Василь Симоненко

У Черкасах вперше експонують раритетні рукописи Василя Симоненка

08.12.2021

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

В одному з відділів Черкаського обласного краєзнавчого музею відкрили виставку рукописів Василя Симоненка. Про це повідомили на фейсбук-сторінці музею.

На виставці «З родинного архіву. Неопубліковане» представили близько 50 рукописних раритетів: вірші, щоденники, нотатки.

 

«Експонати, що вперше доступні для огляду, становлять значний літературознавчий та бібліографічний інтерес, репрезентують творчий пошук митця та епоху. Рукописи поета охоплюють різні періоди його життя і творчості: навчання у Києві, роботи в Черкасах, характеризують тематично-змістові пріоритети автора у хронологічному вимірі», − наголошують музейники.

 

Виставка діятиме впродовж місяця. Її можна оглянути у музейній кімнаті Василя Симоненка у редакції газети «Черкаський край», що на вулиці Хрещатик, 251 з понеділка по п’ятницю з 10 до 16 години. В ексклюзивному коментарі Читомо працівники відділу науково-просвітницької та виставкової роботи музею розповіли:

 

«Виставку присвятили до пам’ятних днів: цього місяця день смерті поета, 8 січня відзначатимуть його день народження. Матеріали надала родина Василя Симоненка. Щоденник поета з фондів музею ніде не друкували».

Василь Симоненко (1935-1963) — відомий український поет і журналіст, шістдесятник. Навчався на факультеті журналістики Київського університету. Під час навчання став членом літературної студії. Працював у газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини» (очолював відділ пропаганди), пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. У 1962 році разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив масових поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях у Києві, а також у Биківні.

 

Влітку 1962 року поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції «Імені Тараса Шевченка» (Сміла). На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. Відтоді й почало погіршуватися здоров’я поета. Помер у ніч на 14 грудня 1963 року.

 

За його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963). Крім того, чимало віршів вийшли самвидавом, стали популярними серед українських дисидентів. Після смерті видали його казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірки віршів «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд».

 

На його честь у часи Незалежності в Україні заснували всеукраїнські та регіональні літературні й одну журналістську премії.

 

Частину аудіозаписів з голосом Симоненка видали Фонд «Справедлива країна» та Національна Радіокомпанія України у 2008 році, − їх можна прослухати в інтернеті.

 

Читайте також: Дисидентка Надія Світлична: на машинці внизу писали «Сам собі видав»

Фото Миколи Васильєва.