Григір Тютюнник. Вогник далеко в степу

До пропонованої збірки творів Григора Тю­тюн­ника (1931—1980) ввійшли кращі повісті й оповідання письменника. Їх персонажі — прості люди, життя яких припало на важкі післявоєнні роки­. Автор писав лише про те, що він добре знав і пережив сам. Тому кожен твір збірки — це портрет часу, неприхована­, часом болісна правда про людей, яку письменник бачив серцем і прагнув донести новим поколінням. Книга нагадує нам про вічні цінності, учить чесності, людяності, шанобливого ставлення як до минулого, так і до людей, що живуть поруч із нами.

Тітка Ялосовета мені мачуха. Вона пішла за мого тата “на дитину”, як мені було дев’ять років, і прожила з ним до війни рівно місяць, а зі мною оце вже шостий рік мучиться. Я-бо ніколи й разу не назвав її матір’ю, якось язик не повертається. Якби хоч тато був… А вона обижається, думає, що то я нарошне, на зло. Нічого, знайду ось вільшечку — переплаче. Вона радіє, як є чим топити. Спробуй її ще знайти, ту вільшечку!.. Казав уже їй раз: ідіть заміж, а я й сам якось. Плаче. Ну, хай як хоче. Я ж не заставлю. Та ще й півхати нема, зосталася тільки хатина, а більшу половину одірвало бомбою. У нас у півсела нема хат — такий сильний був бій… Нічого, нарубаю дров, зваримо щось їсти, а далі воно покаже. Не плакатиме ж вона з ложкою в руках!…