Гресь А.. Як пригорнути кактус?

Оксана Забужко. Notre Dame D’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій [3-є вид.] / Дизайн обкладинки: Лідія Кравченко. – Київ : Видавничий Дім «КОМОРА», 2018. – 656 с. ISBN 978 617 7286 28 7

Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ’я? Чи й справді українці — «селянська нація»? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ століття? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Що є демократія, а що —хамократія? У чому полягав модерний  «український проект», і чи вдалося нам його реалізувати?..

Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 року й відзна­чена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві вражаючу інтелек­туальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки — найгірше прочитаної і найдра­матичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків.

За минулі сім років масштаб національної гуманітарної кри­зи сягнув розмірів воістину пантаґрюелівських, так що на сьо­годні ніхто вже не ризикне назвати нас культурною нацією (та й як може претендувати на такий титул країна, що випускає мен­ше як одну книжку на душу населення річно?). Логіка культур­ного переємства, порушена ще в сталінську добу, так і не відновилася, і кожне нове покоління й далі «починає з нуля», гейби в якій-небудь младописемній літературі. Якось я мала необе­режність обмовитися на прес-конференції, що мої «Дівчатка» ведуть свій «літературний родовід» від одного епізоду з «Приязні» Лесі Українки — того, де Юзя випадково підслуховує, як її коха­на Зоня співає з подружкою сороміцьку пісеньку (так С. Лем був колись завважив, що «Лоліта» В. Набокова, роман, на позір ні­бито «з американської натури», насправді «родом» із Достоєв­ського — із сюжету про розбещення дітей у «Бісах»).