Реорганізація музеїв Пушкіна: переосмислення та повернення до свого

Меморіальні музеї, присвячені російським письменникам; вулиці, названі на їхню честь; пам’ятники — усе це радянська влада насаджувала простору наших міст поверх питомого українській культурі, нівелюючи її. 

Здавалося би, що за роки незалежності ми поступово мали би відмовитися від імперського спадку. Утім, ще в 2014 році в Україні функціонувало 28 літературних музеїв, присвячених російським діячам. Ба більше, багато з них працювало й напередодні російського повномасштабного вторгнення в 2022-му. Серед них три музеї, названі імʼям Пушкіна — у Києві, Одесі та в місті Кам’янка.

«Читомо» поспілкувалося з представницями колишніх музеїв Пушкіна і дізналося, як просувається їхня реорганізація, що в основі нових концепцій і як колективи музеїв поставилися до змін. Виявилося, що будівлі музеїв мають в собі набагато більше історичності, ніж одна історія про короткотривале перебування російського поета.

Ця стаття підготовлена за підтримки Клубу Читомо. Доєднатися до Клубу можна на Патреоні або Buy me a coffee.

Садиба на Кудрявці (Київ)

Раніше Київський музей О.С.Пушкіна

Київський музей Пушкіна створили на базі приватної колекції Якова Бердичевського — філолога, бібліофіла та дослідника книжкових знаків. У 1987 році він передав місту свою колекцію за умови, що у подальшому в Києві відкриють музей російського поета з експонатами зібрання. Постійна експозиція в садибі на вулиці Кудрявській, 9 проіснувала з 1999-го до 2022 року. Колекція мала назву «Пушкін і декабристи на Україні». У музеї розповідали саме про український період у житті Пушкіна. Сам поет у цій будівлі ніколи не бував. Музей мав пушкініану Бердичевського, але особистих речей поета в експозиції не було. Натомість в садибі були представлені меблі, предмети побуту XIX-го, початку XX-го століття. Власне ці експонати й формують експозицію «Садиби на Кудрявці» — саме таку назву з березня 2023-го має колишній музей Пушкіна і нинішній музей історії Києва XIX-го –початку XX-го століть.

У гугл-картах за адресою садиби досі можна знайти стару назву. У музеї поділилися, що в них довгий час не виходить змінити назву, тож вони просять відвідувачів скаржитися на цю проблему у відгуках.

Певний період після початку повномасштабного вторгнення музей був просто зачинений. У березні 2022-го в Музеї історії міста Києва зібрали наукову нараду. На ній прийняли рішення про припинення функціонування однієї зі своїх філій — Київського музею О.С.Пушкіна. 

Фото із заходу в музеї, 2025 рік. Джерело: сторінка Садиби на Кудрявці у фейсбуці

Світлана Говорова, виконувачка обовʼязків завідувача філії, розповідає, що до реекспозиції всі поставилися з розумінням. На запитання, чи змінилося ставлення до Пушкіна та чи відбулося переосмислення текстів поета колективом, пані Світлана відповіла лише те, що тема Пушкіна музей більше не цікавить, і команда з цікавістю займається новою концепцією. Говорова працювала і в попередньому музеї. За її словами, з колишньої команди, яка працювала до 2022-го, залишилося 30%. 

Інколи до «Садиби на Кудрявці» ще досі помилково приходять як до музею Пушкіна. Зазвичай, це іноземці. Проте після огляду нового музею вони залишаються задоволеними. Також цього літа на день народження Пушкіна приходили з Пушкінського товариства — неофіційної спільноти шанувальників російського поета. Світлана Говорова розповідає:

Цього року дві жінки саме з цієї спільноти прийшли до нас. Коли вони зайшли на поріг, то засмутилися, що музею вже немає. Але коли пройшли залами і послухали екскурсію, то залишилися задоволеними.

Зараз у музеї немає постійної експозиції. Проте відбуваються тимчасові виставки, лекції, майстеркласи та музичні вечори. Перша виставка музею була про сімейний портрет в інтер’єрі. Узимку минулого року експонувалися різдвяні прикраси та предмети декору XIX століття з приватної колекції родини Ковпак. А цієї зими в «Садибі на Кудрявці» можна було поглянути на новорічні іграшки початку XX століття з колекції колишньої власниці садиби Дінори Мазюкевич. З квітня 2024-го у садибі можна дізнатися про музичне життя Києва другої половини XIX й початку XX століття. 

Також у музеї поділилися своїми планами на майбутнє. Команда хоче більше говорити про сам Кудрявець, оскільки це цікава історична місцевість.

«На Кудрявці мешкали і працювали дуже багато видатних діячів мистецтва, культури. Зовсім поряд розташована Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури , тож ми можемо говорити про художників, які жили і працювали на Кудрявці на початку ХХ століття. Більше говоритимемо про власників садиби — родину Мазюкевич. Дінора Мазюкевич, якщо знаєте, авторка макету «Стародавній  Київ Х – початку ХІІІ століть», який зараз експонується в Софії Київській», — ділиться Світлана Говорова.

Будинок-музей Шарля Сікара (Одеса)

Раніше Літературно-меморіальний музей О. С. Пушкіна

У 20-ті роки XIX століття будівля на вулиці Італійській, 13 належала негоціантові, дипломату та літераторові Шарлеві Сікару. Це був один із перших готелів міста — «Hotel du Nord». Саме тут Пушкін зупинився на місяць в 1823 році. Уже в 1880 році адреса будівлі змінилася на Пушкінську, 13. У 1961 році за рішенням облвиконкому тут створили меморіальний музей Пушкіна.

Наразі музей досі працює з тією ж назвою. Проте «Читомо» розповіли, що команда вже в процесі розроблення нової експозиції про іноземних письменників в Одесі. У ній будуть представлені автори, які бували в Одесі або ті, хто писали про місто у своїх творах. Серед них: Оноре де Бальзак (згадував Одесу в «Батько Горіо»), Адам Міцкевич, Джозеф Конрад, Юзеф Крашевський, Марк Твен, Жуль Верн та Вільям Сароян. Назву також найближчим часом мають змінити на «Будинок-музей Шарля Сікара». 

Незважаючи на всі зміни, Пушкінську експозицію прибирати не будуть. Нова експозиція буде розташована в інших виставкових залах. Алла Нірша, завідувачка музею, розповідає:

Пушкінську експозицію ми не будемо руйнувати, тому що це літо показало нам дуже-дуже великий інтерес до неї. Бо були чутки, що музей можуть закрити назавжди. Тому люди поспішали подивитися. І у нас було дуже багато відвідувачів і екскурсій. Тож до бюджету надходило достатньо грошей.

У музеї розповідають, що за своє перебування в місті письменник написав два з половиною розділи «Євгенія Онєгіна», дві поеми та близько 30 віршів, тому це важливий період його творчости. На думку працівників музею, Пушкін не є частиною імперського впливу, бо в той час сам перебував у засланні.

Фото експозиції, 2023 рік. Джерело: Sky Post

«І Одеса дуже на нього вплинула, як і він на Одесу, бо якщо би тут не було Пушкіна, то не було би всесвітньо відомої одеської літератури. Таких письменників як Костянтин Паустовський, Валентин Катаєв, Ісак Бабель, Ілля Ільф і Євген Петров», — говорить Алла Нірша.

Зауважимо, що перелічені письменники дійсно народилися в Одесі або колись жили тут. Проте їх складно віднести до української літератури, оскільки всі вони мали російську ідентичність — писали російською та співпрацювали з тамтешніми колегами.

У музеї проводять цикл занять «Пушкінський музейон». На пам’ятні дати, пов’язані з поетом (день смерті, день народження, початок заслання), там досі проводяться онлайн-уроки для дітей за Пушкінською тематикою. Проте нам розповіли, що колись були заняття і про Тараса Шевченка. Натомість тимчасових виставок про українських постатей не було, але експонувалися французькі художники, поети та фотографи.

Серед відвідувачів музею і українці, й іноземці.

«Поряд з нашим музеєм є великий готель “Брістоль”, тому багато іноземців відвідують наш музей, чому свідчить книга відгуків різними мовами — французька, італійська, англійська, якісь арабські, українська, на російській мові є, бо одесити продовжують говорити тією мовою, якою розмовляють завжди», — коментує завідувачка музею.

Варто зазначити, що «Читомо» спілкувалося з представницею музею до атаки рф на Одесу 31 січня 2025-го. Унаслідок удару був пошкоджений історичний центр Одеси. Серед будівель, що зазнали руйнувань був «Будинок-музей Шарля Сікара», а також згаданий готель «Брістоль». Нам повідомили, що в музеї були пошкоджені всі вікна, два експонати, люстри, 70% стелі, горище, 50% дверей, повністю пошкоджений дах, а на стінах з’явилися великі тріщини. Постраждалих серед працівників музею немає. За умови фінансування, співробітники та науковці готові повністю відновити музей та експозицію. У музеї говорять, що для відновлення потрібен капітальний ремонт. Наразі експонати перевезли у безпечне місце.

Читайте також: Музеї та ідеологія: як культурні інституції стають інструментами влади

Меморіальний музей «Зелений будиночок» (місто Кам’янка, Черкаська область)

Раніше Кам’янський літературно-меморіальний музей О. С. Пушкіна та П. І. Чайковського 

Літературно-меморіальний музей О. С. Пушкіна створили до 100-річчя з дня смерті поета в лютому 1937 року. Згодом, у 1940-му, до назви додали Петра Чайковського, знову ж таки, на честь 100-річчя з дня його народження. З того моменту музей називався «Кам’янський літературно-меморіальний музей О. С. Пушкіна та П. І. Чайковського». Місце для меморіалізації російських діячів у цей раз обрали не навмання. І Пушкін, і Чайковський у різні періоди бували в місті Кам’янка. Інколи зупинялися у флігелі будинку, де зараз розташований музей. Цей будинок має свою історичну назву — «Зелений будиночок». Він є найдавнішою пам’яткою Кам’янки, споруджений на початку ХІХ століття родиною Давидових. Здебільшого на екскурсіях в колишньому музеї розповідали про діяльність Камʼянської управи Південного товариства, очолюваної власником камʼянського маєтку В. Л. Давидовим; про перебування в Камʼянці Пушкіна та Чайковського. 

Експонатів, присвячених Пушкіну, було небагато. Серед них збірка поезій «Пушкін і Шевченко» — її видали у Харкові в 1937 році. Книжка є фотоскопічним відтворенням лейпцизького видання 1859-го. Також у музеї можна було знайти фоторепродукції картин українських художників на пушкінську тематику і портрети поета, вишиті хрестиком. На території музею відбувалися події, присвячені Пушкіну, наприклад: «Літературно-музичний вечір про українське коріння роду Пушкіних» і «Дитячий ранок памʼяті Олександра Пушкіна» — на ньому дітям з місцевого садочка розповідали про життя російського поета, показували мультики за мотивами його казок, а потім йшли до пам’ятника Пушкіна покласти квіти. Цей пам’ятник досі на місці, хоч Міністерство культури на початку листопада 2024-го офіційно дозволило демонтування — раніше пам’ятник був у реєстрі культурної спадщини. Депутати міської ради Кам’янки проти знесення. Натомість невідомі містяни вже неодноразово обливали пам’ятник фарбою.

У лютому 2022 року Кам’янський літературно-меморіальний музей О. С. Пушкіна та П. І. Чайковського востаннє відсвяткував день свого відкриття. Уже 17 квітня 2022-го музей повідомив про початок процесу перейменування та реекспозиції. Зокрема зазначили, що зараз імена, в честь яких названий музей, насамперед асоціюються з «великою російською культурою» і в умовах війни неприпустимо надалі залишатися її частиною. Водночас музей заявив, що не веде боротьби з постатями поета та композитора, яких неможливо викреслити з історії Кам’янки, і в оновленій експозиціїї вони будуть представлені. Утім, наприкінці 2024-го в коментарі для «Читомо» це заперечили, запевнивши, що ні Пушкіна, ні Чайковського в новій концепції не буде. Пояснили, що якщо гості цікавитимуться ними, тоді співробітники розповідатимуть. 

Після початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022-го, у заповіднику, до якого належить Зелений будиночок, провели науково-методичну раду, і всі наукові співробітники проголосували за зміну концепції та перейменування музею на «Меморіальний музей “Зелений будиночок”».

Таміла Чупак, заступниця директора заповідника з наукової роботи, розповіла, що вони ніколи не акцентували увагу лише на Пушкіні чи Чайковському. У музеї також приділяли увагу письменникам-землякам — Данилу Кононенку, Григорію Білоусу, Сергію Носаню, Миколі Іщенку, Микиті Шумилу, Пилипу Юрику. Проводили літературно-музичні вечори, присвячені композитору Миколі Лисенку, поету Василю Симоненку та іншим. Команда музею також розробляє лекційні заняття для дітей на історичну тематику: «Діяльність Народного Руху в Кам’янці», «Кам’янчани – учасники Революції Гідності» та багато інших.

«Мене завжди обурювало в поемі “Полтава”, що поет зобразив Мазепу зрадником і запроданцем Петра І, і найбільше зробив для паплюження образу гетьмана. Автор поеми змінює дати, вигадує події, що суперечать задокументованим, перекручує відомі факти. У Пушкіна Мазепа ще й збезчестив свою хрещеницю Мотрю, а це страшний гріх. Тож образ Мазепи, українського державотворця, Пушкін пов’язав зі світом зла і мороку», — ділиться своїм досвідом прочитання текстів поета Таміла Чупак.

Фото експозиції. Джерело: сайт Кам’янського заповідника

Більшість відвідувачів підтримує сьогоднішню діяльність музею. Проте є ті, хто досі не приймає і не розуміє змін. Таміла Чупак говорить:

Коли мене зупиняють на вулиці і обурюються, що Пушкін нічого поганого нам не зробив, навіщо ж перейменовувати музей, я запитую, які їхні улюблені цитати з творчості поета. Як правило, ніхто не може нічого процитувати, навіть назвати ті 4 вірші, які були написані Пушкіним в Кам’янці, не можуть. Заповідник постійно займається просвітницькою діяльністю, але завжди будуть люди, які звикли жити за радянською моделлю,нічим глибоко не цікавлятся, через те й проти змін. Навіть війна на них не впливає.

Нову концепцію команда музею розробила разом з експерткою з культурної спадщини Оленою Жуковою (керівницею Центру розвитку музеєзнавства і пам’яткознавства) та іншими фахіцями. Планують об’єднати всі збережені пам’ятки в ансамблевий музей. У маршрут заповідником входитимуть: терасний парк, грот, млинок, Зелений будиночок, історичний музей (будівля другої половини XIX cтоліття). 

Перші кроки до перетворення команда робить уже зараз. Наприклад, відкрили центральний вхід в Зелений будиночок через дерев’яну веранду. Цей вхід десятки років був загороджений трубами опалення. Також у музеї вже обладнали зал і створили літературно-музичну вітальню, в якій проводять заходи. 

«В радянські часи девалоризація, знецінення культурної спадщини відбувалися в усій Україні, коли в пам’ятках влаштовували склади, диспансери, навіть свинарники або перед входом робили вигрібні ями чи перекривали центральний вхід, як у нас. Сьогодні ми націлені не лише на збереження, а на трансформацію, адаптацію, оживлення, а загалом – на розвиток», — розповідає заступниця директора заповідника.

Меморіальний музей Зелений будиночок відібрали на шведську грантову програму «CPD Ukraine». Тут команда має шанс отримати фінансування, аби залучити професійних архітекторів, інженерів та дизайнерів для втілення нової концепції.

«Це навчальна програма, яка дасть змогу вдосконалити проєкти, націлені на розробку системи маршрутів парком, садибою доби класицизму, історичними місцями, Тясминським каньйоном тощо. Зустрічі фахівців з лекціями, дискусіями, воркшопами вже відбулися у Стокгольмі, Івано-Франківську, Відні. Планується зустріч команд у Вільнюсі наступного року», — розповідають про свої плани в музеї.

Зауважимо, що на території України є ще один музей Пушкіна. Він розташований в тимчасово окупованому Криму, а саме в Гурзуфі. Уперше відкрився в 1922 році, припинив роботу у часи Другої світової війни і відновив функціонування в 1989-му. Єдине, що відомо зараз — музей продовжує працювати і просувати «великого» російського поета.

Читайте також: У Латвії хочуть демонтувати пам’ятник Пушкіну і його музі