунки по поличках. При цьому Майкл Каннінґем пише без надміру драматизму, екшну чи «порядку денного». Читати його прозу — задоволення, яким не захочеться ділитися ні з ким, адже інтимність зустрічі з романами Каннінґема є тим, що вирізняє його творчість з поміж, наприклад, багатьох сучасних авторів.
«Дім на краю світу» в оригіналі вийшов 1990-го. Це красива у своїй життєвій мудрості історія про людей, які шукають прихисток, щоб позбутися самотності.
Це розповідь про жінок і чоловіків, які опиняються у різних життєвих обставинах, але тягнуться одне до одного, навіть якщо в результаті виходить «кульгава родина».
Роман має чотирьох нараторів, завдяки чому дізнаємося про різні аспекти любові й стосунків: Боббі підлітком втратив старшого брата і матір, він дикуватий і залюблений у рок-н-рол хлопець, якому потрібна нормальна родина; Джонатан — його друг, таємно закоханий у Боббі, складна людина із тягарем самотності. Дві наступні оповідачки — мати Джонатана та Клер — співмешканка потім вже дорослих, згаданих вище персонажів, «розхристана особистість»… Про те, як всі вони уживатимуться разом, і йтиметься у «Домі на краю світу».
Той, хто полюбить тебе у всій твоїй жалюгідній славі
Рафаель Боб-Ваксберґ. Пер. О. Гладкий. — Київ: Грушка, 2024. — 272 с.
Водночас веселі, трагічні, сюрреалістичні й життєві — оповідання Рафаеля Боба-Ваксберґа, хоча деякі твори можна назвати просто текстами, не обтяжуючи їх конкретними визначеннями форми, переносять у світ уяви коміка, автора анімаційного серіалу «Кінь БоДжек». Тож від прози цього автора можна було б очікувати жартів і дотепів, але не слід покладатися тільки на ці очікування. «Той, хто полюбить тебе у всій твоїй жалюгідній славі» — книжка метафорична, в якій кохання, несподівано для нашого цинічного часу, виходить на перший план.
Історії, розказані Рафаелем Бобом-Ваксберґом, варіюються від глибоко емоційних до кумедно-химерних. Одна з них розповідає про пару, яка проходить абсурдний ритуал весільного жертвоприношення козла, а інша спокійно фіксує тугу кохання, загублену в буденності повсякденного життя.
Письменник досліджує складну, часом безладну, природу стосунків. Добре, без гумору не обійдеться, але він буде дещо із сумними нотами, адже часто підкреслюватиме людську вразливість.
Шанувальникам «Коня БоДжека» тон книжки видаватиметься знайомим, адже подає вдале поєднання комедійного та меланхолійного. Однак збірка виходить за межі серіалу, пропонуючи доволі оригінальну прозу.
Читайте також: Переклади літа: турецький постмодернізм, апокаліпсис по-польськи і кримінальний Лондон
This publication is sponsored by the Chytomo’s Patreon community
«Читомо» — це професійне медіа про книжки і книговидання в Україні та світі. Ми залишаємось незалежними лише завдяки коштам наших донаторів. Допоможіть нам розвиватися і ставати ще кращими!
Підтримати проєкт
що більше читаєш – то ширші можливості