Відбудеться книжковий клуб з Ганною Улюрою за романом Вірджинії Вулф «Місіс Делловей».

«Місіс Делловей сказала, що сама купить квіти». Одна з найбільш цитованих і впізнаваних реплік із тих, що відкривають класичні романи. Напрочуд буденна справа – купити квіти, з якої в будь-якому романі має прорости драма, а то і трагедія (на те він і роман). Але ж: жінка іще не купує квіти, а говорить, що купить. Проговорити щось в цьому світі важить більше за те, аби щось зробити. Бо цьому світові якраз гостро бракує… ні, не вчинків, саме слів, які вчинкам передують і пояснюють їх. У простоті цього речення стільки пасток і підступів. Але яке ж воно нереально при цьому красиве.
.

Середина червня 1923 року. Клариса Делловей, 52-річна дружина британського парламентарія, влаштовує прийом. 30-річний Септімус Сміт намагається подолати глибокий ПТРС, він ветеран Першої світової. Ці двоє стають свідками аварії: Септімус бачить пригоду, Клариса чує. Їхні долі на цей один день-вечір в червні понад сто років тому цієї миті переткнулися.

.

Є книжки, про котрі знають, що вони дивовижно прекрасні, котрі читають і обожнюють, але при цьому ох як важко чітко сформулювати, в чому та краса і зваба. Боюся, що «Місіс Делловей» — одна з таких книжок. Її сильно люблять, але про неї побоюються говорити вголос. Так, ніби вона викриває щось дуже інтимне в читачі. Та ми з вами не з лякливих!

.

А що то були за квіти, до речі?