В Івано-Франківську проходить виставка в межах художньо-дослідницького проєкту «Ревізіоністський синдром». Це перша колаборація Юрія Андруховича та Нікіти Кадана, а  також перша інтервенція Кадана в локальний контекст Франківська. В ній йдеться про політично обумовлене «переписування» мистецької історії, а також про так звану «узгоджену картину світу» – в тому числі в психічному вимірі. Виставка проходить з 3 по 30 грудня в Івано-Франківській Ратуші – нині це краєзнавчий музей.  

Виставка сформована зі спогадів N. – невідомого франківського художника, що по пам’яті відтворив картини, побачені на спільній виставці східно- та західноукраїнських авангардистів у Станіславові в 1931-ому. Картини N. малював уже в зрілому віці – коли страждав на ревізіоністський синдром і вірив, що його розповіді про минуле впливають на перебіг подій та змінюють історичну дійсність. В Івано-Франківській Ратуші буде представлено понад 50 робіт N. – решта, ймовірно, була втрачена або знищена опікунами як мотлох.

Разом з роботами N. у проєкті можна буде почути архівний 10-хвилинний запис харківської радіопередачі, який, можливо, є єдиним свідченням існування виставки у просторі та часі.

Нікіта Кадан (куратор та дослідник):

«Історія мистецтва деколи є ключем до політичної історії. Втім, історію мистецтва легше любити. ЇЇ хочеться захистити від крові та політичного бруду. Вона кровоточить та п’є кров по-справжньому, як і належить будь-якій історії людських справ».

Альона Каравай (організаторка):

«Цей проєкт багатошаровий. Уважний глядач точно зробить не одне відкриття, розглядаючи експозицію та слухаючи радіозапис. До такої уважності в наш швидкий час ми і запрошуємо – спочатку в нешвидке місто Івано-Франківськ, а з наступного року, сподіваюсь, і в інші міста».

Проєкт створено за долучення дослідницької групи митців за участі Нікіти Кадана, Юрія Андруховича, Олександра Сушинського та Лєри Полянськової. Втілюють та організовують команди агенції Proto produkciia та франківської галереї «Асортиментна кімната». 

Проєкт об’єднав цілу низку місцевих організацій та меценатів з Франківська, які підтримали його матеріально. Та став можливим завдяки громадському ресторану Urban Space 100, програмі Малих грантів від Теплого Міста, радіо Urban Space 100, Центру польської культури та європейського діалогу у Франківську, Друкарці, Сімейній ресторації Мулярових, готелю «Станіславів», а також завдяки приватним меценатам та колекціонерам. Серед них: Юрій Балинський, Тарас Пилипів, Ігор Полич, Марія Сташук та Сергій Гнатчук.

Нікіта Кадан (1982) – художник, куратор. Народився та живе в Києві. Працює в напрямку інсталяції, скульптури, живопису та колажу. Член групи художників Р. Е.П. та кураторського й активістського об’єднання Худрада.

Представляв Україну на Венеційській бієнале (2015). Роботу «Постамент. Практика витіснення (2009-2011)» обрали до постійної колекції паризького Центру Помпіду.

Юрій Андрухович (1960) – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився та живе в Івано-Франківську. Учасник станіславівського феномену.  

Його твори перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Сербії, США, Італії, Словаччині, Швейцарії, Іспанії, Чехії, Білорусі та ін. Серед низки його літературних нагород – Ляйпцизька книжкова премія до європейського порозуміння (2006).

Лєра Полянськова (1982) – мультидисциплінарна художниця. Родом з Харкова, живе та працює в Києві. Працює в напрямках відео і саунд-арта. Учасниця SVITER art-group та культурної організації «Інституції нестабільних думок». Співзасновниця Photinus Studio та експозиційного середовища Shukhliada. 

Брала участь в 57-й Венеційській бієнале (2018). В рамках стипендіальної програми Gaude Polonia 2018 була резиденткою WRO Art Center в Польщі.

Олександр Сушинський (1985) – куратор, художник, музикознавець, теоретик сучасного мистецтва. Переїхав у Західну Україну з Донецька, але сам родом з Долини. Засновник галереї «Da_sein» в Донецьку (2012-2014), куратор та художник «Галереї на Штейнбарга» в Чернівцях (2015-2018). Засновник незалежного лейблу da_sein_rec. (daseinrec.bandcamp.com ), що випускає сучасна композиторська музику.

Аспірант Інституту проблем сучасного мистецтва, де досліджує фікцію як художній метод.