Цього року видавничий світ збагатився кількома виданнями, що ставлять перед собою завдання відтворити та проаналізувати складний контекст історичних та сучасних подій в Україні. 

Одні автори проводять читача через захопливий світ наївної мистецької творчості, продовжуючи осмислення української спадщини радянської доби, інші — розкривають інтимну історію біженства та війни через призму особистого досвіду. 

Кожне з цих видань є запрошенням до роздумів над певною темою, в якій авторське висловлення оприявлене засобами fine arts. 

Чипси: Українські наївні мозаїки, 1950-1990

Євген Нікіфоров, Поліна Байцим. — Київ: ist publishing, 2024. — 190 с. 

Документальний фотограф Євген Нікіфоров та історикиня мистецтва Поліна Байцим через тему наївних мозаїк в Україні в другій половині XX століття досліджують історичні прояви вподобань мешканців у середовищі, що їх оточує. Автори пропонують поміркувати про зв’язок між місцем та пам’яттю, й актом створенням цієї фотокниги пробують відновити спільний просторовий образ локацій нашого щоденного побуту в масштабах країни. Локації ці вже частково недоступні, бо перебувають на тимчасово окупованій території або можуть бути під загрозою знищення та забуття через те, що не мають загальновизнаної мистецької цінності.

Спробуємо поглянути на ці об’єкти, в яких мешканці так своєрідно здійснили своє право на розпорядження публічними просторами, закарбували свій зв’язок з ним, приєднуючись до авторів в цій комеморативній практиці. Тут не знайдемо жодних імен, прізвищ художників — автори невідомі. В аматорських мозаїках, яких більшість, люди проявляли безпосередність та наївність в хорошому сенсі слова. Серед сюжетів народні образи, як-от дівчина з коромислом, мотиви сільського господарства (трактори, збори врожаю), анімалістичні зображення, квіткові та геометричні орнаменти, дитячі сюжети, спорт та багато інших.  

Вірний своїй звичці ретельної фіксації локацій, Євген подає місцеперебування та геолокацію кожного твору, що зняв: це дитячі садочки, автобусні зупинки, публічні вбиральні, стадіони, будинки культури, універмаги. 

«Мозаїки — це чипси невимушених почуттів до щоденних просторів», — пише Поліна Байцим, пояснюючи назву книги. В передмові вона також розглядає українське мистецтво XX століття зокрема і як компонент радянської мистецької системи, те, як приєднання українських територій до Радянського Союзу, розділені десятиліттями, позначилися на місцевих ремеслах. 

Купити книжку

Заграва

Сергій Майдуков. — Київ: ist publishing, 2024. — 160 с. 

В інтерв’ю-передмові до видання, яке подається українською та англійською мовами, Сергій ділиться своїми роздумами на тему закидів в естетизації війни у його творчості. Художник розповідає про те, як сприймають його творчість іноземці, про роботу із західними журналістами (не завжди комплементарно), та ракурси, з яких вона подається у західних медіа. 

Хоча первісно роботи, які зібрані під обкладинкою «Заграви» Сергій робив перш за все для себе, це дуже швидка реакція на події, такий собі художній репортаж у форматі ілюстрації. Цим і цікаве це видання. Від першого дня вторгнення з ілюстрацією, в якій переданий цей, здавалось, би німий жах усвідомлення того, що сталося, до різноманітних проявів опору та боротьби, до яких вдавалися українці.

Купити книжку

Читайте також: Про архітектуру, вишивку і повернення до джерел: 6 нових арткнижок

My Mom Wants To Go Back Home

Hanna Hrabarska. — Netherlands: Jap Sam Books, 2024 — 216 c.

Фотографиня Ганна Грабарська розкриває у своїй книзі тему біженства. У фотографіях вона розповідає історію власної мами, яка, втім, ще не завершена допоки її героїня не повернулася додому. Цей інтимний, особистий довід, який Ганна намагається показати без прикрас, таким, яким він є, трагічним, але не позбавленим й інших яскравих емоцій, зокрема радості. Водночас він настільки узагальнювальний, що мама авторки тут є збірним образом українки, яка змушена була виїхати за кордон через війну росії проти України.

Кожна фотографія стає своєрідним вікном у світ думок, переживань і сподівань, пов’язаних зі зміненим життям, тимчасовим притулком та непередбачуваною долею.

Іноземний читач має можливість відчути на власній шкірі та поглибити розуміння того, як війна впливає на життя окремої людини та її родини. Вона показує, як біженство перетворюється на більше, ніж просто фізичне переміщення, і стає випробуванням для особистості та ідентичності.

Це проникливе та емоційно заряджене свідчення про силу людини та незламну віру у майбутнє, навіть у найтяжчі моменти.

Купити книжку

13 Stories of War

Київ: Ukrainian Warchive, 2024 — 168 c.

13 візуальних історій від українських фотографів та художників, які досліджують теми стійкості, втрати та надії об’єднані в одне англомовне видання. Всі автори живуть та працюють в Україні, як підкреслюють редактори книжки, що додає особистісний вимір цим історіям. Це не лише свідчення, але й співпрожиття цієї війни. Фотографії також супроводжують тексти авторів. 

Серед історій такі проєкти, як «Цей божевільний, божевільний світ» Олени Гром про психоневрологічний інтернат у Бородянці, який перші тижні повномасштабного вторгнення опинився під окупацією; фоторепортаж Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»; Сергій Полежака з серією Naїve Ukrainian Gardens розкриває російсько-українську війну через візуальне дослідження взаємин людини та довкілля. У цьому контексті сад виступає не лише полем битви, але й важливим орієнтиром, який підкреслює глибоку розбіжність між українською та російською культурою.

• Фотографи, проєкти яких увійшли в видання: 
• Юлія Кочетова — War is Personal;
• Яна Кононова — Radiations of War;
• Євген Малолєтка — The Siege of Mariupol;
• Єлизавета Букреєва — Do Not Look at the Pain of Others;
• Роман Пашковськїий — The Torture Rooms;
• Олена Гром — This Mad, Mad World;
• Сергій Полежака — Naїve Ukrainian Gardens;
• Дмитро Козацький — Azovstal;
• Саша Курмаз — Red Horse;
• Олександр Глядєлов — War;
• Оля Коваль — 12 Frames;
• В’ячеслав Ратинський — New Ordinary?;
• Роман Бордун — Let’s Keep it for Better Times.

Купити книжку (закордоном), Купити книжку (в Україні)

Saints

Саша Маслов. — Київ: ist publishing, 2024. — 311 с. 

Саша Маслов — фотограф, чий шлях почався в українському Харкові. Згодом він переїхав до США, де продовжив свою творчість, створюючи власні проєкти та співпрацюючи з міжнародними виданнями. З початком повномасштабного вторгнення Саша Маслов регулярно повертається в Україну.

«Святі» — це його нова фотокнига, в якій він розповідає історії людей, які працюють в умовах війни в Україні. За словами фотографа, це інтерпретація святості в сучасному вимірі, де святість розглядається як самопожертва. Книга містить понад 100 портретів та їхні історії — це люди, які змінили обличчя України, в службі в Збройних Силах, волонтерстві та щоденній праці на захист країни. На жаль, не всі герої книги дожили до наших днів, багато з них загинули або пропали безвісти.

Саша Маслов об’єднав у книзі портрети й репортажні знімки, зроблені під час його перебування в Україні. Дизайн та матеріали ще у процесі роботи, і автор сподівається, що останні кадри будуть зняті під час урочистого параду перемоги. Видання книги планується на міжнародному рівні, і вона буде доступна читачам по всьому світу.

Купити книжку

Читайте також: Особисті історії на тлі спільної боротьби: 6 книжок воєнної мемуаристики