«Військо читає»: не лише про дозвілля, а й про змістовність

Допомогти війську можна на різних рівнях. Хтось закуповує дрони, збирає на потужні «корчі», хтось опікується ветеранами. Команді ГО «Реформація» у цій місії випала робота з книжкою. За три з гаком роки активної «реформаційної» діяльності понад 105 тисяч книг помандрували у різні куточки України: 60+ тисяч у межах програми «Статути та посібники для ЗСУ» та 45+ тисяч — «Військо читає». А минулого року програма «Військо читає» була номінована на Премію Читомо та пройшла технічний відбір у категорії «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».

До повномасштабного вторгнення команда програми здебільшого поповнювала полиці бібліотек військових навчальних закладів і частин, а тепер стоси охайно складених видань прямують захисникам на ротації, до військових госпіталів чи на передову.

Як вдається інтелектуально підсилювати військо та провадити діяльність «Військо читає», поділилась його координаторка та заразом адміністративна менеджерка ГО «Реформація» — Анна Бондарчук.

Як працює «Військо читає» та інші програми ГО «Реформація»

Проєкт «Військо читає» стартував 2020-го з місією розповсюджувати якісну літературу серед українських військових. У фокусі були бібліотеки військових частин, навчальних осередків або медичних центрів, чиї книжкові фонди здебільшого проймала затхлість «радянського». Зусиллями ГО «Реформація» такі осередки почали поповнюватись сучасними українськомовними книжками, які могли б зацікавити чи то бувалих військових, чи то курсантів, чи то військових медиків.

Нині у проєкті бере активну участь його ідейник й заразом керівник ГО «Реформація» — Владислав Кириченко, власне, Анна Бондарчук та її дві колежанки — Тетяна Леонова й Софія Коренєва. 

Попри те що від початку повномасштабного вторгнення команда розпочала ще одну програму — «Статути й посібники для ЗСУ» (забезпечує майбутніх військових бойовими статутами, посібниками, підручниками сержанта тощо), попит на книжки у межах програми «Військо читає» все одно не зменшився. Про це розповідає Анна Бондарчук:

Проєктом “Військо читає” знову активніше почали займатися восени 22-го року. Раніше ми збирали книги на поповнення ліцеїв: складали список, розраховували кошти, відкривали збір або знаходили спонсорів, закуповували книги. Тепер же такий список сформували разом з “Бібліотечною країною”, і у вересні отримали від них майже 6000 книжок

Анна ділиться, що команді сподобалась така практика, тому тепер вони заздалегідь складають книжкові списки, стежать за новинками, дослухаються до експертів чи просто закуповують 2–3 найменування по 50–100 книжок, які могли би бути до вподоби захисникам. Так за 2023 рік команда передала понад 5 тисяч книжок для 59 військових підрозділів і 4 госпіталів.

Після повномасштабного вторгнення команда дещо змінила й формат і географію розповсюдження книг. Як зізнається Анна, відправлення почастішали, але стали значно дрібнішими. До вторгнення це могли бути 3–5 тисяч книжок, приміром, для військових частин, а тепер — по 50–60 книг на передову. Щомісяця дюжина таких книжкових посилок прямує не лише на великі військові формування, а й до маленьких підрозділів на лінії фронту. 

До вторгнення також функціонувала програма «Бібліотека сержанта», у межах якої великі партії книжок, по 2–3 тисячі, передавали у військові навчальні заклади. Команда вирішила інтегрувати її у «Військо Читає» і сфокусуватись на одній програмі, не розділяючи навчальні заклади та бойові військові частини.

Звітність, акти та «донація» літератури

Один із найбільших викликів ГО «Реформація» — бюрократія. Попри величезне бажання команди, не завжди вдається доправити книжки військовим. Тому передусім відправляють ті примірники, що закуповують за донорські кошти чи допомогу благодійників. Відповідно до законодавства, команда зобов’язана передавати книги лише за актом прийому-передачі від військової частини, списувати їх та ставити на облік (працює, як із будь-якою гуманітарною допомогою). Оскільки не усі підрозділи з тих чи інших причин мають змогу передати акти, кількість захисників, які отримують книжкові пакунки, зменшується, 

Анна каже, що альтернатива — «донація» літератури: коли окремі люди або спільноти передають власні книжки для програми «Військо читає». Крім того, повсякчас «донатери» залишають листівки або записки, які разом із книгами прямують на передову — це дуже тішить захисників. Основні вимоги — хороший стан і українська мова видань. Книжки іноземною мовою теж приймають, якщо це не російська. 

Окрім фінансової підтримки проєктів чи «донації» книжок, люди можуть долучатись до «Військо читає», закуповуючи видання для конкретної військової частини, але за умови, що захисники потребують щонайменше 1–2 тисяч книг.

Що читають захисники: від «Вогняних брам» до «Абрикосової книгарні»

Про «книжкові» потреби військових команда дізнається спілкуючись телефоном або листуючись. На сайті теж діє форма замовлення, хоча вона призначена насамперед для програми «Статути та посібники для ЗСУ». Але комунікуючи з військовими в межах останньої, команда пропонує перелік книг «Військо читає». 

«Зазвичай військовим надсилаємо перелік книг, який вже маємо. Вони обирають те, що їм цікавіше або просто кажуть: “надсилайте, що є”. Книжки їдуть зазвичай поштою, але інколи їх забирають самовивозом зі складу. Якщо посилки невеликі, ми залишаємо їх для військових у книгарнях.

Зворотний зв’язок від хлопців отримуємо, коли вони повторно замовляють книжки. Бо якщо просимо зробити кілька фотографій, то до того часу книжки вже переважно розходяться людьми [сміється]. Але час від часу ми ділимось цими щирими світлинами у публікаціях або на сайті», — розповідає Анна. 

Захисники повсякчас потребують книг про військову справу. Та, окрім вузько спеціалізованої літератури, до їхніх рук потрапляють науково-популярні й навіть художні книги.

Запам’яталось, як одного разу ми відправляли книжки на Часів Яр, і військові попросили докласти їм “Абрикосову книгарню” Орести Осійчук. Це розчулює: ти одразу уявляєш бійця, який сидить на передовій і читає цю книгу. Ми зрозуміли, що не варто її забирати із переліку.

— Анна Бондарчук

Анатолій Симовонюк, один із військових, який брав участь у програмі «Військо читає», а ще — долучався до «реформаційних» проєктів як благодійник і громадський діяч. Колись Анатолій ініціював книжкові акції, зокрема «Книги про АТО школам України» — література авторства учасників АТО, яку передавали до навчальних закладів. Нині він з іншими військовими створив бібліотеку у штаті і популяризує читання. Його тішить, що багато хто почав приносити свої книжки і залишати в бібліотеці для інших. Каже, що окрім фахових і вузькоспеціалізованих військових видань, для нього актуальною є література, що формує світогляд офіцера: від спогадів Павла Скоропадського й Карла Ґустава Маннергейма до Френсіса Фукуями та Ювала Ной Харарі. 

«Mustread» для старшого офіцера вважає такі книги: «Команда команд» Стенлі Маккрістала, Тантума Коллінза та Девіда Сильвермана, Кріса Фасселла, «Поля Битв» Герберта Макмастера, спогади Карла Ґустава Маннергейма. А до прочитання командирам як обов’язкове радить: «Взаємодія з ворогом» Адама Кехейна, «Мета» Еліяга Ґолдратта та Джеффа Кокса, «Тотальний опір» Ганса фон Даха, «Вогняні брами» Стівена Прессфілда.

«Щодо наступної книги, яку б хотів отримати, — її ще не написали. Дуже чекаю на перші повноцінні мемуари когось із командувачів сучасної війни. На жаль, поки це не вдасться через їхню зайнятість у війні, й не усе можна опублікувати», — розповідає Анатолій. 

Про літературу, яка зрощує особистість та навички критичного мислення, додає і координаторка програми «Військо читає». За словами Анни, мета команди — не лише забезпечити захисників книгами, а й дати змогу глибше зануритись в історію, покращити ерудицію і сприяти формуванню військового лідера. 

Для нас книги — не про лише дозвілля, а й про змістовність. А цю “змістовність” ми вже визначаємо завдяки нашим експертам.

«У нашому списку — фахівці з підтвердженим досвідом, викладачі університетів, друзі нашої організації, зокрема військовослужбовці. Ми дослухаємось та збираємо рекомендації, щоб робити якісніший перелік книг. З іноземними спеціалістами контактуємо вибірково — під конкретний проєкт чи книжку, частіше взаємодіємо із фахівцями на теренах нашої країни», — розповідає про підхід до формування бібліотеки Анна.

За її словами, одна з найцікавіших рекомендацій, яку їй доводилось чути, — щодо медичної літератури. Американський психолог радив доповнити список книг для захисників казками. Проте поки це зосталось на рівні ідей. 

Частиною програми «Військо читає» також став і Нестор Воля, суспільно-політичний блогер. Підрозділ Нестора в Миколаєві отримав кілька сотень книжок, а згодом і поділився ними з дружнім підрозділом Тероборони під час робочої поїздки Миколаївщиною. Щодо актуальних книг нині, Нестор радить читати Віктора Франкла та «Плем’я» Себастьяна Юнґера. 

Про Себастьяна Юнґера згадує й Олег Гуковський, який виріс у сім’ї книголюбів. У цивільному житті психіатр і психотерапевт, супервізор та викладач, до своєї мобілізації на прохання лікарів відвідував поранених військових. Згадує, що тоді у лікарнях бракувало якісного дозвілля, тому в нього виникла ідея створити книжкові куточки у відділеннях. Зі свого боку ГО «Реформація» підтримала ініціативу та забезпечила захисників літературою. Крім того, у межах «Військо читає» організація згодом доправила книжки й на бригаду Олега.

Чоловік каже, що у взаємодії «людина-книга» найцінніше те, що до книжки можна звертатися тоді, коли потрібно: «Її можна перечитувати й щоразу віднаходити нове. Можна дарувати, рекомендувати клієнтам чи людям, які цього потребують. Книга дає підтримку без розкриття болісних частин перед фахівцем чи близькими». 

Ветеранам Олег радить прочитати книжку «Одного разу воїн — воїн назавжди» Чарльза Гоуґа: «Її раджу прочитати кожному ветерану, який пройшов війну і намагається повернутися себе. Гадаю, вона стане потужною підтримкою не лише для ветеранської спільноти, а й усіх, хто відчуває в собі зміни. Ці зміни абсолютно природні. Важливо про це знати й не патологізувати свої стани». 

До слова, Олег бере участь і в іншому проєкті, що забезпечує літературою медзаклади та військові частини і товаришує з «Військо читає» — «Рівновага. Книги».

З думкою про «реформаційні» проєкти

До книгорозповсюдження в межах програми «Військо читає» долучаються й інші організації: зокрема, «Бібліотечна Країна» та «Культурний десант», які часто бувають на лінії фронту та передають книжки програми.   

Найактивніше програма співпрацює з «Нашим форматом», що допомагає закуповувати, перекладати й додруковувати необхідні книжки. 

«Все, що робить “Наш формат”, — з думкою про «реформаційні» проєкти. Це часто бачимо у книжках, закликах підтримати програми чи зорганізованих подіях, зокрема KyivBookFest, що збирав кошти на наші додруки», — ділиться Анна. 

Окрім «Нашого формату», команда співпрацює з іншими видавничими спільнотами — усе залежить від потреб й асортименту. Анна каже, що партнери роблять величезні знижки, щоб «Реформація» мала змогу придбати якнайбільше книжок для «Військо читає». Серед них «Фоліо», «Залізний тато», «Астролябія», «Видавництво Старого Лева», Vivat, «Лабораторія», «Апріорі». Окреме місце має партнерство із Валерієм Маркусом, військовим і письменником, у якого організація закуповує його самвидавну книжку «Сліди на дорозі».

Загалом на 2024-й рік ГО «Реформація» хоче надсилати захисникам більше українськомовної літератури з військового лідерства, психологічної допомоги, реабілітації тощо. А ще — провадити очевидні, але амбітні «книжкові» плани — придбати кілька тисяч книг, вщерть заповнити новою літературою склад і надалі інтелектуально «живити» військо.

Читайте також: Триває марафон читання військової поезії

Фото: ГО «Реформація»