Шрифтові реформи й підтримка українців — чим здивував Фестиваль дизайну Східної Європи

Вересень розпочався Фестивалем східноєвропейського дизайну — FestivalEasternEuropeanDesign (скорочено — FEED) у Варшаві, присвячений візуальному дизайну в Центральній, Східній та Південній Європі. Мета події —  розкриття та популяризація візуальної культури цього регіону. Крім того, FEED зосереджується на нетворкінгу та інтеграції дизайнерських заходів, таких як фестивалі та конференції, які відбуваються в країнах Східної Європи. Не випадково, що увага до українських проблем була особлива, а Україну представляли потужні дизайнерські бренди — Pictoric, Простір Літер, 4 Блок, Projector, Design Village. Шрифтовий дизайне Кирило Ткачов ділиться своїми враження від поїздки на подію.

Сам фестиваль проходив три дні — з 2 по 4 вересня. Перша частина фестивалю була відкрита для всіх охочих. Головна тема доповідей — презентація візуальної культури країн Східної та Південно-Східної Європи. Зокрема, представили Болгарію, Хорватію, Чехію, Угорщину, Молдову, Польщу, Румунію, Туреччину й Україну. 

А друга частина проходила у два наступні дні, і на неї потрапили тільки запрошені гості — організатори дизайнерських подій в різних країнах. До речі, найбільше учасників було саме з України. 

Мені сподобалась лекція про графічну культуру в Чехії від Філіпа Блажека. Він — засновник чеської студії дизайну designiq. Для чехів важливим, серед іншого, є пошук власного стилю в дизайні загалом, і в шрифті зокрема. А ще вони категорично не сприймають радянську культуру. 

Досить цікавою була й доповідь турка Онура Язіджигіла. Він розповідав про зміну візуальної культури в Туреччині на початку XX століття, коли країна перейшла з арабського письма на латиницю. 

Цей приклад подобається багатьом прихильникам переходу України на латинку. Але насправді ці приклади дуже різні. По-перше, арабиця для турків мала безліч недоліків у використанні, бо не відповідала їхнім потребам. По-друге, арабиця мала дуже сильний релігійний вплив на графічну культуру загалом, а реформа абетки давала змогу стати Туреччині більш світською державою. Насправді ні те, ні інше не релевантне для України. У нас кирилиця добре підлаштована під мову, має тисячолітній досвід використання і нічим не обмежена в ньому. Нам достатньо відмовитись від російських шрифтів і використовувати сміливі й круті українські гарнітури.

У лекційній частині Україну представляли ілюстратори Анна Сарвіра та Олег Грищенко (клуб ілюстраторів Pictoric), а також дизайнер і засновник школи Projector Олександр Трегуб. Обидві доповіді були цікаві тим, що мали нелінійний хронологічний характер, на відміну від більшості виступів. 

Доповідь Анни та Олега було присвячена українській ілюстрації. Роботи знакових художників ХХ століття демонстрували паралельно із сучасними. Тобто можна було наочно побачити вплив тих чи інших авторів на сьогодення. Також це допомагає усвідомлювати актуальність тем, художніх технік і стилів. А ще в доповідь дуже вдало і органічно була вплетена тема війни і її відображення в ілюстраціях.

Трегуб розповідав про український дизайн на прикладі сучасних кейсів — Дії, каштанів як символу Києва, популярності тризуба тощо. Тобто кожна розповідь мала познайомити з якоюсь особливістю української культури. Вийшла дуже натхненна і яскрава доповідь.

Серед відвідувачів фестивалю теж було чимало українських дизайнерів. Я був дуже радий зустріти там Олю Протасову, ілюстраторку та організаторку портфоліо-рев’ю під час Книжкового Арсеналу, співзасновницю спільноти Ілюстрактор. 

Другою частиною фестивалю була закрита зустріч організаторів дизайнерських подій Східної та Південно-Східної Європи. Основною ціллю було познайомити всіх між собою і налагодити професійні відносини через неформальне спілкування. Загалом тут було представлено 28 дизайнерських подій (зокрема, коротких презентацій і лекцій), серед яких найбільше саме українських. До речі, організатори подій цього регіону скаржилися на неприбутковість, хобі таких подій і волонтерство, адже роблять ці події маленькими командами до 5 осіб. В цілому ситуація дуже схожа з нашою.

Я поспілкувався з кількома колегами, яким розповів про наш шрифтовий дизайн, війну, фестиваль «Простір літер» тощо. Познайомився з Філіпом Блажеком і Борілом Караівановим. З Борілом поговорив про болгарську шрифтову реформу. Це ще один цікавий приклад зміни абетки: болгари змінили стиль кирилиці й надали їй більш латинського характеру в логіці. Цим активно займався Васил Йончев. Але за словами Боріла, сучасні болгарські шрифтові дизайнери надто схоластичні й не готові експериментувати з власною кирилицею. Вони надто тримаються форм, які закладав Йончев ще у 60-ті роки минулого століття, і це є проблемою для подальшого розвитку болгариці. 

В українському шрифтовому середовищі все навпаки: майже кожен дизайнер і дизайнерка готові втілювати власні ідеї у свої шрифти. Це робить українську кирилицю дуже різноманітною у пластичних формах і графічних ритмах.

Важливо підкреслити, що фестиваль був україноцентричним. Це, поза сумнівом, свідомий вибір організатора фестивалю Рене Вавжкевича. Наприклад, у перший день графічна культура кожної країни була представлена однією доповіддю, а України — двома: на початку і в кінці дня (тобто в час, коли лекції найкраще запам’ятовуються). Тому і відкриття, і завершення конференції було про нас. 

Серед інших тем, які обговорювали учасники фестивалю, окремо було виділено «Як ми можемо підтримати дизайнерів з України під час (та після війни)». 

З кулуарних розмов про війну в Україні я відчув, що найкраще нас розуміють і найбільше підтримують поляки та чехи. Інші не те, що не підтримують, але не так добре нас розуміють і усвідомлюють події. Але оптимізму додає участь України у фестивалі і її яскраве й інтенсивне представлення. Впевнений, що ця подія дуже сприяла налагодженню зв’язків і кращому розумінню України та української культури.

Читайте також: Камерний «Простір літер» у Луцьку – про історію кирилиці і сучасний характер шрифтів