8 фікшн-новинок для дітей цього Book Forum: від ельфів до мамонтів

У Львові стартував Форум видавців – один із двох наймасштабніших книжкових фестивалів в Україні. До цієї події ми підготували огляд найцікавіших художніх новинок для дітей і підлітків. У фокусі – українські книжки-картинки, європейські повісті для середнього шкільного віку та американський підлітковий роман на тему булінгу й насилля.

Оксана Лущевська, Дзмітрий Бандаренка. 101 маяк

• Ілюстрації: Оксана Драчковська. – Харків: Ранок, 2019. – 30 с.
• Вік: 3+

Книжка-картинка з вишуканими ілюстраціями й простою, проте здатною розростатися вшир і вглиб історією. Захар дивиться на нічні вікна багатоповерхівок. З них світиться лише одне – угорі. Хлопчик уявляє, що це маяк. Він любить ці дивовижні споруди.
Авжеж, маяки у книжці – не просто образ, а метафора і шляхів, і берегів, до яких можна пристати, і тихої гавані, яку вже має Захар у своєму житті. Автори майстерно створюють атмосферу освітленого клаптика безпеки посеред тривожного темного моря довкруж. «101 маяк» – це дуже затишна книжка про фантазію, про «простір всередині» та про інтимну родинну атмосферу, де кожен має право бути собою, але водночас пов’язаний з іншими тісним емоційним зв’язком і беззастережною довірою.

Ольга Купріян, Грася Олійко. Мамонт

Харків: Ранок, 2019.
Вік: 4+

Історія починається з інтриги: тато викрадає свого сина з дитсадка. Утім не насправді, звичайно. Це в них така гра. Увесь день цієї парочки буде сповнений пригод і задоволень, а зустріч із мамонтом стане апогеєм.

Книжка «Мамонт» довго йшла до читача, але чекати на неї було варто. По-перше, це київський текст із прописаними і промальованими локаціями, які існують насправді – станціями метро, транспортом, вулицями й музеями.

Якщо простір і реалії, в яких живуть діти, не дублюються у символічній площині, втрачається важливий механізм формування лояльності та поваги до свого.

По-друге, книжка делікатно торкається теми неповної родини й показує позитивний досвід спілкування дитини з батьком, який тепер живе окремо. Парадоксально, але таких текстів для маленьких читачів у нас досі мало, хоча розлучення у країні – звичне явище. Лише 2017 року їх було 128,7 тисяч.

Катерина Міхаліцина, Оксана Драчковська. Томо та його кит

• Харків: Крокус, 2019. – 32 с.
• Вік: 5+

Щемка і пронизлива історія з дивовижними ілюстраціями про рибку Томо, яка вибивається зі зграї. Томо не такий, які інші, а тому його зневажають, ігнорують, ображають. Але саме іншість Томо робить його спостережливим, чуйним, мудрим. А тому, зрештою, він здобуває дещо незмірно велике.

«Томо та його кит» розкриватиметься читачам різного віку по-різному. Для маленьких дітей – це зворушлива казка в дусі «Гидкого каченяти» та подібних творів. Для старших – притча про силу бути собою та про те, як не гордувати «ані одним із малих цих».

Галина Ткачук. Настя Сторожинська. Моя найтихіша книжка

• Харків: Ранок, 2019.
• Вік: 5+

Головна героїня (на жаль, її ім’я залишилося таємницею) любить тишу, але вдома рідко буває тихо. Коли дефіцит тиші відчувається дуже гостро, дівчинка з мамою вирушає в секретне місце, де можна наповнюватися тишею знов і знов. А наповнившись, дівчата повертаються додому, щоб знову бути зі своїми рідними.

Дитячі повісті Галини Ткачук люблять передусім за чудовий гумор. А от книжки-картинки авторки підкорюють лаконічним і вишуканим стилем, а ще вмінням наповнити, здавалося б, просту ситуацію глибоким змістом і вітальною силою. Саме тому «Моя найтихіша книжка» – один із книжкових фаворитів цієї осені. А ще в ілюстраціях заховано кілька пасхалок, тож будьте уважні.

Даніель Пеннак. Той ще песик

• Пер. А. Висинської / К.: Час майстрів, 2019. — 288 с.
• Вік: 9+

Пеннак – популярний французький автор, що пише для дітей і дорослих. На українському ринку він «дебютував» торік чудовою книжкою «Око вовка». Цього року вийшла друком не менш відома його повість «Той ще песик» про небажаного від народження, безпритульного собаку, який несподівано знаходить господиню – маленьку дівчинку. Але це не гепі-енд, а лише початок його сповненої перипетій дороги.

«Той ще песик», спираючись на класичний жанр роману виховання і прийом очуднення, у французькій манері іронізує над світом людей, але водночас розповідає настільки щемку історію, що вона крає не тільки серце, але й решту внутрішніх органів.

Песикові доведеться виживати-виживати-виживати, зростати над собою, виховувати своїх господарів, любити їх, здобувати друзів, боротися і прощати.

Зважаючи на цільову аудиторію, книжка має щасливий фінал. І хоча дорослим він видається дещо штучним (адже ми всі розуміємо, наскільки жорстокий буває світ), це першокласна література, яку захочеться перечитувати й рекомендувати друзям.

Сільвана Де Марі. Останній Ельф

• Пер. Р.Скакуна / Львів: Урбіно, 2019. – 312 с.
• Вік: 9+

Повість італійської письменниці вийшла друком 2004 року, здобула кілька престижних нагород, започаткувала цілу фентезійну сагу та зробила її авторку відомою в багатьох країнах світу.

«Останній Ельф» – це повість-притча, що розгортається на тлі всесвітнього катаклізму. Нескінченний дощ і холод призвели не тільки до злиденних умов життя, але й до загибелі цілої ельфійської раси. Утім лишається один її представник – недавно народжений ельф Йорш (повну версію імені краще й не намагатися вимовити). Дорогою він зустрічає жінку, чоловіка й песика.

Учотирьох вони не тільки переживають численні пригоди й виплутуються зі страшних халеп, але й виконують прадавнє пророцтво. Йорш спершу наївний, потім відважний і жертовний, але завжди – комічний і позбавлений пафосу. Це чиста душа, що бере на себе відповідальність за долю світу.

Книжка сподобається поціновувачам фентезі в дусі Толкіна, а також стане особливо доречним сюрпризом на Різдво, яке вже скоро буде майже на носі.

Клаус Гаґеруп. Вище за небо

• Пер. Г.Кирпи / Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. – 184 с.
• Вік: 9+

Марі ненавидить своє ім’я, тіло і родину (майже ідеальну, до речі), здається, теж. За вдачею вона – безкомпромісний вогонь. Таким людям досить важко завести собі приятелів (вони й не прагнуть поверхових стосунків), але одного дня дівчинка все ж знаходить споріднену душу. Це – літня вчителька, у самотньому житті якої ховається серйозна драма.

Дві непересічні особистості поступово осягатимуть і рятуватимуть одна одну. Але їхні сповнені драматизму долі, за законами Гаґерупа й дитячої літератури, не обернуться на трагедію, а стануть чудовою буфонадою, читати яку неможливо без сміху.

Норвежець Гауґен 1990 року здобув найпочеснішу нагороду для дитячого письменника – медаль імені Ганса Християна Андерсена. Українські читачі вже знайомі з його чудовою, сповненою драматизму повістю «Цепелін» (Юніверс, 2006), а тепер мають нагоду оцінити й комедійне «амплуа» письменника. Переклад Галини Кирпи, як завжди, блискучий і сповнений життя.

Лорі Андерсон. Говори

• Пер. О.Голуб / Харків: Vivat, 2019. – 192 с.
• Вік: 12+

Коли цей роман вийшов друком 1999 року, американська письменниця Лорі Андерсон стала отримувати тисячі листів з усієї країни. Їй писали дівчата і хлопці, які пережили травматичний досвід: одні стали жертвами насилля, інші майже стали, треті знали постраждалих людей, деяких ображали у школі… Різних ситуацій були тисячі, жертви боялися звіритися рідним чи друзям, але змогли розповісти про цей досвід незнайомій людині, вірячи, що вона зрозуміє.

Головна героїня, 13-річна Мелінда, вочевидь переживає психологічну травму. Однак ані її батьки, ані однокласники, ані вчителі не сприймають її апатії й депресії серйозно. У школі вона стала парією, адже викликала копів на вечірку. Поступово напруга наростає, аж доки в кульмінаційний момент правда не виходить назовні. Викликаючи потужне переживання за героїню, Андерсон тримає увагу читача від першої до останньої сторінки, щоб зрештою подарувати катарсис.

Окремо варто відзначити гарний переклад із легкою, живою мовою.

Ми запитали батьків, яких книжок бракує їхнім дітям

Ірина, Луцьк, доньці 9 років:

«Ми з Юліаною шукали книжки для дітей про музику і про композиторів. Дуже хотілося почитати щось для її віку. Єдине, що у нас є, то про дитинство видатних людей видавництва «Грані-Т». А загалом у книгарні є майже все, не завжди є гроші. У бібліотеках новинки явно із запізненням. Але загалом не жаліємося, бо якщо шукати, то знайдеш».

Люба, Фастів, дітям 3, 5, 7, 9 та 11 років

«Як на мене, сьогодні в нас досить різноманітний ринок дитячих книжок, лиш би вистачило грошей, щоб купити все, що хочеться для дітей. У нас у сім’ї діти різного віку, від 3 місяців до 11 років, тому люблять літературу різну: хтось вірші, хтось прозу, а хтось вімельбухи. А моя мрія – це щоб українською видали серію енциклопедій Encyclopedia Prehistorica».

Юра, Софіївська Борщагівка, сину 5 років

«Оскільки читання перед сном у нас із сином – ритуал, закінчення якого він чекає, щоб залізти мені на шию в буквальному розумінні, то найкраще сприймаються збірки коротких веселих оповідань або повістей з короткими розділами. Зараз ось читаємо Тоона Телегена “Мій тато”. Ось цього автора українською якраз і не вистачає, наприклад».

Інна, Вінниця, доньці 10 років

«Зараз досить багато української дитячої літератури, і це не може не тішити. Знайти читання можна на будь-який смак і будь-який вік. Радує те, що переважно твори вже орієнтовані на сучасну дитину: згадування гаджетів, сучасних кумирів, відсилань до музики і фільмів, зрозумілих теперішнім дітям. На мою думку, є один жанр, який сучасні письменники упустили – це українська містика: злидні, лісовики, відьми дуже органічно «вписалися б» в життя сучасних дітей. На жаль, ця тема зараз трохи активніше «мусолиться» в кінематографі («Бабай», «Мавка»), навіть у деяких коміксах, але не у книжках».

Вікторія, Київ, синам 5 і 9 років

«Дітям 5 і 9 років. Обоє читають самостійно, і в магазинах кожен обирає книжки на свій смак. Та вечорами маємо звичку читати разом. Зазвичай це щось легке, пригодницьке, щоб було цікаво обом. Щось на кшталт «Країна Мумі-Тролів», «36,6 котів», «Банда піратів». Саме таких книжок, які були б цікаві і молодшому, і старшому трішки не вистачає».

Читайте також: Десятка найцікавішого пізнавального дитліту до Book Forum-2019