Поринути у довгу фантастику: про що перші книжки із циклів Джордана і Корі

Коли весь світ став на паузу через коронавірусну кризу, не варто було сподіватися, що українське книговидання не відчує на собі її ударів. Здавалось, що тепер потік новинок змаліє, а на полички читачів потраплять винятково короткі однотомні історії. Особливо від цього поневірялись шанувальники фантастики, адже саме цей жанр славиться любов’ю до розлогих циклів, що складаються із купи тлустих фоліантів. Але ж дива трапляються: цьогоріч напередодні Книжкового Арсеналу у видавництві «Богдан» вийшли «Око Світу» Роберта Джордана та «І прокинеться Левіафан» Джеймса С.А. Корі, перші частини циклів «Колесо Часу» та «Експансія». Є привід порадіти як фанатам епічного фентезі, так і любителям космічних пригод. Тож, налаштовуймося на довгу по-справжньому фантастичну подорож!

Нас кличе у мандри дорога

Роберт Джордан. Око світу\ пер. з англ. Галина Михайловська. – Київ: НК Богдан, 2021. – 784 с.

«Обертається Колесо Часу, грядуть і минають Епохи, залишаючи по собі спомини, що стають легендами. Легенди блякнуть у пам’яті й перетворюються на міфи, а коли Епоха, що їх сотворила, повертається знову, про них уже й згадки розвіялися…» Ви це відчуваєте? Класичну фентезійну атмосферу, що плавно занурює читача у світ магії, з якого не випустить іще довгі томи? Знайомтеся: це найперша частина циклу «Колесо Часу» американського письменника Роберта Джордана (справжнє ім’я – Джеймс Олівер Ріґні-молодший).

«Колесо Часу» закрутилося у 1990 році (одначе цьому передували шість років його «майстрування», адже автор почав писати перший роман циклу ще у 1984 році). Що важливо: Роберт Джордан – ветеран В’єтнамської війни. Досвід участі у бойових діях додав особливо людяного виміру його історії, щирості оповіді та глибокого трагізму.

За словами автора, він не переносив у книжку конкретні битви, свідком і учасником яких був, але спробував передати збентеження, яке охоплює людей посеред бою, відчайдушні спроби зберегти подобу ладу, коли все навколо обертається на хаос. Прикметно, що спершу Роберт Джордан хотів створити фентезі про вже обметаного ветерана війни й лише згодом, можливо, за порадою редактора, значно омолодив свого персонажа.

Усесвіт «Колеса Часу» – це і минуле, і майбутнє Землі водночас. Він є не віддзеркаленням якоїсь конкретної доби, а радше переосмисленням цивілізаційного досвіду людства. Події циклу розгортаються у так звану Третю Епоху, що настала після Світотрощі, яка поклала край Епосі Легенд. Колись людство сягало незбагненних вершин пізнання, та потім занепало, поринувши у Часи Безуму, забуло майже все, що знало – і відкрило для себе магію.

Читати також: Українські фантасти виявили плагіаторок, які отримували нагороди на літературних конкурсах

«Око Світу» знайомить нас із головними героями всього циклу – Рандом аль’Тором, Еґвейн аль’Вір та їхніми друзями – які наразі вважають себе звичайними юнаками й дівчатами, мешкають у невеликому селі у Межиріччі, допомагають батькам доглядати за вівцями й мріють про надзвичайні пригоди. І такі пригоди вриваються в їхнє життя – непрохано, криваво, болісно.  Вирвані зі звичного плину буття, персонажі вирушають у мандри наввипередки з часом і з лихими почварами, повсякчас намагаючись зрозуміти, хто ж вони у боротьбі добра зі злом – пішаки чи фігури.

«Око світу» написане в традиції епічного, або високого, фентезі. Якщо зав’язка вам нагадала «Братство персня» Джона Толкіна, а безтурботні мешканці Межиріччя – гобітів, то ви не помилилися. Роберт Джордан і не приховував, що перший том свого циклу він намагався творити у толкінівській традиції. Тут є все, за що ми любимо цей жанр: давні таємниці, пророцтва минулих днів, потужні битви, хитрі інтриги, захопливі пригоди, дивовижні світи і яскраві герої. Кожного з персонажів автор наділив індивідуальними рисами, а дівчата за силою і сміливістю не поступаються хлопцям (жодних жінок у холодильнику, і не тільки тому, що у світі «Колеса Часу» немає холодильників).

Особливо вдало Роберту Джордану вдалося обіграти різноманітні міфи та легенди нашого світу: окрема втіха розплутувати тугий клубок авторських алюзій та ремінісценцій. Не обійшлася історія і без морально-етичних дилем та міркувань щодо концепції добра і зла – тут усе зовсім не так очевидно, як може здатися, на перший погляд. Першому тому притаманно багато класичних жанрових рис, але це, як то кажуть, не баг, а фіча: класична образна система сприяє затишному знайомству із доволі складним світом. 

«Око світу» –  суміш роману дороги й роману дорослішання у фентезійній оболонці. Ця історія може припасти до смаку шанувальникам Джона Толкіна, Джорджа Мартіна, Урсули Ле Ґуїн та Брендона Сандерсона (якому, до речі, судилося завершувати Джорданову серію).

Купити книжку на сайті видавництва

Зорі – мета моя

Джеймс С.А. Корі. І прокинеться Левіафан\ пер. з англ. Олесь Петік. – Київ: НК Богдан, 2021. –  480 с.

А якщо вас більше ваблять космічні простори, маємо гарну новину: останнім часом саме сай-фай став флагманом сучасної фантастики й найпопулярнішим із її піджанрів. Пітер Воттс, Ніл Стівенсон і Лю Цисінь популярні у всьому світі, та й у нас про них багато говорять.  Цикл Джеймса С.А. Корі (літературний псевдонім письменників Деніела Абрагама та Тая Френка) «Експансія», започаткований у 2011 році, – дуже важлива складова цього масштабного процесу. Перший том відразу було номіновано на престижну премію «Г’юґо», але найбільша популярність прийшла до циклу після виходу однойменного серіалу у 2015 році.

Нині екранізацію саме цього циклу майже називають найкращим сучасним серіалом про космос. Дехто його навіть вважає новою «Грою престолів». Звучить трохи заштамповано, але, можливо, саме у цьому разі така характеристика має сенс – принаймні, самому Джорджу Мартіну цей цикл шалено подобається, а автори «Експансії» можуть похвалитися співпрацею з автором «Пісні льоду та полум’я».

Різноплановість медіумів, у яких оприявлюється «Експансія», цілком органічна. Важливим аспектом є те, що її світ первісно багато років продумувався Таєм Френком для MMORPG. Лише коли до процесу приєднався Деніел Абрагам, історія переросла у багатотомне полотно про майбутнє людства.

Події першого роману в циклі, «І прокинеться Левіафан», розпочинаються через кількасот років від наших днів. Люди вже колонізували Місяць та Марс, а також заселили пояс астероїдів, однак утопічний світ із серіалу «Зоряний Шлях» так і не з’явився. Звичний набір проблем: класова нерівність, расизм, політичні чвари.

Незалежний Марс ворогує із Землею – між ними точиться тривала холодна війна. На віддалених астероїдах мешкають поясани, які через життя за зовсім інших умов змінилися настільки, що дехто вже й не вважає їх справжніми людьми. Уся ця вибухова суміш може спалахнути будь-якої миті – достатньо найменшого поштовху.

На Церері, портовому місті поясу, детектив Джо Міллер отримує завдання знайти та повернути додому доньку багатіїв, а тим часом у відкритому космосі льодовоз «Кентенбері» приймає сигнал SOS від транспортника «Скопулі» та зазнає атаки невідомого корабля, після якої серед живих лишається тільки старпом Джеймс Голден та ще троє щасливців. Дві паралельні сюжетні лінії, що неминуче впливають одна на одну, з часом переплетуться і стануть тим самим поштовхом, що занурить світ «Експансії» у жахний конфлікт.

Читати також: Драконова перлина: як жити на занедбаній планеті й приховувати свою магічну силу

Автори заміксували яскравий коктейль із жанрів, ідей та образів. Саме це виділяє їхню роботу серед інших сучасних фантастичних романів. Певно, кожен знайде тут щось собі до душі: горор, нуар, тверда наукова фантастика… Кожен елемент хай і не вражає новизною, все ж допасований так, як треба. Поєднання вийшло цілком органічним та живим. За пригодами головних героїв цікаво спостерігати, їхні конфлікти дають щедру поживу для роздумів.

Джеймс Голден та Джо Міллер займають прямо протилежні світоглядні позиції: чесний ідеаліст (не дарма він успадкував ім’я від головного героя Селлінджерового «Ловця у житі») проти втомленого циніка, який давно розчарувався і у людстві, і у собі. Іноді за суперечками двох протагоністів навіть цікавіше спостерігати, аніж за їхньою боротьбою з антагоністами. Чимось їхнє ідеологічне протистояння нагадує наріжний конфлікт роману Гаррі Гаррісона «Смертельний світ 2: Інженер з етики» (#видайтеукраїнською):

— Звідки, чорт забирай, ти це видобув?

— Якщо я тобі розповім, а ти розпатякаєш, — вишкірився Міллер, — то злі хлопці вб’ють хорошу людину. Бачиш, як це працює?

 «Експансія» трохи нагадує космооперу: нові суспільства, масштабні конфлікти… Усе це було і в «Дюні», і в «Зоряних війнах». Однак що вирізняє «Експансію»? Власне, автори вирішили трохи погамувати власні апетити й спробували співвіднести політ своєї фантазії з досягненнями сучасної науки. Усе в романі намагається не переходити межі правдоподібності. Польоти між планетами займають кілька днів, космонавти страждають від перевантаження і харчуються винятково штучними замінниками всього, що тільки можна придумати. Автори дуже фізіологічно описують космос і проблеми, з якими стикатимуться справжні колоністи. Є у них і власні зомбі, які описані не менш бридотно. Звісно, професійні астрофізики та інші науковці знайдуть, до чого причепитися, але в «Експансії» все одно значно більше реалізму та науки, ніж у космічних історіях минулих поколінь.

Тож, як починаються фантастичні цикли? Цікаво та захопливо. Однак, і Роберт Джордан і Джеймс С.А. Корі не можуть позбутися низки проблем, що притаманні усім багатотомним епопеям. Власне, головна проблема в незавершеності: якою б неймовірною не була історія, її повноцінний фінал відбудеться ой як не скоро, тому очікувати на повноцінний катарсис зарано.

Беручи ці книжки до рук, читач має бути готовим до довгої дистанції, багатьох імен, численних чехівських рушниць, які вистрелять лише в третьому, п’ятому чи навіть чотирнадцятому томі («Колесо Часу» – воно таке). Ну і, звісно ж, варто готувати місця на полиці, бо ці пригоди з вами надовго. А ми радіємо, що ці цикли нарешті дебютували на українському ринку і дякуємо Олесю Петіку за переклад «І прокинеться Левіафан» та Галині Михайловській – за «Око Світу».

Купити книжку на сайті видавництва

Матеріал створений у співпраці