Борис Крамер. Пернач полковника Вухналя : кримінальний роман

Згоріла хата коваля Бориса Циганчука. Пожежники виявляють у ній обгорілий труп. Виявляється, що це не коваль, а хтось інший. Майор поліції Артем Нагорняк, який береться за розслідування, встановлює, що Борис Циганчук на запрошення професора Вознесенського поїхав на виставку власних робіт у Париж. Хто ж тоді згорів у його хаті? І чому професор Вознесенський приховує своє істинне обличчя?..

По правді кажучи, Нагорняк ще й сам не звик до нової посади, до нового статусу, тож волів уникати офіціозу, ходив у простеньких костюмах. Пашка старанно готувала йому на кожен ранок білу со¬рочку та краватку, а він злився й міг натягти на себе перший-ліпший гольф під піджак та й х?да наслужбу. Одного разу наткнувся на генерала Ґар଴улю з області, який не впізнав у ньому начальника поліції. «Що це за розхристаність? — побуряко¬віло начальницьке обличчя. — Шайка випадко¬вих!.. Понабирають невігласів!.. З вулиці!.. А пра¬цювати нікому!..» Генерал Ґараґуля — старий кадр, загартований, з собачою кров’ю у жилах, якої набрався за старої системи, соратник полковника Ковтуна, місцевого міліцейського князька, якого поперли зі служби за зв’язки з криміналом і бізне¬сом, словом, ще той пень із виряченими балухами. І то вже невиліковний діагноз, від якого не від-махнутися. Генерал проскочив уперед, у поліцію, на іміджі реформатора, якому не давали дороги. Нове й старе у поліції кусається, перегавкується й ще не відомо, чиє буде зверху.
“