«Ми обрали цей період через те, що його досить багато довкола нас зараз і з ним працюють по-різному: через музику і через вистави, через листівки, візуальні образи, культурно-суспільні меседжі та біографії чільних фігур тієї генерації. А на те, чого багато довкола, ти так чи інакше реагуєш і потребуєш принаймі для себе з’ясувати: а що це таке відбувається? Де коріння того, що саме цей період є таким популярним? І тут майже одразу виникає додаткова причина для власної рефлексії, а радше подразник для професіоналів: коли чогось більшає — різнорідних спроб ухопити конкретне явище, добу, набір імен, — тоді й викривлень, хибних інтерпретацій, помилковостей і недолугостей теж стає більше. Тоді частіше про себе кривишся. Сам обсяг зацікавлень корелюється з кількістю хибних тлумачень. Таким чином тут — як мінімум дві базові причини поговорити про українські 1920-ті: його нині об’єктивно немало — і так само немало перекручувань різного ступеня усвідомленості, що викликає у мене як критика, літературознавця і заперечення, і бажання подискутувати», — зазначає Євгеній Стасіневич.