До 21 листопала у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків проходить виставка «Пісня за піснею. Сто малюнків Джованні Томмазі Ферроні за мотивами Божественної комедії».

Проєкт організовано до Тижня італійської мови в світі та приурочено до 700-ї річниці Данте Аліґ’єрі (1321–2021).

Ця виставка – візуальна подорож сторінками його «Божественної комедії».

Поема, написана на початку треченто, переповідає народжену фантазією автора хроніку подорожі трьома позаземними царствами – Пеклом, Чистилищем і Раєм. «Божественна комедія» вважається основою всієї італійської літератури та є одним із найвидатніших творів світу.

Текст Данте безліч разів був перекладений у багатьох країнах. Перший повний український переклад виконав Євген Дроб’язко (1976).

Візіонерська сила поеми надихала багатьох художників, скульпторів і граверів минулого. Перші ілюстровані рукописні кодекси з’являлися ще в XIV столітті, а в 1481 році видатний майстер італійського Ренесансу Сандро Боттічеллі створив малюнки для одного з перших друкованих видань. Дантівським «Пеклом» наснажувався й Мікеланджело, коли створював свій «Страшний суд». Однак найбільшу зацікавленість до «Божественної комедії» проявили майстри XIX століття, зокрема художники романтизму. Палкими «тлумачами» дантівських образів стали Гайнріх Фюслі, Вільям Блейк, Ежен Делакруа, Огюст Роден і передусім Гюстав Доре.

Твір Данте і нині захоплює читачів усього світу та запалює творчу уяву сучасних митців. Джованні Томмазі Ферроні – один із небагатьох художників, які наважилися інтерпретувати усі сто пісень «Божественної комедії». Із кожної пісні він обрав по одному епізоду того дивовижного шляху, який описав Данте. Графічну серію Джованні Томмазі Ферроні вирізняють високі традиції фігуративного італійського мистецтва від Відродження до бароко та його власний яскравий і самобутній стиль, у якому досконале володіння ефектами світлотіні поєднується із віртуозною технікою малюнку.

Художнику вдалося достеменно відтворити велич дантівівських образів, трагічну атмосферу та відчай мешканців Пекла, суміш надії та жагучої спокути, які панують на уступах Чистилища і, нарешті, просвітлені аскезою постаті, небесну архітектуру та містичні з’явища Раю.

Усі представлені на виставці твори було виконано у змішаній техніці: вугілля, сангіна, темпера, перо. Папір «Фабріано» типу «Рома» (48х33 см.) було надано видавництвом «Опера».