Вдруге з самого початку: як працює Перша мандрівна бібліотека

Луганська обласна універсальна наукова бібліотека чесно заслужила своє звання «мандрівної». За свою історію вона була вимушена переїжджати уже двічі: у 2015 році в Старобільськ, а після повномасштабного російського вторгнення у різні міста України,  розбившись на багато представництв. 

За цей час бібліотека видозмінювалася – за вісім місяців свого існування ініціатива вже впровадила та реалізувала багато проєктів: від зустрічей із письменниками, до вечірніх занять йогою. 

Ми поспілкувались із директоркою ЛОУН(б) Світланою Моісеєвою, щоб розпитати про історію трансформації та нинішній стан мандрівної бібліотеки.

До ескалації 24 лютого

Війна безпосередньо торкнулася бібліотеки ще у далекому 2014 році. Тоді колективу закладу довелося втікати із нині захопленого росією Луганська, полишаючи за собою не тільки рідні домівки, але й будівлю бібліотеки. В тимчасово окупованому обласному центрі залишився увесь фонд із понад мільйона книжок, періодичних видань, історичних документів тощо. В колекції ЛОУН(б) були шість тисяч рідкісних видань. Близько двох десятків із них –  зі статусом «пам’яток культури». Єдине, що вдалося забрати з собою, – печатки та основну документацію.

У 2015 році бібліотека переїхала до невеличкого, але підконтрольного Україні Старобільська. За вісім років у новому місті працівники бібліотеки оговтувались від вимушеної евакуації й взялися заново створювати свою колекцію. 

Після трьох років кропіткої праці в бібліотеці презентували новий формат Good library. Він став переосмисленням бібліотеки як установи й осучаснював застарілу систему. У книгозбірні з’явилися свої сторінки у соціальних мережах, доступ до швидкісного інтернету в стінах бібліотеки, креативна команда та багато іншого. За перших п’ять років свого існування Good library втілили понад 20 проєктів на різноманітну тематику. Серед них «Тиха вечірка в навушниках Good Silent Party», яка пропонувала доступ до онлайнових діджей-сетів для відвідувачів, а також дискусії, що зачіпають широкий спектр тем, в тому числі й актуальних для біженців. Наприклад, подія «Голос жінки має силу» була організована для того, щоб побудувати діалог між внутрішньо переміщеними жінками та іншими громадами.

Переїзд зі Старобільська

Оскільки Старобільськ був розташований неподалік лінії розмежування, вже 24-го лютого 2022 року на підступах до міста розпочались запеклі бої. Луганська обласна адміністрація рекомендувала працівникам бібліотеки полишити місто та забирати основне устаткування. Через великий поспіх, колектив зміг забрати лише те, що можна вивезти в руках: електроніку та деякі документи, що необхідні для збереження бібліотеки як закладу. Першою, хто зміг покинути місто, стала директорка Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки Світлана Моісеєва. Вона розповідає, що варіант «залишатись під окупацією» навіть не розглядався.

Ще після того, як бібліотека полишила захоплений Луганськ, у квазіреспубліці усіх працівників оголосили «ворогами народу». Тож для усіх бібліотекарів зустріч із російською окупацією могла бути рівносильною смерті.

Евакуація тривала місяць, після чого Луганська обласна бібліотека продовжила роботу в Черкасах, а інші представники установи в Києві, Дніпрі та на Закарпатті почали працювати у гібридному форматі: залучати переселенців до освітніх програм, брати участь у вебінарах та тренінгах із медійної грамотності та кібербезпеки.

Створення «мандрівного» концепту

Уже після релокації установи перед бібліотекарями постало питання про те, як працювати, якщо персонал перебуває в різних куточках країни. 

«Ми взагалі нічого не розуміли й концепцію народили, коли вже виїхали: зібралися командою і намагалися вигадати, що робити далі», – пояснює очільниця закладу.

Мандрівна бібліотека зосередила увагу на підтримці тимчасово переміщених осіб, онлайнових курсах та проведенні офлайн заходів літературного спрямування. Зараз бібліотека більше робить саме заходи онлайн, адже багато працівників не можуть працювати офлайн разом, на одній локації. Це дозволило продовжити проєкти Good library, що не потребували фізичної залученості відвідувачів та персоналу. Також до колективу бібліотеки долучились старі знайомі та партнери, які теж виїхали із тимчасово окупованих міст й громад.

Читайте також: Директорка бібліотеки Херсона: Оцінити грабунки неможливо, адже будівля, вочевидь, замінована

Нова домівка, новий читач

«В Черкасах нас зустріли дуже привітно, бо абсолютно усі бібліотекарі знали про нас, коли ми працювали в Старобільську. Відколи ми тут з’явилися, нам, звичайно, дуже допомагали місцеві бібліотеки – як міські, так і обласні. Зараз ми постійно проводимо майстер-класи, працюємо з дітьми та внутрішньопереміщеними особами саме у просторах цих бібліотек. Ми вже провели декілька професійних методичних вебінарів. Тобто в нас постійно йде обмін досвідом, адже практика роботи бібліотек в різних регіонах відрізняється. Нам цікаво дивитися, що роблять наші черкаські колеги, а їм, сподіваюсь, цікаво слухати нас», – розповідає Світлана Моісеєва.

Сильно змінився і портрет читача. Очільниця мандрівної бібліотеки розповідає: «Тепер географія наших користувачів — це не лише Луганська область. Попри те, що ми намагаємось залучити внутрішньопереміщених читачів, до нашої спільноти долучаються люди з інших регіонів. Тому, звичайно, тепер люди різні, як і їхні уподобання».

Також вона додає, що особливих змін зазнали й погляди жителів Сходу України. Зокрема попит на українську літературу за останні роки надзвичайно виріс – люди позбуваються звички читати російською. Єдине, про що шкодують у бібліотеці, це те, що так пізно почали допомагати людям розвінчувати міфи радянських часів.

Що робить мандрівна бібліотека

Бібліотека вже має невелику колекцію книг (близько 500 екземплярів). Світлана Моісеєва розповідає, що в бібліотеці не ставлять собі за мету зібрати новий фонд – із «кочовим» форматом та відсутністю місця для зберігання, це було б незручно. Як визначають на сайті мандрівної бібліотеки, мета проєкту – напрацювати таку модель організації бібліотечних послуг, яку гнучко втілюватимуть бібліотекарі-переселенці в різних куточках України. Зараз у бібліотеці проводять зустрічі із письменниками, лекції, професійні методичні вебінари, де бібліотекарі з різних частин країни обмінюються досвідом. До того ж бібліотека проводить постійні онлайн-заняття йогою та має власний клуб програмування «Code Club».

ЛОУН(б) ще й методичний центр бібліотек, тож спеціалісти цієї установи хочуть допомогти меншим бібліотекам Луганщини, які змогли евакуюватись, перевестися в онлайн-формат, розвивати різні проєкти та проводити вебінари.

«Багато бібліотекарів евакуювалися, частина бібліотек перебувала у статусі таких, що не працюють. Зараз ми намагаємося продемонструвати свій досвід керівникам територіальних громад, донести, що можна утримувати бібліотеки дистанційно», – ділиться очільниця бібліотеки. Добитися реформатування вдалося вже для трьох бібліотек, які опинились в схожій ситуації.

Стратегічні цілі

Все, що зараз робить бібліотека, націлене на одну мету – одного дня повернутись в рідний Луганськ. Зараз бібліотека намагається організовувати багато професійних дискусій, в тому числі для відновлення діяльності на деокупованих територіях.

«Головне – це, все ж таки, люди. Бібліотека може повернутися навіть до Луганська – у цю велику будівлю, де є мільйонний фонд, але повернути туди український контекст можуть тільки люди. Ми розуміємо, що повернемось на території, які дуже вражені російською пропагандою, антиукраїнськи налаштовані. Головне – зберегти людей та повернути їх, для того, щоб уже фізично відбудовувати, відновлювати роботу бібліотеки», – підсумовує директорка.

Читайте також: Окупанти не зачепили нічого — директорка бібліотеки Тростянця