Мілан Кундера. Вальс на прощання

Захоплива історія, яка поєднує в собі таємничість космічної безодні, як у «Чужих», психологічний трилер, як у «Сяйві», і, звісно ж, неповторний письменницький талант Джорджа Мартіна.
Наукова експедиція відправляється на межу галактики, щоб вивчати таємничу расу чужинців-мандрівників. Єдиний доступний корабель — це «Ночеліт», повністю автоматизоване судно, капітан якого відмовляється показуватись пасажирам і спілкується дистанційно, навіть після того, як члени експедиції починають гинути одне за одним за нез’ясованих обставин.
Книга також містить інші оповідання та повісті з циклу «Тисяча світів», у тому числі «Пісню до Лії», що отримала нагороду Г’юґо 1975 року.

«На шостому тижні подорожі Еліс Нортвінд серйозно поранилася, готуючи собі перекусити. Вона стояла на кухні, нарізаючи гостре в’ялене м’ясо довгим ножем. Аж раптом — закричала.
Деннел та Ліндрен кинулися до неї й побачили, що вона з жахом дивиться вниз, на дошку для нарізання перед собою. Ніж відтяв останню фалангу її лівого вказівного пальця, і кров оббризкувала все уривчастими струменями.
— Корабель похитнувся, — заціпеніло промовила вона, втупившись очима в Деннела. — Ти хіба не відчув, як він смикнувся? Через це ніж зіскочив.
— Принеси щось, щоб спинити кровотечу, — сказала Ліндрен; Деннел лише панічно озирався. — …Ох, я вже сама принесу, — нарешті буркнула вона.
Психосенска, Аґата Марідж-Блек, дала Нортвінд транквілізатор, а тоді подивилася на двох лінгвістів:
— Ви бачили, як це сталося?
— Вона сама це зробила, ножем, — сказав Деннел.
Десь у кінці коридора почувся дикий, істеричний сміх».
“