Видавництва протестують проти «поліванівки» у транскрипції з японської мови

Українські видавництва розпочали флешмоб проти використання російської «поліванівської» системи транскрипції з японської мови в Україні. Про це видавництва повідомляють на своїх сторінках у соцмережах.

Cистема Поліванова, що бере початок ще з радянських часів, на думку критиків, є застарілою і неприпустимою для використання в сучасній українській мові.

Протест виник у відповідь на науковий семінар, який провели в Інституті сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, де обговорювали питання уніфікації українсько-японської транскрипції. Учасники семінару, зокрема перекладачі Андрій Накорчевський та Ігор Дубінський, представили свої погляди на проблему.

Накорчевський наголосив на необхідності уніфікованої системи, зазначивши, що відсутність єдиного стандарту викликає плутанину серед перекладачів і науковців. «Адекватність цієї системи підтверджена зокрема у статті професора І. Бондаренка, у якій він обґрунтовує її валідність, зауважуючи, що всі “ідеологічні” закиди щодо її начебто російськості, “окрім усмішки”, нічого не викликають”», — ідеться в його доповіді.

Ігор Дубінський зазначив:

У перекладах художньої літератури переважно (Дзюб, Турков, Дубінський, Москальов та ін.) використовується транскрипція, яку деякі дослідники вважають похідною від російської транскрипції (Поліванов), хоча доказів цього не наводять. Жодних згадок про те, ніби видавництва накидали певну транскрипцію, я від перекладачів не чув (і сам ні на що подібне не наражався). Переклади з відмінною транскрипцією (Федоришин) виходили безперешкодно. Документи УРСР, що приписували б українську транскрипцію японських слів, мені не відомі (хоча я не виключаю, що існували газетир і довідник для дикторів українського радіо й телебачення).

 

В останні десять років запропоновані, здебільшого у ЗВО, кілька транскрипцій, що є варіантами транскрипції 1944 р. (Діброва і Одинець). Викладачі й випускники почали користуватися ними в перекладах. Найбільша за обсягом галузь, де застосовуються нові транскрипції, — переклад манґи та аніме. Насьогодні видавництва, що видають переклади з японської користуються такими транскрипціями: «Факт», «Кальварія», «Астролябія», «Наш формат», «Vivat» — «нереформована», видавництво Бураго — перейшло на «реформовану» (Бондаренко), «Фоліо» — залежно від перекладача, «Либідь», «Сафран», «Bimba», «Морфеус», «Фенікс» — «реформована».

За підсумками семінару Андрію Накорчевському доручили підготувати проєкт академічної української транскрипції японської мови для затвердження вченою радою інституту. У своїй доповіді він закликав використовувати й встановити як нормативну для української мови традиційну систему практичної транскрипції, що наведена у статті І. Бондаренка (1999) і з допустимими варіаціями М. Федоришина (1994). «Ці системи не порушують законів української орфографії та орфоепії, а також адекватно в межах можливого передають сучасну орфоепію японської мови, зберігаючи при тому принцип традиційності», — переконаний перекладач.

Повністю висновки Інституту сходознавства можна прочитати за посиланням.

Протест проти нормативної системи транслітерації, запропонованої на семінарі, висловила низка українських видавництв:

• Видавництво:

«Ми, як і більшість перекладачів та видавців, відстоюємо сучасніші системи, Ґоджюон чи Коваленка, які розроблені з врахуванням фонетичних особливостей української мови. Спроба офіційно затвердити радянську систему передачі японської мови — не просто помилка, а послідовне штучне утримання українського японознавства в колоніяльних лабетах», — переконані там.

• Nasha idea:

«Ми вважаємо, що просувати радянщину з російським корінням у сучасній українській японістиці, нехтуючи українською фонетикою, непрофесійно й обурливо. Ми працюємо з численними японістами-професіоналами, майстрами-практиками своєї справи, тож, беручи до уваги їхню експертизу, не залишимося осторонь і зробимо все можливе, щоб не допустити офіційного впровадження “поліванівки”, а також залучення до цього проєкту людини, яка досі взорується  на фонетичні традиції країни-агресора, що їх століттями насаджували українській мові в найрізноманітніших аспектах і царинах», — зазначили у видавництві щодо рішення про проєкт транскрипції та позицію Андрія Накорчевського.

• Мальопус:

«Ми висловлюємо незгоду з результатами семінару й вважаємо таке рішення обурливим і шкідливим. Ми не хочемо допустити русифікації на офіційному рівні, тож закликаємо Вчену раду Інституту сходознавства переглянути своє рішення», — закликають там.

Погодився з позицією видавництва і посол України в Японії Сергій Корсунський:

навіть сумнівів бути не може. Суші, шінкансен, Шибуя. А поліванівщина може йти за порєбрік

— セルギー・コルスンスキー駐日ウクライナ特命全権大使 (@KorsunskySergiy) October 8, 2024

• Molfar:

«Місцю поліванщини немає в українському просторі. У нас вдосталь інших прикладів систем
японсько-української транскрипції та транслітерації, не заснованих на мові ворога, які більш влучно й ближче до оригіналу передають звучання японських слів. У нашому видавництві перекладачі послуговуються системою Коваленка, і це залишиться незмінним попри результати так званого семінару», — написали там.

pic.twitter.com/vJnbuQQ9fy

— Видавництво BIMBA (@bimba_publisher) October 8, 2024

• Safran:

«Звертаємось до молодої активної наукової спільноти японістів та україністів та закликаємо долучитися, приділити свій час і увагу для того щоб змінити застарілі підходи в українському японознавсті. Для цього мають бути проведені семінари, конференції на яких японські філологи СПІЛЬНО з українськими філологами пропрацювали би проблемні місця різних систем та узгодили їх», — закликають там.

Свою позицію висловив і перекладач, письменник, співавтор ютуб-каналу «Твоя підпільна гуманітарка», військовий Остап Українець. «Скоріш за все нас чекає офіційна кодифікація російської поліванівки. А це найбільший крок назад у питаннях стандартизації мови, який лише був з 2014 року. Але саме собою це пів біди. Бо рішення Інституту Сходознавства навряд чи вплинуть на ринок, де більшість кадрів якраз із молодого покоління. Тобто вчергове буде ситуація, де університети вчать за інерцією, а ринок вимагає модернізації. Бо розкол між академічною гуманітаристикою і можливостями її використовувати на практиці, аби зароблять на життя, звісно, має бути якомога глибший. (А от у міжнародних відносинах це зробить поліванівку єдино можливою системою)», — написав він.

Катедра сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича ЛНУ ім. І. Франка закликала колег з Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України обговорювати питання транслітерації із ширшим колом науковців: «Закликаємо вас розглянути можливість залучення до обговорення ширшого кола спеціалістів, зокрема японістів, які використовують різні системи. Вважаємо, що не можна ігнорувати транскрипцію після 1999 року, а також найстарішу, запропоновану українцями Дібровою та Одинцем (1944). Кафедра сходознавства також хоче долучитися до обговорення цього питання. Крім того, вважаємо, що варто залучити фахівців-україністів, співпраця з якими б дозволила узгодити підходи та знайти ефективні рішення, які б працювали для нашої мови, не втрачаючи важливих особливостей японської».

У відповідь на заяви видавництв Ігор Дубінський написав: «А де в Україні видають переклади з японської російською мовою? Бо “система Поліванова” стосується виключно цієї мови. Найближчий аналог: видавці проти кириличної абетки, бо нею пишуть росіяни. Нарешті, які це видавці “проти” транскрипції, якою ось уже понад півсторіччя видають майже все, що взагалі перекладали з японської? Ті, що ледь спромоглися випустити по одному перекладу?Японську літературу (книжки, а не мальописи “манґа”) видають бодай у якійсь кількості назв два видавництва; обом до транскрипції байдуже».

Система Поліванова — система запису російською кирилицею фонем або знаків письма японської мови, розроблена російським мовознавцем Євгенієм Полівановим. Мовознавці критикують систему, оскільки та не відповідає сучасним вимогам про максимальне збереження оригінального звучання, не відтворює звуки японської мови в якнайкращий спосіб і не створювалась із урахуванням фонетики української мови. Натомість пропонують використовувати одну з 7 можливих японсько-українських систем транскрипції і транслітерації (зокрема систему Олександра Коваленка).

Як повідомлялося, у серпні видавництво ArtHuss відклало вихід книжки Шьоджьо Коіке «Сумі-е для початківців: вчіться малювати тушшю в японському стилі у сучасного митця» до отримання вичерпних коментарів мовознавців щодо правильної українсько-японської транслітерації. Раніше з цього ж приводу критикували видавництво «Астролябія».

Читайте також: Манґа українською: що вже перекладено і що незабаром перекладуть

Чільне зображення: blog.japanwondertravel