Російський суд збільшив покарання історику Юрію Дмитрієву до 15 років

Петрозаводський районний суд Карелії збільшив до 15 років колонії суворого режиму вирок Юрію Дмитрієву, історику, голові карельського відділення правозахисної організації «Меморіал». Оголошення вироку, як і весь процес, відбувалося у Петрозаводському міському суді в закритому режимі. Про це із зали суду повідомило видання «Медіазона». 

Юрій Дмитрієв — карельський і російський дослідник історії політичного терору в СРСР, правозахисник, публіцист, громадський діяч. Був президентом громадської організації «Академія соціально-правового захисту» (1997—2009), створеної з метою проведення архівних досліджень, що стосуються жертв більшовицького терору і пошуку згадок про місця їх поховань у Карелії. Член Карельської республіканської комісії з відновлення прав жертв політичних репресій. Як пошуковець брав участь в ексгумації останків жертв репресій (Сулажгора), розшукував і досліджував місця розстрілів під Петрозаводськом (1989—1992).

Під час спільної експедиції з Веніаміном Іофе, Іриною Фліге (Науково-інформаційний центр «Меморіал», Санкт-Петербург) та ін. віднайшов місце масових розстрілів і поховань людей — урочище Сандармох у Медвеж’єгорському районі Карелії (1997), де було розстріляно 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, у тому числі сотні українців. Серед страчених — Микола Куліш, Лесь Курбас, Антін Крушельницький, Микола Зеров, Валер’ян Поліщук, Мирослав Ірчан, Григорій Епік. Дослідив місце розстрілів (1998), автор проєкту встановленого на Меморіальному кладовищі «Красний Бор» пам’ятника «Жертвам червоного терору» (2006). Самостійно віднайшов санітарне поховання будівничих Біломорканалу «Борсуча гора» в районі 8-го шлюзу в Карелії (2003). Досліджував масові поховання розстріляних в’язнів на схилах Сікирної гори та в інших місцях Соловецьких островів (2004—2006), виявив кладовище поблизу міста Кем на узбережжі Білого моря (2007), як експерт працював із групою дослідників поховань жертв репресій в Україні (меморіал «Биківнянські могили», 2001).

Нагадаємо, що у 2016-му році Дмитрієва заарештували за звинуваченням у виготовленні порнографічних матеріалів. Сам Дмитрієв назвав арешт провокацією спецслужб і «сюрреалізмом». Того ж року на підтримку історика оприлюднили листа української громадськості на його захист. Лист підписали історики, правозахисники, політичні й громадські діячі. У зверненні причиною арешту названо «помсту російської влади за розкриття виконавців репресій у 1930-х роках».

Після більш як року тримання в слідчому ізоляторі й відмови Петрозаводського міського суду залишити в силі запобіжний захід, з 27 січня 2018-го Дмитрієва звільнено з-під арешту (обмеження — підписка про невиїзд). Вдруге його затримали 27 червня 2018-го як підозрюваного у новій кримінальній справі. Йому інкримінують вчинення «насильницьких дій сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, яка не досягла 14-ти років». Згодом історика арештували й відправили на психіатричну експертизу до Санкт-Петербурга (жодних відхилень в арештованого не виявили). 2 липня Дмитрієва засудили до трьох з половиною років колонії суворого режиму.

Правозахисна організація «Меморіал» вважає 65-річного історика політв’язнем.

Як відомо, раніше термін ув’язнення  із 3,5 збільшили до 13 років. 

У мережі запускали флешмоб на підтримку Юрія Дмитрієва, а Європейський союз виступав з офіційною заявою до російської влади, в якій закликав звільнити історика.

 Джерела: Радіо Свобода, Deutsche Welle