Анджей Сапковський. Вежа блазнів

Дія роману відбувається у маленькому австралійському містечку, яке має великі секрети.
Отримавши повідомлення про трагічну загибель свого друга дитинства, федеральний агент Аарон Фок уперше за останні двадцять років приїжджає до рідного міста, щоб віч-на-віч зустрітися з демонами минулого. Двадцять років тому Фок разом з батьком був змушений нагально виїхати з дому, рятуючись від звинувачення у жорстокому вбивстві.
На тлі найсильнішої за останнє століття посухи Фок у парі з місцевим детективом намагається з’ясувати, що ж насправді сталося з його другом. Але в маленькому місті кожен приховує свою таємницю, і хтось дуже не хоче, щоб Фок дізнався правду.

Сидячи на краю ліжка, Фок апатично спостерігав за величеньким волохатим павуком, який сидів на стіні. Сонце сіло, але температура майже не знизилася. Після душу Фок одягнув шорти, й дешева бавовняна постіль неприємно колола вологі ноги. Суворий знак, який звисав з таймера поряд з душем, забороняв вмикати воду більш як на три хвилини. Фок відчув докори сумління вже після двох хвилин.
Знизу крізь підлогу долинали звуки з пабу; вряди-годи чийсь нечіткий голос здавався наче знайомим. Фокові навіть трішки хотілося подивитися, хто там пиячить унизу, але приєднуватися до них він не збирався. Загальний гамір перервався приглушеним брязкотом склянки, яка впала на підлогу. За мить запала тиша, а потім зірвався багатоголосий глузливий регіт. Павук переставив одну лапку.
Від несподіваного пронизливо-пластикового деренчання готельного телефону на тумбочці Фок аж підстрибнув. Він злякався, але не здивувався. Неначе багато годин чекав на цей дзвінок.
— Алло?
— Аароне Фок? Вам дзвінок.
“