Переклади зими: культова британська проза, тайванський ЛГБТ-роман та критика картвельського суспільства

Завдяки старанням українських видавців холодні зимові вечори можна було затишно провести з різноманітними перекладами. Протягом сезону, що минув, вийшло чимало цікавинок. Про деякі з них докладно розповідаємо в добірці.   

Ця стаття підготовлена за підтримки Клубу Читомо. Доєднатися до Клубу можна на Патреоні або Buy me a coffee.

Одержимість

А. С. Баєтт. Одержимість. Пер. Я. Стріха. — Темпора, 2024. — 756 с.

Під час роботи в Британській бібліотеці, спостерігаючи за колегами-літературознавцями,​ А. С. Баєтт, замислилась над феноменом одержимості — коли вчений і його об’єкт дослідження наче володіють одне одним через тексти. Так зародилася ідея роману ​«Одержимість» — книжки, яка заслужено вважається одним з найвизначніших художніх творів XX століття. Згадку про цей роман знайдете в різноманітних рейтингах і списках BBC, The Guardian, Time Magazine тощо. 1990 року за «Одержимість» Баєтт отримала Букерівську премію. Перед прочитанням роману слід розуміти: його писала науковиця, людина багатої ерудиції й британського почуття гумору. Тому «Одержимість» — багатошаровий текст, де є й постмодерністська гра з жанрами, й філософські роздуми, й іронія щодо наукового середовища. 

За сюжетом літературознавець Роланд Мітчелл, досліджуючи спадщину видатного поета XIX століття Рендольфа Генрі Еша, знаходить його до того невідомі листи, адресовані загадковій жінці. Відкриття приводить Роланда до Мод Бейлі, дослідниці життя поетеси Крістабел Ла Мотт. Разом вони занурюються в архіви, намагаючись розкрити таємницю забороненого кохання двох видатних митців. Тим часом інші науковці, колекціонери та шукачі сенсацій намагаються випередити їх у гонитві за літературними артефактами.

Стислий переказ роману «Одержимість» не передає грандіозність задуму Баєтт, яка не просто вигадала двох поетів з минувщини, а й наділила їх віршами, листами, біографіями, зробивши це настільки переконливо, що важко повірити в те, що Еша та Ла Мотт насправді не існувало.

Тож перед нами, ще й завдяки чудовому перекладу, — літературний шедевр, у якому прекрасно все: і зміст, і форма, і порушені теми пошуку істини, одержимості мистецтвом і тим, що залишаємо після себе.

Купити книжку

Читайте також: Мандрівка з ретро-Києва у шахтарські нетрі Луганщини: 4 нові українські романи

Місто привидів

Кевін Чень. Місто привидів. Пер. О. Беспала. — «Сафран», 2024. — 440 с.

Книжка «Місто привидів» тайванського письменника Кевіна Ченя з тих літературних творів, що справляють велике враження. Вивірений до дрібниць, про яку б із сюжетних ліній не йшлося; такий, що тримає в напрузі, сплетений з величезної гамми почуттів: від любові до ненависті — цей роман стане коштовною знахідкою для поціновувачів сучасної інтелектуальної літератури. 

Попри те, що центральний персонаж «Міста привидів» є геєм, визнаємо, що називати цю книжку ЛГБТ-романом — провокативно, й робити так годиться хіба що для заголовка добірки. Загалом Кевін Чень розповідає історію однієї родини, в якій багато таємниць, несказаних слів любові й підтримки.

Автор на прикладі персонажів роману пояснює, як особистість та її подальшу долю формують стосунки в сімʼї: «Пʼятеро сестер Чень — небажані доньки, чи може у їхньому житті хоч щось бути “гаразд”?».

Одна скоїла самогубство, інша втратила зв’язок з реальністю, третя терпить кулаки чоловіка… Молодшому брату Тяньхону судилося зазнати гніву матері, неприйняття суспільства, через що він був змушений поїхати з країни аж до Німеччини, де зустрів своє трагічне кохання… Але спогади, спокута й прагнення розуміння приведуть чоловіка назад  — до міста його дитинства й юності, де образи минулого стали привидами. Головне — не загубити себе, ширяючи між ними, розмотуючи клубок родинних таємниць.     

Купити книжку

Асинхронія 

Ека Тоґонідзе. Асинхронія. Пер. Н. Трохим — Комора, 2025. —  176 с.

«Асинхронія» — дебютний роман картвельської письменниці Еки Тоґонідзе, щемка історія про сіамських близнючок — Діану та Ліну. Все своє недовге життя сестри були ізольовані від реального світу, неминуче зіткнення з яким обернулося на трагедію. У романі Тоґонідзе асинхронія стосується не так життя самих Діани та Ліни, хоч їм, доволі різним особистостям, важко ужитися у «двоїні», яка, за словами однієї з них, «як пʼявка впивається в язик, відбирає мову, вбиває радість», як сприйняття дівчат суспільством. Щоб підкреслити це, авторка вводить у твір образ батька близнючок – Ростома. Колись він скористався їхньою матірʼю, побавившись з гарною дівчиною в кохання, приховавши стосунки із нею через те, що був із родини з вищим соціальним статусом. Та найгірше те, що до останньої миті Ростом відмовлявся визнавати Діану та Ліну доньками. 

Розповідаючи історію про людську жорстокість, перед якою важко лишитися чистими та неушкодженими беззахисним душам, Ека Тоґонідзе звертається до стилю щоденникових записів.

Завдяки цьому глибоко розкриваються характери Діани та Ліни. Одна — більш раціональна, інша — мрійлива, але обидві дівчини прагнуть турботи, любові й близькості із реальним світом, хоч він і виявляється до них жорстоким, коли близнючки потрапляють до цирку й стають забавкою. «Асинхронія» — безапеляційна в засудженні глупства, егоїзму й дикості людей книжка, сумна історія, яка нагадує, що ницість вбиває.    

Купити книжку 

Квантовий злодій

Ганну Раяніемі. Квантовий злодій. Пер. Є. Пілецький. — «Видавництво Жупанського», 2025. — 288 с.

Якщо класична наукова фантастика — це майстерна партія в шахи, де важлива стратегія, то роман «Квантовий злодій» фінського письменника Ганну Раяніемі — це гра у тривимірний покер, де кожен хід змінює всі правила.

Тут немає безпечних ходів, є лише ризики, парадокси й обман. Світ твору — це постсингулярна Сонячна система, де технології перетворили реальність на нескінченний набір ігор, симуляцій і маніпуляцій. Головний герой оповіді — Жан ле Фламбер — шахрай, інтелектуальний авантюрист. Він потрапляє у В’язницю Дилеми — місце, у якому в’язні нескінченно грають у математично змодельовані теорії ухвалення рішень, що мають змінити їхню поведінку. Його рятує загадкова воїтелька Міелі та її розумний космічний корабель Пергонен. Але свобода — це ще один контракт: аби повернути собі спогади, Жан має здійснити чергову крадіжку…

«Квантовий злодій» — справжній інтелектуальний виклик. Раяніемі не пояснює своїх світів — він кидає читача в їхній вир і змушує інтуїтивно орієнтуватися серед ідей, концептів і технологій, які здаються водночас чужими і знайомими. Це книжка для тих, хто готовий прийняти виклик, зануритися у світ, де інформація цінніша за життя, а злодійство — не просто ремесло, а спосіб існування. Стиль роману — математично точний хаос, де кожне слово має вагу, кожна сцена — підтекст, а кожен діалог — кілька рівнів інтерпретації.

Купити книжку

Сонджу

Вондра Чан. Сонджу. Пер. О. Калюжний. — «#книголав», 2025. — 336 с.

Художня література, створена американськими письменниками азійського походження, вже стала в США культурним феноменом. Хтось обирає шлях порушення актуальних проблем нащадків іммігрантів, хтось звертається до історичного контексту, щоб, можливо, було краще зрозуміло їхнім нинішнім співгромадянам, що змушувало людей долати океан у пошуках кращого життя. Тут можна згадати, наприклад, і «Пачінко» Мін Джін Лі, і «Чотири скарби неба» Дженні Тінхвей Джан та навіть «Симпатика» В’єта Тана Нгуєна. Роман «Сонджу» корейсько-американської прозаїкині Вондри Чан доповнює список. 

Її книжка — історія життя жінки, яка не відступилася від наміру бути щасливою. Сонджу виросла в Сеулі, здобула сучасну освіту і вірила, що зможе сама визначати свою долю. Але в післявоєнній Кореї 1940-х жінки не мали вибору. Коли її мати вирішує видати доньку заміж за чоловіка, якого Сонджу ніколи не бачила, мрії про рівноправне партнерство й життя, сповнене любові, руйнуються об твердість традицій. Так Сонджу опиняється в умовах, де її роль звужується до дружини та невістки, де покірність важливіша за щастя, а любов — це розкіш, яку дозволено не всім.

Вондра Чан майстерно малює портрет жінки, яка намагається зберегти себе у світі, що відмовляє їй у праві на вибір.

«Сонджу» – це історія не лише про глибоко патріархальне суспільство, але й про боротьбу: тиху, внутрішню, майже непомітну, але від цього не менш відчайдушну. Роман описує жіночий досвід у Кореї середини ХХ століття, де традиції визначають не лише життя, а й саму цінність жінки. Водночас це історія про пошук щастя всупереч обставинам. У дрібницях — у погляді, у жесті, у несказаних словах — Сонджу знайде власний спосіб чинити опір.

Купити книжку

Друг

Сіґрід Нуньєс. Друг. Пер. А. Дудченко. — «Ще одну сторінку», 2025. — 272 с.

Це міг би бути роман про дружбу, щоправда, доволі специфічну, навіть токсичну, але американська авторка Сіґрід Нуньєс більше міркує про те, що означає в сучасному світі належати до письменницької когорти. Власне, «Друг» — найбільш відомий і популярний її твір, що здобув Національну книжкову премію США, увійшов до фіналу Дублінської літературної премії та французької Prix Femina, врешті отримавши 2024 року екранізацію. 

За сюжетом роману його оповідачка, письменниця, викладачка, раптом дізнається про самогубство свого давнього друга — більш відомого автора, богемну зірку та невгамовного бабія. Переживаючи втрату, вона згадує минуле: спільні пригоди, закоханості, творчі кризи й злети.

Оповідачка доходить висновку, що «те, чого нам не вистачає, те, що ми втрачаємо і за чим горюємо» робить нас тими, ким ми є насправді.

Аж раптом у її житті зʼявляється величезний дорослий пес. Дружина померлого друга просить оповідачку забрати його собаку. З цього починається нова історія, тепер взаємин людини й тварини. Вона — про зцілення, безкорисливу любов і прийняття життя з його скінченністю. «Тварин не вигнали з Раю разом із нами, — пише Сіґрід Нуньєс. — І завдяки нашій любові до них і дружбі з ними ми можемо відновити зв’язок із Раєм, хоча б тоненький». Погоджуємося, але зауважимо, що текст письменниці сповнений літературних цитат, філософських роздумів, тож не слід його спрощувати до драмеді. 

Купити книжку

Також згадаємо книжки, які варті того, щоб бути прочитаними, незалежно від пори року. Серед них: талановито-зухвалий університетський роман Мони Авад «Зайчик» («Жорж»), історичний детектив Антоніо Ґаррідо «Тлумач тіл» про зародження судової медицини («Апріорі»), епічна й глибоко емоційна сага про любов, втрату та утопічні мрії Ганьї Янаґігари «До раю» («КМ-Букс»), «Педро Парамо» — магічна оповідь про самотність видатного мексиканського автора Хуана Рульфо («Компáс»), пронизливий роман про неочевидні наслідки війни «Викреслена» Міхи Мацціні («Видавництво Анетти Антоненко»), «Крудо» — тривожна оповідь Олівії Ленґ, що змішує реальність і вигадку, відображаючи хаос 2017 року, який розпочався в США з приходом до влади Дональда Трампа («Грушка») etc. Перелік не є вичерпним, але доволі репрезентативним, адже підтверджує, що українських читачів цікавить різна за жанрами й силою художнього слова література.  

Читайте також: Ніна Мюррей: поезію в Америці читають професіонали та військові