Поки психолог не поруч: книги про травми та як їх пережити

Ми всі травмовані війною. Хтось більшою мірою, хтось — меншою. І не лише фізично. І всім нам треба відновитись, зберегтись, не втратити себе чи просто вигребти з тої безодні відчаю, яка дивиться на нас та періодично намагається затягти до себе.

Не кожен наважується на зустріч із психологом, щоб пропрацювати наболіле. Іноді це довгий шлях усвідомлення, що так більше не можна: я хочу жити далі й мені потрібна допомога, сам/а я не впораюсь. Зрештою для цього має наступити момент, коли ви готові…

А наразі ми хочемо вам запропонувати книги, які можуть допомогти в нелегкий період життя віднайти мотивацію рухатись далі. Написані вони переважно тими, хто особисто пережив важкі травми та пройшов нелегкий шлях до відновлення.

«Життя після 16:30»

Олександр Терещенко (наразі доступна лише електронна версія)

Автор — учасник боїв у Донецькому аеропорту, один з тих, кого назвали «кіборгами». Отримавши тяжке поранення, пройшовши через неймовірні випробування, він зміг повернутись до життя. Сам Олександр свої нотатки іронічно називає «маячнею», вони пронумеровані і їх 38.

Перед початком автор чесно говорить про те, чого точно не мав на меті, пишучи цю книжку: «видавити сльозу співчуття», «зняти камінь з душі» чи «закосити» під письменника». Це не художня книга і точно не публіцистика. Мені здається, що й мемуарами її важко назвати. 

Переважно кожна «маячня» це свого роду роздуми людини, яка змінилась після поранення з війни, опис внутрішнього стану, змін і поглядів на життя без прикрас. Що може відчувати людина, яка отримала важке поранення після розриву гранати поряд? А ви замислювались, що б робили і як би жили, якби у вас не стало, наприклад, руки та ока? Як би ви почувалися?

На 139 сторінках автор виклав свої переживання та думки. Для мене це — ознака мужності. Хочу одразу попередити — тут тексти й справді складні та дуже особисті: про труднощі, про внутрішні відчуття, коли ти став іншим, коли з’явились певні обмеження. Але!… Є один, на мою думку, дуже важливий момент. Всі свої труднощі автор описує з іронією і самоіронією, на грані їдкого сарказму, іноді навіть чорного гумору. Може навіть закрастись дуже небезпечне відчуття, помилкове враження, що автору легко і комфортно. Хоча треба розуміти, що втратити руки та пошкодити око, і при цьому мати дуже гостре почуття гумору — ознака колосальної сили волі, яка викликає безмежну повагу і захоплення.

Головний посил цієї книги — не здаватись за будь-яких обставин і попри все. Це не просто слова, це — аргументовано викладені думки, чому треба вставати і йти, діяти, бути зайнятим, виганяти зі своєї голови паразитичні думки про безпорадність. Тобі врятували життя, ти вижив. Це не просто так, це для чогось. І те «щось» кожен повинен знайти сам. Бо це новий етап у житті: ти вже не такий яким був раніше, починаєш життя заново. І треба вчитись побуту, співіснуванню з іншими, пошуку нових сенсів. Ти вчишся заново і місце в житті шукаєш теж заново. Мені здається, у словах автора є саме та, потрібна у таких випадках, мотивація.

Насправді книжка не сповнена жахами чи муками, ні. Тут ви лише задумаєтесь над серйозними речами, крізь все той же сарказм та самоіронію автора. Це книга роздумів сильної людини, яка дасть вам змогу задуматись над власним ставленням до життя і проблем.

Купити книжку

«Життя після 16:30. Сім років потому»

Олександр Терещенко. — Київ: ДІПА, 2021. — 312 с.

Перша книга мала успіх і відповіла на запит українського ринку: у нас мають бути мотиваційні книги від військових, які пройшли випробування травмами, щоб допомогти постраждалим на війні та їхнім сім’ям впоратись з новими реаліями життя.

Чимало людей після прочитання хотіли дізнатись, що там далі й лунали питання чи буде продовження. І воно з’явилось! Ми отримали ще одну книгу, в якій автор демонструє жагу до життя. У ній ми знову опиняємось у вирі його самоіронії та гумору. А ще — турботи та співчуття.

У продовженні книжки ми бачимо особисту еволюцію Олександра Терещенка — спостереження за власним ростом, сприйняття себе з травмами в цьому світі. Ми читаємо і прослідковуємо за тим, як  автор приймає ще більші виклики, переосмислює певні моменти свого життя.

Особисто моє враження від пана Олександра — він, попри все, залишився щирою, відкритою людиною, приємною у спілкуванні настільки, що надихає не здаватися і мене, не травмовану фізично цивільну. Книга може бути особливо корисною для тих, хто на межі відчаю або зневірився чи відчуває себе не потрібним. Автор доводить, що це — неправда. В першу чергу ви потрібні собі та тим, хто поряд! 

До речі, пан Олександр є героєм двох документальних фільмів: «Життя після завтра», авторка фільму Євгенія Подобна «Життя після 16:30» (Валерія Борщевська, Артемій Кірсанов, Сергій Дзюба), які я дуже раджу до перегляду.

І ще додам: Олександр Терещенко заснував та очолював Миколаївську обласну організацію «Асоціація учасників та інвалідів АТО», був заступником начальника Академії патрульної поліції з соціально-гуманітарних питань у Києві, а згодом працював на посаді заступника Міністра у справах ветеранів України. І це окрім власних перемог — участі в марафонах з нелегкими фізичними навантаженнями.  Мотивує, еге ж?

Купити книжку

«Вони перемогли. 11 історій про людей з ранами — видимими і невидимими»

 Анастасія Федченко. — Київ: Yakaboo Publishing, 2022. — 200 с.

Це збірка історій ветеранок і ветеранів, які зазнали поранень на війні. Авторка брала чисельні інтерв’ю у військових після поранення. Вона розмовляла з тими, хто не просто прийняв себе новим, а й бачила на власні очі, як ці неймовірні люди день за днем долають  свої страхи, відчай і біль. E цих інтерв’ю — величезна міць тих, хто прийняв рішення: якщо я вижив, значить потрібно рухатись далі. І вони рухаються з ще більшою силою: хтось вирішив навіть із травмою здійснити мрію і стрибнути з парашутом, хтось — бігти марафон, а хтось — просто працювати, народжувати дітей. Кожна історія — це приклад, що надихає не здаватись і не потонути у безнадії та розпачі. Кожна з цих історій дає розуміння та можливо зачіпку, яка допоможе віднайти радість життя.

Вони змогли навчитись жити, заново знайти себе у суспільстві, не відчуваючи себе непотрібним чи тягарем для оточення. Ці історії дають нам розуміння, що в силах кожного з нас подолати синдром жертви та жити повноцінно, попри отримані травми. Просто надихніться силою волі героїв  книги!

Купити книжку

Читайте також: Минуле, що сформувало сьогодення: 6 новинок історичного нон-фікшну

«Повний автобус героїв»

Піддубний Василь. — Житомир: Видавець Євенок О. О., 2021. — 64 с.

Власне, «Автобус героїв» — це проєкт Олександра Швецова, який подарував особливий шлях до відновлення ветеранам війни. А ця книга написана військовим Василем Піддубним після повернення з війни.

Після повернення з лінії фронту чимало військових відчувають себе розгубленими перед цивільним життям, непотрібними та покинутими напризволяще. Тим, хто залишився наодинці зі своїми проблемами, ПТСР, хто зневірився, зіштовхнувся з нерозумінням рідних та близьких людей, поставив на собі хрест і навіть роздумував про суїцид. Їм важко було вчитись жити зі своїми травмами, і хтось мав їм допомогти. Такою допомогою і став проєкт «Автобус героїв», мета якого — подорожі учасників бойових дій до країн Європи.  Василь Піддубний на написання книги надихнувся участю в цьому проєкті. А хто ще зрозуміє і напише про військових, краще ніж письменник-військовий?

Насправді окрім описаної фактичної подорожі, це подорож до самого себе — коли тебе не покидає війна, проте мандрівка потроху зцілює. Тут, серед мирних краєвидів і міст, намагаєшся знайти нові сили для життя.

Можливо, саме в цій книзі знайдеться відповідь і на ваше питання: що робити далі? І хай ця мандрівка дасть вам сили на нові плани та надихне рухатись вперед!

Купити книжку

«Сталева воля»

Шайло Гарріс. — Київ: Брайт Букс, 2017. — 280 с.

Це історія американського військового, який отримав чисельні травми під час війни в Іраку. Шлях до відновлення як фізичного, так і душевного був довгим і болісним. Шайло Гарріса ввели в штучну кому і понад 40 днів він боровся за своє життя, три роки провів у медичному центрі, пережив понад шістдесят хірургічних операцій.

У книзі автор описує свій шлях повернення до життя: боротьба з ПТСР, відчуття, що він є тягарем для своїх рідних та близьких. Зараз Шайло виступає з промовами, що надихають, для підтримки таких же поранених бійців та власним прикладом дає зрозуміти, що можна впоратись із травмами й знайти власний сенс у житті.

До речі, автор книги відвідував Україну у 2017 році, щоб підтримати українських військових. І під час презентації свого видання українською, ділився власним досвідом подолання депресії та зневіри, розповідав про напрацьований алгоритм з подолання болю та пригніченого стану після важких поранень і травм. 

Ця книга буде корисною і для військових, що переживають травми, і для їхніх сімей. Можливо, досвід Шайло і його дружини про те, як разом долати труднощі стане корисним і для вашого відновлення.

Купити книжку

«Плем’я. Про повернення з війни і належність до спільноти»

Себастьян Юнґер. — Київ: Наш формат, 2023. — 128 с.

Цю книгу також можна назвати універсальною. Вона підійде для прочитання і військовим, і цивільним. Як тим, хто став вперше до зброї, так і тим хто вчергове повернувся до війська або ж активно волонтерить чи чекає на повернення близьких. 

Себастьян Юнґер — американський журналіст, письменник і документаліст, який писав репортажі про важкі професії з ризиком для життя, зокрема про військових. Він особисто написав передмову до українського видання — звернення до українців щодо нашої щоденної боротьби.

У книзі чимало уваги приділено питанню повернення військовим з фронту. Адже відчуття «належності до спільноти» — дуже важливе. Усвідомлення того, що на тебе чекають і ти будеш потрібний рідним, суспільству, країні — вкрай мотивує і підтримує, як під час перебування на війні, так і після повернення в мирне середовище. Книга точно буде корисною зокрема тим, хто працює у сферах, які дотичні до військових: соціальні служби, лікарні чи громадські організації. 

Однією з причин нелегкого повернення з війни до мирного життя є те, що люди, які тривалий час перебували у зоні бойових дій, живуть за іншими правилами. Для них не існує тих моментів, за які ми, цивільні, ламаємо списи в суперечках у соцмережах чи різноманітних дискусійних платформах. Там не існує всіх цих соціальних чи політичних розбіжностей — там є лише поняття «свій» або «чужий», немає напівтонів, а є чорне, і є біле. І коли військовий після тривалого перебування у такому середовищі повертається до розколотого суспільства, поділеного на різні спільноти за тими чи іншими ознаками — це викликає певний дисонанс у сприйнятті тих, хто не перебував на полі бою. Для ветеранів це наче інший дивний світ. Натомість у нас часто виникають думки, що щось не так із військовим. Але чекайте, автор книги пояснить вам, що не так із вами, якщо ви не розумієте тих, хто повернувся з війни. І в нашому суспільстві тепер це розуміння просто необхідне.

Купити книжку

«Як залишитися собою під час та після війни»

Андрій Бережанський та Сергій Грилюк. — Видавничий дім «Сварог», 2024. — 376 с.

Автори книги, Андрій Бережанський — тілесний терапевт і кінезіолог та Сергій Грилюк — військовий психолог, в першу чергу створювали її для військових, проте вона не буде зайвою для родин чи близьких військових.

Ця книга написана для наших захисників і захисниць, щоб прийти їм на допомогу, не втратити своє «я» та зберегти психофізичне здоров’я перебуваючи у війську. Тут викладені прості та докладні описи вправ, зокрема фізичних і дихальних, методик самодопомоги для військових, коли потрібно бути «в ресурсі». Є поради щодо того, що робити, коли виникають відчуття апатії чи виснаження, коли людину охоплюють стани агресії, страху, сумніву та тривоги. Або ж коли є проблеми зі сном, турбують фантомні болі, коли воїни повертаються додому чи знаходяться в тилу. А також автори розповідають, як допомогти та підтримати свого побратима чи посестру, якщо вони переживають кризові стани.

Ми маємо вчитись зберігати свій психофізичний стан в нормі (наскільки це можливо і дозволяють обставини). Це особливо важливо для військових, тих, хто безпосередньо проживає цю війну перебуваючи в окопах. Подаруйте їм цю книгу — нехай вона буде завжди з ними. Адже ми не знаємо, коли нас «накриє». І те, що ця книга опиниться поряд, щоб хоч трохи допомогти — це вже маленька перемога. Це може бути своєрідною підтримкою тим, хто не бажає йти до психолога — адже тут психолог говорить з ними через книгу. Зрештою всі рекомендації можуть стати в пригоді й цивільній людині. На мою думку, ця книжка — концентрат потрібних знань для самодопомоги. Тож беріть, замовляйте, читайте і тримайте поряд.

Кишеньковий формат книжки дозволить завжди мати її під рукою. Також автори дали можливість всім охочим почитати її в електронному варіанті та виклали у вільний доступ.

«Емоційні гойдалки війни»

Володимир Станчишин. — Київ: Віхола, 2022. — 288 с.

На перший погляд, описане в цій книзі може здаватись очевидним. Адже ми вже третій рік живемо з часу повномасштабного вторгнення і десятий рік в умовах російсько-української війни. Ми всі вже маємо певний травматичний досвід.

Проте не буде зайвим нагадати собі, що в тому, що ми переживаємо ненормальною є тільки війна. Всі наші переживання та емоції: гнів, ненависть біль, бажання помсти, тривоги, смуток, страх, апатія, втома, почуття провини — це нормально. Всі ці емоції були з нами завжди та загострились під час війни. Тож нам потрібно вчитись приймати їх, розуміти, куди спрямовувати свої зусилля, щоб витягувати себе з емоційного хаосу. Втихомирити чи контролювати повністю наші емоції навряд, чи вдасться — ми й далі будемо тривожитись і злитись, але можна навчитись краще реагувати та розуміти себе.

Цю книгу можна сприймати як свого роду «щоденник емоційних станів війни». Це зокрема хороший варіант для закріплення вже пройденого і пережитого нами, оскільки попереду, ймовірно, ще багато важких ситуацій. Можливо, зазирати до цієї книги буде не зайвим, коли ми знову переживатимемо стрес чи заплутаємось у власних емоціях.

Купити книжку

«Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни»

Тетяна Касьян. — Київ: Лабораторія, 2023. — 216 с.

Кожна історія у цій книзі — болить. Але водночас і лікує тим, що дає зрозуміти, що всі наші емоції та почуття, які ми проживаємо в цій війні є нормальними. Читаючи ці розповіді ти розумієш, що у кожного свій досвід проживання війни й не існує універсальної поради щодо того, як зберегти метальне здоров’я. Проте книжка точно дає розуміння, що не варто знецінювати досвід тих, кого торкнулась війна. Ми не маємо в собі консервувати біль пережитого, ми маємо його проговорювати, прочитувати, прописувати…

Авторка влучно поєднала зібрані історії, військових і цивільних з особистими розмовами з психотерапевтом. Тож ми тут бачимо і коментарі спеціаліста.

В такий спосіб авторка намагається впорядкувати свої думки та дати зрозуміти собі та читачеві що, власне, ми переживаємо в цій війні. Ми маємо зрозуміти, що так, як було, вже не буде — змінились обставини, місця, ситуації. Головне — наші відчуття. Це свого роду мікс фіксування людських історій та психології, який має допомогти нам зрозуміти себе, усвідомити реальність і зберегти людяність.

Однією з особливостей книги є коротенький «словник чутливої комунікації», який допоможе правильно вживати слова, щоб не образити чи не знецінити людину. Бо правильно комунікувати — важливо. Ми маємо навчитись жити з набутим досвідом і йти далі, бо після перемоги в нас ще буде багато роботи які над собою, так і з тими, хто нас оточуватиме.

Купити книжку

«Повернення»

Еріх Марія Ремарк. —  Харків, Клуб Сімейного Дозвілля, 2022. — 288 с.

Класика завжди є класикою. Про відомого автора і його творчість немає сенсу багато розповідати. Однак хочеться нагадати, що він брав участь у Першій світовій війні, отримав поранення і чи не вся його творчість або присвячена війні, або ця тема проходить крізь неї лейтмотивом.

Особливою є книга «Повернення». Це продовження «На західному фронті без змін». Герої вижили та повернулись до мирного життя. Вірніше — намагаються повернутись і знайти себе у мирному житті. 

Скалічені війною, відчуваючи самотність, безнадію і навіть страх до нового життя, коли приходить розуміння, що багато чого, що колись було важливим, після пережитого на війні вже не здається таким значущим чи взагалі не має значення. Героям потрібно шукати новий сенс життя, вчитись знову жити у мирі, в першу чергу — у мирі із собою. Особливо коли ті, хто повернувся, неначе заклякли та відчувають себе мертвими всередині. І все це на фоні кризи економіці країни та в суспільстві. Вони стикаються з тим, що зараз притаманно й нашій реальності: нерозуміння цивільними військових або коли тебе «криє» від спогадів пережитого… Чи вдасться відновитися, коли війна залишилась всередині тебе? І чи є взагалі цей шанс почати спочатку? 

Здається головному герою це трохи вдалося. Може після прочитання вдасться і вам?

Купити книжку

Валерія Палій — кандидатка психологічних наук, президентка Національної психологічної асоціації:

Наша психіка побудована так, що ми не завжди маємо ресурс і бажання повертатися до переосмислення складних життєвих подій. Психологічні захисти виступають тими захисними бар‘єрами, які частково відвертають нас від болючих думок і спогадів. Працюють як дамба, що тримає значний обсяг води, час від часу відкриваючи шлюзи, але стримуючи значну стихію.

Використання наративів є одним зі шляхів зцілення та інтеграції травматичного досвіду, і такий підхід в різних варіаціях давно використовують в психотерапії. Контакт з історіями інших, зіставлення їх з власними спогадами, думками, почуттями може стати важливим способом перетравлення та інтеграції свого досвіду.

Дружня розмова, за емоційно безпечних умов, може бути безпечним каталізатором обережного контакту з собою, невидимою підтримкою. В читанні «розмова» — це слухання оповідань авторів і рефлексії щодо них. 

Автор, оповідач, може стати прикладом, рольовою моделлю, натхненником, який або яка сфокусує на наявних ресурсах та, можливо, підкине кілька ідей щодо ставлень, переосмислень чи співжиття з новим і складним досвідом. Але тут важливо, що книжку, на відміну від розмови, можна закрити в будь-який момент і відкласти, якщо вона здіймає важкі хвилі досвіду, який складно самостійно опрацювати.

Любов Медведь — психологиня, гештальт-терапевтка, асоційована тренерка НАГТУ:

Якщо коротко, то травма у психології — це реакція психіки на подію, яка сильно впливає на людину. Це може бути вагомий стрес або цілий ряд настільки потужних факторів, що мозок просто не може впоратися з тим, щоб це усвідомити, прожити та інтегрувати в особистісний досвід. 

Психіка стає ніби переламаною. Те, що раніше вдавалося легко — стає дуже важко, а то й неможливо: відчувати радість моменту, ставити цілі та досягати їх, спілкуватися, турбуватися про інших. Травма пожирає всі ресурси. Тому, щоб відновити звичний рух психічних процесів, травму необхідно вивести з підсвідомості, так би мовити, прожити її. Але часто людини, яка б могла в цьому допомогти, поруч немає. Близькі або теж переживають травму, або не вміють правильно слухати, і тоді травма виривається на поверхню. Зазвичай в тих формах, які інші не можуть сприйняти — підвищена агресивність, імпульсивні дії,  ризиковані вчинки, конфлікти.

Щоб травма не шкодила вам і тим, кого ви любите, її й потрібно проговорювати. Тут би міг допомогти психолог, але його може не бути поруч, або говорити поки що не хочеться. Тоді можна писати. Що і зробили автори зазначених книжок. Не обов’язково свої записи оформляти в книгу. Це може бути дуже інтимно. Але якщо вам вдасться залишити свої переживання на папері, то вам справді поступово ставатиме все легше.

А що ж читати? Можливо і нічого. При травмі часто людина просто не може цього робити, навіть якщо колись дуже любила. І це — нормально. Мозок зайнятий опрацюванням власних переживань. Якщо ж вам читається, але вас тригерить, то просто відкладіть цю книгу — прочитаєте її потім, коли травма відступить. Але, якщо читати хочеться, то допомогти може будь-яка книга, де герой виходить зі складних обставин, виживає, перебудовує себе. 

Щодо рекомендацій, то тут варто бути обережними. Ваша психіка унікальна і те, що допомагає одній людині, іншій може нашкодити. Тому краще орієнтуватися на свої емоції. Вони завжди чесні. Гарних вам книг і людей, які можуть зрозуміти, поруч!

Читайте також: Про архітектуру, вишивку і повернення до джерел: 6 нових арткнижок