Жителі деокупованих територій: культура під час війни проводить межу між «своїми» та «чужими». Але кошти мають іти на ЗСУ

Більшість українців, які мешкають на прифронтових і деокупованих територіях, переконані, що закривати заклади культури не має потреби, але кошти культурної галузі потрібно насамперед спрямовувати на потреби Збройних сил, а віднову варто розпочинати вже після закінчення війни. Про це свідчить результати якісного дослідження соціологічної групи «Рейтинг».

Частіше про недостатність культурних закладів говорили у Дніпропетровській, Запорізькій та Чернігівській областях. На Херсонщині лише чверть заявили, що культурних закладів достатньо, натомість понад 70% людей відзначили, що їх не вистачає.

Більшість опитаних мешканців не підтримують закриття закладів культури в малонаселених пунктах, але переважна більшість (78%) вважають, що відновлювати/відбудовувати зруйновані заклади культури потрібно лише після закінчення війни. Відновлення таких закладів зараз підтримують лише 17%. Найменше про потребу негайної відбудови говорили у Херсонській області.

Абсолютна більшість вважають, що культурні заходи у їхніх громадах має фінансувати місцева влада (понад 70%).

Оцінюючи можливості дозвілля у своїх місцевостях загалом відносно кращі оцінки отримали можливості для дітей та підлітків, найгірші – для демобілізованих військовослужбовців та ветеранів, а також людей з інвалідністю. Найчастіше опитані не могли оцінити рівень можливостей дозвілля для ветеранів і людей з інвалідністю.

«Війна та її наслідки спричинили відчутну соціальну ізоляцію та роз’єднання людей в досліджуваних громадах. Ізоляція зростає як всередині громад, так і як процес ізолювання окремих громад одна від одної, від інших областей та регіонів України. Респонденти не тільки менше зустрічаються та спілкуються всередині громади, вони набагато менше подорожують Україною, менше відвідують великі міста та великі осередки культури. Фінансування культури часто сприймається респондентами як конкурентне до фінансування ЗСУ. Саме тому визначаючи велику значущість культури під час війни, вони постійно розмірковують, як фінансувати культуру, якщо гроші потрібні на фронті», — зазначають у соціологічній групі, що проводила дослідження.

Згідно з дослідженням, жителі прифронтових областей переважно мають регіональну ідентичність, українську громадську тожсамість мають дуже великий відсоток опитаних. Щодо відчуття європейської ідентичності – оцінки посередні. Відносно вищий рівень відчуття європейської ідентичності у Сумській, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях, найнижчий – в Одеській та Харківській.

Про відчуття радянської ідентичності говорила невелика кількість опитаних, дещо частіше серед старшого населення та тих, у кого мова спілкування російська. Дещо частіше про радянську ідентичність відповідали в Одеській та Запорізькій області, рідше – у Сумській.

Згідно з дослідженням, всі опитані відмовилися від споживання російського культурного контенту, це зробили й молоді, і старші люди. Вони стверджують, що це стало головним моментом в зміні їх культурних смаків. «Вони не тільки не хочуть, але й не можуть вживати російський контент, який тепер видається їм агресивним та загрозливим, тим, що може нести в собі пропаганду», — зазначають автори дослідження.

У підсумках також ідеться про об’єднавчу роль культури під час війни, котру відмітили жителі прифронтових територій. Саме українська культура, на їх думку в цій війні є головним об’єктом агресії з боку окупанта. «Громади, які пережили окупацію знають це наочно. Для майже всіх респондентів культура під час війни стала тим, що ефективно проводить межу між “своїми” та “чужими”, підкреслює право українців на суверенітет, є важливою основою ідентичності. За тим, як респонденти описують досвід своєї ідентичності, які наводять її ознаки, можна говорити про те, що українська ідентичність формується як громадянська ідентичність відкритого доступу, а не закрита традиційна етнокультурна ідентичність», — розповідають автори дослідження.

Повністю висновки соціологічної групи «Рейтинг» можна переглянути тут.

Опитування провели серед населення Чернігівської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Миколаївської та Херсонської області віком від 18 років. Вибірка репрезентативна за віком, статтю та типом поселення.  В якісному етапі дослідження взяли участь 312 респондентів. Було проведено 120 глибинних інтерв’ю (по 15 глибинних інтерв’ю серед 5 категорій респондентів в кожній з досліджуваних областей) та 24 фокус-групові дискусії (по 3 фокус-групи серед місцевого населення в кожній з досліджуваних областей). Терміни проведення: 21 листопада – 3 грудня 2023.

Згідно з дослідженням, третина українців на прифронтових і деокупованих територіях ходять до бібліотек, а 10% роблять це щомісяця.

Читайте також: Як ми читаємо: про що варто задуматись у 2024-му, озираючись на попередні 6 років досліджень

Чільне зображення (ілюстративне): УКФ