Що треба встигнути почитати з перекладної поезії у 2020-му

Продовжуємо огляд поетичних новинок наших пречудових часів. Ось і обіцяна друга частина, в якій ми дізнаємося про найважливіші перекладні новинки року. Це п’ять видань, які стосуються різних епох та різних культур, але тепер об’єднує їх одне – усі їхні автори відтепер заговорили й українською. У нашому фокусі антологія китайської поезії, Пауль Целан та сучасні поети: полька Малґожата Лебда, росіянин Артьом Вєрлє та ізраїльтянка Лалі Ципі Міхаелі.

Пауль Целан. Притулок Часу / переклад Петра Рихла. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2020

Пауль Целан. Розбудіть серед ночі будь-кого з українських любителів і любительок поезії, і вам назвуть ім’я перекладача Петра Рихла та намалюють, не розплющуючи очей, приблизну варіацію фірмової синенької обкладинки нескінченної серії українського Целана від видавництва «Книги – ХХІ». Мені важко точно порахувати обсяг цієї серії, але я майже впевнений, що жоден інший іноземний поет не перекладений і не виданий українською настільки широко і послідовно (що особливо приємно-парадоксально, з огляду на герметичність автора). Цього разу українською з’явилась книжка останніх віршів поета, «Притулок часу», впорядкована вже після його загибелі. А пишу я про неї 23 листопада, в день народження Пауля Целана.

Тематичний і енергетичний центр збірки «Притулок часу» – осмислення поетом своєї подорожі до Єрусалима 1969 року та емоційно дуже важливої зустрічі з Іланою Шмуелі, поеткою, з якою він був у добрих стосунках іще в Чернівцях. Єрусалимські асоціації та, спрощено кажучи, любовні переживання Целана поєднуються в книжці з традиційними для пізньої Целанової поезії непрозорими контекстуальними метафорами й алюзіями (наприклад, відгуки на газетні повідомлення про подробиці космічних польотів), текстами з розкладанням мови й сенсу ціліснішими деміургічно-пристрасними речами.

ТИ КИДАЄШ МЕНІ, потопельнику,

жменю золота:

можливо, вдасться

підкупити якусь рибину.

Або:

СТОЯЛА

дрібка фіги в тебе на губі,

стояв

Єрусалим довкола нас,

стояв

сосновий світлий запах

над Данським кораблем, якому ми вклонились,

я стояв

у тобі

Неодмінна частина книжки – докладна післямова і коментарі від перекладача. В ідеалі, мені здається, «Притулок часу» варто читати двічі: вперше незалежно від коментарів, а вже вдруге – із «зануренням».

Купити книжку.

Малґожата Лебда. Холод / переклад Юрія Завадського. – Тернопіль: Крок, 2020

«Холод» польської поетки Малґожати Лебди з’явилася в уже класичній перекладній поетичній серії видавництва «Крок», у перекладі Юрія Завадського.

Малґожата Лебда пише густо, стриманість її мови здається насиченою і перенасиченою «підземними», тамованими емоціями. Що, в принципі, корелює з тематичними мотивами та формою текстів, поданих як оповіді від імені сучасної сільської дівчини. Епос тут перетинається з побутом, а архетип – із тривогою і втомою.

побілена стіна обори слугує батькові за нотатник

ґрафітним олівцем записує дати запліднення

корів і вираховує народжених і померлих тварин

увечері ведемо ялівку до бика

батько обирає цього з-під лісу швейцара симентальської породи

бик виявляється здоровенним з носа йому звисає стальне кільце

питаюся батька чи не розчавить корову він ніжний заспокоює

хлопці з-під лісу ведуть мене до стодоли до її воріт

тонкими цвяхами поприбивали ропух ми молимося

до них кажуть низько вклоняючись істотам

Малґожата Лебда провела дитинство польських Бескидах, тепер живе в Кракові та працює в Педагогічному університеті. Вона авторка кількох книжок поезії.

Купити книжку.

Артьом Вєрлє. Як пробачити сніг / переклад Лесика Панасюка – Харків: kntxt, 2020

Книжка російського поета Артьома Вєрлє «Як пробачити сніг» в українському перекладі Лесика Панасюка, надрукована у видавництві «kntxt».

Вірші Артьома Вєрлє ґрунтуються на таких мотивах, як, до прикладу, психологічні парадокси, краєвид, питання пам’яті. Вони «накручують» динаміку поєднання універсального та часткового, гротескного й елегантного:

неосяжний сніг

раз і накриває місто

раз і накриває ліс

де їх тепер знайти

о де

як потрапити з лісу в місто

і з міста в ліс

стоїмо та чекаємо

бо ж було видіння

уазик у хиткому світлі

уазик на тремтливій зорі

чи:

тонкі гілки

я до вас торкаюсь

чуєте

є

така штука

рука

Артьом Вєрлє жив у Санкт-Петербурзі й Тарту (Естонія), зараз живе у Пскові, працює в тамтешньому університеті. Вєрлє виступав із публіцистичними текстами, в яких висловлювався проти нападу Росії на Україну.

Купити книжку.

Лалі Ципі Міхаелі. Божевільний дім / переклад Олени Мордовіної – Київ: Каяла, 2020

Іще один переклад сучасної поезії, виданий у 2020 році – книжка «Божевільний дім» ізраїльтянки Лалі Ципі Міхаелі. Переклала текст Олена Мордовіна, а надрукувало видавництво «Каяла».

Поезія Міхаелі, багата на мотиви, так би мовити, від архітектури до архетипів, у ній виразна метафорика і психологізм. Але найочевидніша особливість – увага до риторичної форми, що завжди втілюється в щось парадоксальне й трохи афористичне. Десь так:

Моя поезія перетинає культури

Зараз,

Наприклад,

Вона тут.

Або так, у тексті з виразнішим сюжетним началом:

Наша красива вагітна невістка

Запитала мене

У суботу:

Лалі, як же ж ти зупинилася

Всього на одній дитині?

Гарний, розумний і талановитий хлопчик

Викликає апетит до більшого,

Хіба ні?

Я розлучена,

Сказала я.

Вона не прийняла відповіді.

Він дорівнює десяти синам,

Сказала я.

Вона почула.

Лалі Ципі Міхаелі народилася в Грузії, в дитинстві виїхала до Ізраїлю. Авторка шести поетичних книжок. Живе в Тель-Авіві, викладає іврит в університеті.

Купити книжку.

Піднебесні пісні / переклад Ярослави Шекери – Київ: Сафран, 2020

«Піднебесні пісні» (видавництво «Сафран») – книжка з присмаком гіркоти. Адже до неї ввійшли переклади китайської поезії, зроблені Ярославою Шекерою, яка померла торік. Масштаб видання справді великий. Тут можна прочитати тексти, починаючи від анонімних речей ХІ-ІІІ століть до нашої ери на зразок такого:

 (…) Дрібнії на небі зірниці,

Лише Оріон і Плеяди одні.

Виконую поспіхом справи, ніяк не спинюсь;

Відмовитися б від казенної ковдри мені!

О, доля у всіх неоднакова, ні!

Є в «Піднебесних піснях» і класична поезія доби Тан (VII-ІХ століття нашої ери), включно з такими знаменитими поетами, як Лі Бай (відомий у нас також у транслітерації Лі Бо).

Гори Лу височіють, вершини –

бадьористі п’ять дідуганів пливуть;

В чисте небо зринають, до сонця –

мов лотос злотий наяву,

Річка ген плюскотить,

Простягни лишень руку – й дістанеш;

Тут, далеко від світу,

між сосон і хмар я живу.

І аж до двадцятого століття. Так, поет Дай Ваншу (1905-1950) представлений в антології як представник китайського модернізму.

Що ж мені дав ти мудрого нині,

Білокрилий метелику крихітний;

Розгортаючи чисту сторінку,

Закриваючи чисту сторінку?

Розгортаєш сторінку –

Одна самота;

Закриваєш сторінку –

Ізнов самота…

Як видно з уже процитованих перекладів, у роботі з китайськими віршами, особливо давніх епох, Ярослава Шекера великою мірою спиралася не лише на суто сучасну лексику, а й на слова з відчутним народнопісенним або архаїчним звучанням. Це додає перекладам українського контексту, що з одного боку віддаляє від суто китайського колориту, зате акцентує вагомість традиції в китайській поезії та зменшує «екзотичний» аспект, здатний спотворювати вірші. Хай як ставитися саме до цього аспекту перекладацької стратегії Шекери, книжка «Піднебесні пісні» безперечно є надзвичайно важливою подією, етапом в історії сприйняття українською культурою китайської літератури.

Купити книжку.

Читайте також: Поезія часів карантину: нові збірки від Іздрика, Жадана та Малковича