Словенія на Франкфуртському ярмарку: вивчення інновацій і викликів на нішевих ринках

Словенія, країна-почесна гостя Франкфуртського книжкового ярмарку-2023, кілька років готувалася до презентації програми «Стільники зі слів». Вона представляє Словенію не тільки як гостю ярмарку, але і як важливу частину ринку в європейському книговиданні. У розмові з Міхою Ковачем, словенським куратором програми, Читомо дізналося про хід підготовки, політичний тиск на організаторів, схожість словенських письменників із футболістами та загрози й перспективи англійської мови.

Як нещодавно зазначив у своєму відеоролику відомий словенський філософ Славой Жижек, Словенія — відносно заможна й орієнтована на Захід невелика балканська країна, що маневрує між великими. Хоча Жижеку ішлося про політичну історію країни, його слова могли б стосуватися й книговидавничого ринку Словенії.

Куратор словенської програми Міха Ковач зазначає, що ідентифікація «малої» країни допомагає не сприймати себе надто серйозно. «Коли Іспанія або ж Франція були почесними гостями, вони приїжджали до Франкфурта з думкою: “Ми найбільші, найкращі, найвпливовіші”. Але зі словенської точки зору цей підхід безглуздий», — каже Ковач.

Попри те що Словенія географічно невелика країна, статус почесної гості на найбільшому книжковому ярмарку Європи невипадковий: країна багата тяглими літературними традиціями й має потужну видавничу індустрію. Згідно з даними, зібраними у 2019 році Асоціацією словенських письменників (Društvo slovenskih pisateljev), в країні щороку видають близько 6 000 книжок. На мільйон жителів країни припадає близько 3000 опублікованих книжок. Такі ж показники у скандинавських країн і Великої Британії.

Ініціатива Vodnik Homestead «Бібліотеки під верхівками дерев» — щорічні читання влітку в парках по всій Словенії. (Фото надане Міхою Ковачем)

Міха Ковач працював директором двох найбільших словенських видавництв, а потім став професором видавничої справи в Університеті Любляни. Його команда створила програму «Стільники зі слів», щоб співпрацювати з авторами та професіоналами видавничої справи з країн свого регіону.

Цей фокус особливо помітний у кількох панелях професійної програми, орієнтованих на невеликі книжкові ринки. Упродовж трьох днів там обговорюватимуть ситуацію на малих ринках з погляду культурної політики, академічного книговидання, авдіокнижок, проєктів ЄС, а також у панелі під назвою «Майстри мікровсесвіту» про хитрощі, до яких вимушені вдаватися комерційно успішні видавці, щоб «обійти обмеження, які накладає на них розмір їхнього ринку».

«Ми обговоримо всі види проблем, з якими зіштовхуються ці ринки, а також запроваджені ними інновації. Буде багато спікерів з країн Балтії, бо ми переконані, що наші виклики дуже подібні», — зазначає Ковач.

Можливості та загрози англійської мови

Важлива дискусія програми — про роль англійської мови на невеликих ринках, адже англомовні книжки конкурують з виданнями місцевими мовами у всьому Європейському Союзі.

Англійська мова широко поширена в Словенії — вона стала другою в країні після розпаду Югославії та Радянського Союзу. Це спричиняє як можливості для розвитку, так і виклики.

«У словенців кумедний акцент, ви можете почути його у Меланії Трамп, яка є найкращим прикладом “словенської школи англійської мови”. І в моєму акценті її теж можна почути. Але в принципі, ми досить вільно говоримо англійською: взаємодія із Заходом була набагато жвавішою, ніж в інших колишніх комуністичних країнах. Тож нині ми зіштовхуємося з проблемою втрати найкращих авторів», — розповідає Міха Ковач.

Тенденція, коли на авторів невеликих ринків тиснуть, щоб вони відповідали вимогам великих ринків, не нова — з цією проблемою вже стикалися й українські автори. У своєму есеї-уривкові з лекції «What Language Are You From: український письменник поміж спокусами тимчасовості» (прочитана в Кембриджському університеті на щорічній конференції BASEES у 2002 році), Юрій Андрухович описує участь у семінарі «Схід — Захід». На цьому семінарі французька книжкова агентка радила письменникам з Центральної та Східної Європи запровадити дві зміни, щоб вийти на ширшу авдиторію: «З такими іменами навіть не мрійте здобути популярність, запевнила вона. Їх неможливо навіть прочитати — не те що вимовити. Ці неоковирні приголосні, абсурдні шиплячі, вся ця діакритика і так далі — все це відштовхує вашого потенційного читача від самої обкладинки. Ваші прізвища повинні бути легкими — як наприклад, Кундера». Крім того, вона радила опанувати якусь зі світових мов — найкраще французьку — щоб могти писати нею наступні твори. «Зміна мови периферійної на мову світову — це наче вихід із ґетто в цілком інший, несумірний із попереднім простір», — передає її слова Андрухович.

Словенський павільйон на Франкфуртському книжковому ярмарку (план)

За словами Ковача, нова генерація словенських письменників саме так і вчиняє: змінює свої імена та/ або переходить на англійську мову. Наприклад, авторка словенських дитячих бестселерів Ліла Прап стала Ліліаною Прапротнік Зупанчіч (хоча вона пише словенською). А словенська письменниця і перекладачка Кая Буцик Вавпетіч, учасниця дискусії у Франкфурті, досягла успіху, написавши «сексуальний паранормальний роман для жінок» англійською мовою під псевдонімом «Zoe Ashwood». Інші автори, як Славой Жижек, публікуються спочатку англійською, а вже потім рідною мовою.

Ковач порівнює вихід словенських письменників на зовнішні ринки з таким самим виходом словенських футболістів: «Коли словенський футболіст досягає успіху, він переїжджає до Німеччини, Англії чи Італії. Так само і з письменниками».

За оцінками Ковача, близько 20 відсотків книжкового ринку Словенії припадає на англомовні видання.

У мене була серйозна сварка з молодшою донькою, коли одного разу вона прийшла додому з англомовною книжкою. Я сказав: «Знаєш, вона існує словенською мовою, і вона вже є в нашій домашній бібліотеці», а вона відповіла: «Я не хочу читати її словенською, англійська набагато краща». Це анекдотичне свідчення доводить, що ми таки маємо проблему з двомовністю, але це не унікальна проблема, вона є майже в будь-якій країні,

— розповідає Міха Ковач.

Протидія державному втручанню

Катя Стергар (директорка Словенського книжкового агентства), Амалія Мачек (програмна радниця), Маттіас Гьоріц (німецький співкуратор) і Міха Ковіч разом відвідали Франкфуртський книжковий ярмарок понад 80 разів. А особливо активно працювали на ньому впродовж останніх 10 місяців — під час підготовки до ярмарку.

Коли у 2018 році Словенію вперше оголосили почесною гостею ярмарку у 2023 році, прем’єр-міністром був Янез Янша, ультраправий популіст, чий уряд був дуже прихильним до Дональда Трампа. Спочатку партія застосовувала дуже «практичний» підхід.

Зокрема, партія ухвалила список словенських авторів, затверджених до участі в ярмарку (частину з яких ніколи не перекладали), а тему подій зробила відповідною політичному курсу партії.

«Вони хотіли представити історію про незалежність Словенії й наші страждання при комунізмі. Але це історії 40-річної давності, а не те, що може зацікавити німецьких читачів, тож Франкфуртський книжковий ярмарок був дуже незадоволений», — каже Ковач.

Словенський павільйон на Франкфуртському книжковому ярмарку (план)

Два попередніх куратори звільнилися, а Міху Ковача запросили через його досвід роботи у Франкфурті. 2022 року уряд змінився: Словенська демократична партія Янші програла парламентські вибори лівоцентристській коаліції на чолі з нинішнім прем’єр-міністром Робертом Голобом.

Ковач каже, що нинішня міністерка культури Аста Вречко теж дає поради щодо програми, але іншого характеру. «Міністерка іноді запитує мене про нашу діяльність, але вона не очікує, що я буду автоматично впроваджувати всі її поради, ми просто розмовляємо. Але коли у нас був правий уряд, саме міністр вирішував, які автори поїдуть на ярмарок. Це неприйнятно», — наголошує куратор словенської програми.

Словенія — почесна гостя

Ковач зазначає, що статус Словенії як почесної гості ярмарку став можливим зокрема й завдяки зростанню кількості словенських книжок, перекладених різними мовами. Цю тенденцію він пов’язує з інвестиціями як з боку приватного, так і державного сектору.

За даними Словенського книжкового агенства, у 2019 році вийшло близько 100 перекладів словенських видань. Але за словами Ковача, протягом останніх трьох років ця цифра наближається до 200 перекладів на рік (тобто 50 перекладених видань, адже одну книжку зазвичай перекладають кількома мовами).

Основну частину перекладів роблять видавництва Beletrina та Mladinska knjiga. Міха Ковач переконаний, що ключова частина успіху — це люди, які працюють з авторськими правами.

«Я припускаю, що у сфері авторських прав дуже важливо мати багато знайомих. А ще потрібно знати, що цікавить твоїх колег з видавництв», — каже він.

Звісно, ці переклади можливі лише завдяки перекладачам. Тут важить роль Словенського книжкового агентства, яке надає гранти на переклади іноземним видавцям, проводить семінари для перекладачів і спонсорує участь словенських видавців у книжкових ярмарках для налагодження контактів з потенційними покупцями прав.

Учасники семінару Litransformer для перекладачів у Любляні, Словенія. (Фото Матея Пушника, надане Міхою Ковачем)

Як правило, для словенських книжок найбільш важливими є ринки континентальної Європи, включно з Німеччиною, Австрією, Італією та англомовними країнами. Особливо добре продаються дитячі книжки.

Ковач пояснює, як вибирав авторів комітет з планування програми «Стільники зі слів»: «Ми працюємо тільки з авторами, чиї переклади опублікували за останні три роки. І все. І авторів стає».

Ковач сподівається, що завдяки Франкфуртському книжковому ярмарку словенські письменники й видавці отримають можливість заявити про себе, рівень перекладів принаймні збережеться, а кількість рецензій на словенські книжки в міжнародних виданнях і блогах зросте. Це може з часом помітно збільшити доходи словенських видавців від продажу прав.

«Звісно, це пов’язано з тим, що пишуть автори. Тож якщо словенці не напишуть нічого вартісного, це не спрацює. Але я думаю, що під тиском іноземних ринків автори будуть дуже зацікавлені продавати свої книжки за кордон: для багатьох з них це подвоєння їхнього заробітку. Фінансова мотивація теж працює», — підсумував він.