Ситодрук, гості з ЄС і зіни — як у Києві проходив ПРИНТ ФЕСТ 4/100

8-9 червня в культурному просторі MetaCulture відбувся фестиваль сучасної друкованої графіки ПРИИНТ ФЕСТ 4/100. Ми відвідали подію і готові розповісти вам про учасників, організацію та наші загальні враження.

Фестиваль відбувається вже вчетверте, і знову на новій локації. Вони змінюються постійно. Це пов’язано із бажанням організаторів не інституціалізувати подію і не прив’язувати її до певного місця чи організації. Цьогоріч в MetaCulture на двох поверхах було розміщено 23 стенди з лекціями, воркшопами, майстер-класАами. Брали участь у фестивалі й ОМШ — відкрита майстерня шовкографії, «Літографська 30» — творче об’єднання художників графіків, Atelier 36 — відкрита творча майстерня на Андріївському узвозі, та EtchingRoom 1 — графічна майстерня, яка безкоштовно навчала ситодруку, офорту та літографії.

Простір події, вже традиційно, розділили на три зони: зона маркету, де учасники могли придбати уподобані роботи; зона зінів — єдина, де можна зустріти цифровий друк; освітня зона, де можна було послухати лекції.

У зоні зінів продемонстрували біля сотні видань, які можна придбати за демократичними цінами — найдорожчий зін коштував не більше тисячі гривень. Окрім того, свої роботи показали (але не продавали) : самвидав комікс «GON», «Так вийшло зін», «ЭТО ЗИН», «Гіпертелія, Black nose studio, hi!zine, Naive Zine, 665Library. У окремому корнері розташувався проект «ВОНО» – видання на межі художнього твору та газети з критичним поглядом на світ.

Співзасновниця «ВОНО» Ліза Корнійчук поділилась з нами своїми думками про фестиваль та подібні ініціативи: «Це перша наша участь у такій події. Для нас це було весело і круто. Нам подобається настрій фестивалю, його DIY-підхід (тут ми маємо на увазі те, що організатори роблять усе переважно власним коштом і є незалежними), сподобалась неформальність і щирість, якщо такі звуваги доречні для фесту. Ми розділяємо цінності фестивалю, спрямовані на розвиток друкованого мистецтва і заохочення людей до активної комунікації та взаємодії у суспільстві. Таких ініціатив не вистачає Україні, незалежних від великих спонсорів і комерційних корпорацій. Нам здається, що такі події потребують підтримки самої спільноти і державних інституцій, і ми щиро вболіваємо за Принтфест і його майбутній розвиток».

За інформацією від організаторів, минулого року фестиваль відвідали близько 800 гостей. Не менше гостей чекали і цього року. Крім авторів зінів, фестиваль відвідали художні студії, митці та закордонні гості: з Польщі − галерея V9, з Чехії − Нікола Лоґосова (празька ілюстраторка, яка працює з ілюструванням книг, створює афіші та постери, зіни — методом ризографії), яка відвідала фестиваль завдяки партнерству організаторів із Чеським центром. Це був перший подібний досвід співпраці фестивалю з цією інституцією, який дозволив привести ілюстраторку в Україну з двома виставками, воркшопом та лекцією. На своєму воркшопі вона розповіла про процес створення зображень, про нюанси підходу до своїх робіт, створених ручним друком.

З лекцією «Вплив мерча та D.I.Y. естетики на фешн індустрію» фестиваль відвідав Антон Або — графічний дизайнер та ілюстратор, учасник творчого колективу Orka_collective, колишній арт-директор київського бренду Синдикат.

Володимир Гавриш, художник та автор артбуків (працював над українським виданнями романів Курта Воннеґута «Ґалапаґос» та «Буфонада»), розповів про BLINDMAN — створений сліпим тисненням комікс. Це комікс для незрячих, набраний шрифтом Брайля.

Читайте також про те, що відбувалося на Принтфесті минулого року

Нетиповим учасником став урбан-графічний проект «Серія», присвячений серійним будинкам і дитячим майданчикам. Головна мета − повернути їм красу і такий ідеальний стан, який був на макетах і кресленнях, коли їх розробляли. «Серія» − це не зовсім про принти. Його автори хочуть, щоб ми знову полюбили місця, в яких виросли.

Авторка проекту Олена Орап розповіла, як саме з’явилась ідея: «Проект зародився після повернення з Сінгапуру, де я прожила майже 2 роки. Там соціальне житло − частина історії та самоусвідомлення кожного жителя, будинки утримують в гарному стані. Фасади не псують, навіть білизну сушити назовні заборонено».

На своєму стенді автори «Серії» представляли принтовані тарілки із золотими зображеннями типових київських будинків, листівки та плакати.

Мар’яна Микитюк, ілюстраторка та гостя фестивалю розповіла про свої враження: «У 2018 році фест був масштабніший, цього року – більш камерний, але я задоволена тим, що подалася. Це кльовий привід спробувати щось нове, проекспериментувати з техніками і стилями, а ще — нагода показати свої роботи, поспілкуватись із відвідувачами й покупцями, зрозуміти свою цільову аудиторію. Дуже цінна можливість – познайомитись із багатьма потужними художниками, обмінятись досвідом і дізнатись щось нове на безкоштовних майстер-класах».

До всіх учасників фестивалю ставили вимогу: 60% всіх принтів мають бути виконані на папері, а решта − на сумках, чашках та інших утилітарних предметах. Організатори переконані, що принт, найперше, є мистецтвом: «Ми говоримо про те, що принт є демократичним мистецтвом. Для нас важливо його продемонструвати як щось доволі доступне, не елітарне мистецтво, яке може дозволити собі велика кількість людей».

Читайте також: Розмаїття книжкових технік на ІІ виставці Триєнале книжкової графіки