Несбіт Е. Драконарій / Е. Несбіт ; пер. з англ. В. Чернишенка. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. — 176 с. ISBN 978-966-10-5349-5
Казки, що увійшли до книги Едіт Несбіт «Драконарій», написані авторкою наприкінці позаминулого століття. Та попри сто з гаком років, які відділяють нас від моменту створення, усі вони видаються свіжими і оригінальними, ніби написаними ось щойно для сучасних дітей. Дракон з’їдає футбольну команду, і це призводить до занепаду вітчизняного футболу, нечесного міського голову мешканці поза очі називають «мером», країну заполонили дракони, а преса мовчить… Але ні, казки з «Драконарію» — це не подобизна дійсності, не осучаснення старих казкових сюжетів. Це свіжа, нова і казкова дійсність, створена Едіт Несбіт.
Казки не мають спільної сюжетної лінії та ще й усі відбуваються у різних краях. Деякі — у вигаданій країні Ротундії, де усі тварини мають неправильні розміри, а деякі — у Лондонському передмісті, щоправда, за годину пішки від Північного Полюса. Наскрізна ідея у них одна — дракони різних форм і розмірів: Вогненний дракон, який на ніч стає маленькою вогняною ящірочкою, Крижаний дракон, який розтає, опинившись біля святкового багаття, Сталевий дракон, який перетворюється на кішечку… І попри те, що майже у всіх казках дракони підступні, злі та нечемні, ця книга просякнута аурою драконолюбства. Адже дракони — це, перш за все, уособлення казки. Негативні герої у цих творах інші — злий намісник Нудаза зі своїми мисливськими гіпопотамами, честолюбний чаклун дядечко Джеймс, уже згадуваний міський голова… Тобто — справжнє зло ховається у сучасному світі, зло казкове — це лише чергова пригода. А не було би драконів — не було б і пригод. Не було б і «Драконарію».
Для молодшого шкільного віку.
І, чесно кажучи, то дійсно був дракон — велетенський і блискучий, і крилатий, і хвостатий, а ще пазуристий, зі щирої криги. Мабуть, він заснув біля діри до центру Землі, з якої вихоплювалася колись тепла пара. А потім, коли Земля трохи охолола, закрижанів разом зі стовпом пари. Дракон був страшенно жахливий, але й величний водночас.
Так Джейн і сказала, але Джордж лише відмахнувся:
— Ой, та не хвилюйся! Я лише хочу залізти на Полюс і випробувати свого компаса. Я не збираюсь будити сплячих потвор, хай там як!
Номер стенду:
