Еволюція від чарівної казки до «Реальності Барґеста» Аліни Штефан

Аліна Штефан. Реальність Барґеста. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 160 с.

Багатьом читачам кортить потрапити по той бік улюбленої книжки – походити жовтою дорогою країни Оз, почаювати з Капелюшником у Дивокраї й перемогти гігантську павучиху Шелоб з «Володаря перснів». І декому, як ми знаємо з історії літератури, це вдається. Наприклад, Бастіян у другій половині «Нескінченної історії» Міхаеля Енде припиняє читати книжку і стає її повноцінним персонажем. Видно, оглядачка дитячої літератури Аліна Штефан відчула спорідненість із цим персонажем і перетнула межу художнього тексту, тобто з читачки книжок стала їх авторкою, описавши свій власний фантастичний світ у повісті «Реальність Барґеста».

Шлях до фантастичного світу починається не з шафи й не з будинка на курячих ніжках. Як не дивно, його треба шукати в старій чудернацькій книзі, яку оздоблює екслібрис. Саме під її палітурку зникає Мала, й саме туди вирушають на порятунок дівчинки дві її старші сестри, Читачка та Дзиґа.   

Еволюція чарівної казки

Отже, від початку сюжету повісті бачимо кілька добре впізнаваних казкових елементів: є 3 сестри, молодшу з яких несподівано проковтує таємнича книжка, є світ по той бік палітурки, звісно, будуть і випробування для кожної з героїнь, і чарівні помічники, і магічні предмети. Тож від повісті можна чекати на характерне блукання казковим потойбіччям з метою врятувати сестру, підтримати хиткий баланс світу, осягнути себе, пройти ініціацію, розкритися і що там ще буває в схожих літературних ситуаціях? Ні, велосипед Аліна Штефан у цій книзі не вигадувала, щоправда, неабияк модернізувала його.

Річ у тім, що героїні книжки «Реальність Барґеста» перетинають межу між реальним і фантастичним світами за допомогою наукових методів.

Та й утворилася фантастична реальність не помахом чарівної палички – над нею працювали спеціалісти з генетики та інші науковці. І така заміна магії на науку стосується істотної частини образів повісті. З одного боку ми бачимо класичну павучиху та потрапляння до її пастки. От тільки павутиння цієї Ткалі Пам’яті – це збільшені нервові клітини та їхні відростки. І таких деталей у книзі повно. Що вони означають? Передовсім, що фантастична казка еволюціонувала. Раніше вона вміщувала доволі просту, схематичну й міфологічну інформацію про життя. Та сьогодні короткий путівник світом потребує бодай простеньких наукових пояснень. Світ змінився, і казка змінюється разом із ним.

Вавилонська бібліотека у день її відкритих дверей

Ми сказали, що у книзі є 3 головні героїні – три сестри, але не сказали, що ними число персонажів і близько не обмежиться. Будуть тут і двоє братів, і подруга сестер, і Генетик, і охоронниця Генетика, і батьки, і ще на додачу собака і щур, яких дівчата прихоплять на прогулянку фантастичними ландшафтами. Тож світ у варіації Аліни Штефан став не тільки науковішим, а й хаотичнішим, що відповідає нашому часу, але ускладнює читання. На 160 сторінок книжки припадає СТІЛЬКИ інформації і СТІЛЬКИ персонажів, що починаєш плутатися не гірше, ніж з Маркесовими Буендіа.

Якщо світ усім відомої «Аліси в Дивокраї» був фантасмагорійним, але впорядкованим (одна глава – одна фантастична ситуація), то «Реальність Барґеста» нагадує вавилонську бібліотеку у день її відкритих дверей. Це так, наче шафу до Нарнії, двері будиночка, що приземлився в країні Оз, та всі інші фантастичні портали відчинили в єдине місце. Хоча чому виглядає? Задум був саме в цьому – звести всі фантастичні шляхи у той самий світ. От тільки творці цього світу не здогадались ані дати змогу всім прибулим персонажам розпочати діалог, ані влаштувати їм проходження спільних квестів. І це головна проблема реальності Барґеста і як фантастичного світу, і як книжки – вона статична. Це набір казкових, фентезійний, фантастичних елементів без історії. Є Барґест, є павучиха, є дракон, що спить, є гребінь, з якого створюється ліс (пам’ятаєте його з казкових сюжетів про втечу?), але між ними немає й не може бути контакту.

До речі, про Барґеста. Цей загадковий персонаж – ніхто інший, як міфічна істота з англійського фольклору, краще відомий нам як Собака Баскервілів або страшний пес із третьої частини «Гаррі Поттера», образ якого пророкує герою смерть та інші нещастя. А його реальність – це еклектична мішанина із впізнаваних культурних образів, а на додачу заголовків батьківських книжок, малозрозумілих дорослих слів, схрещення літератури та генетики. Перед нами хитка споруда лабіринту слів, сенсів, кінообразів, книжкових сюжетів і бозна-чого іще.

Тобто елементів у цьому світі не бракує, але максимум, що вони нам дають – можливість їх роздивлятися чи проходити коротенькі симуляції за їх участі.  

Проблеми казкового зоопарку

Отже, світ Барґеста – це реальність наших фантазій, такий собі казковий зоопарк чи інтерактивний музей, де є місце і кентаврам, і всім іншим екзотичним птахам і рослинам. Це втілений у життя науковими способами простір художніх фантазій. Тільки це для нас, читачів і фантазерів, він – зоопарк, до якого можна зазирати, щоб побачити казкових створінь на власні очі. З погляду самих фантастичних істот бути екземпляром у зоопарку – доля вкрай недолуга.

Цікаво, що вся проблема статичності цього фантастичного світу добре накладається на тезу теоретиків рецептивної естетики про те, що книжка починається лише тоді, коли до неї береться читач.

І цей принцип важливий у світі Барґеста, якому конче потрібні події, зв’язки, а найбільше – каталізатори процесу, хтось, хто надасть життя і руху цьому світові, тобто читатиме його, обмірковуватиме й інтерпретуватиме. Власне, в цьому полягає проблематика повісті. Зоопарк чи колекція є, але йому потрібна людина, яка рухатиме коліщатко історії, читатиме книжку чи писатиме її. Щоправда, проблематика повісті стає також її проблемою. Великий культурологічний лабіринт «Реальності Барґеста» є, от тільки блукання цим лабіринтом, як віртуальною симуляцією, не надає йому руху.  

Тож реальність Барґеста – це проекція людських фантазій, а вся ця повість – великий заклик читати книжки й фантазувати над прочитаним, підтримуючи хитку реальність культури, яка без людей, як і реальність Барґеста, неможлива. До того ж, як ми можемо наочно побачити, жодна віртуальна симуляція казки процесу читання й фантазування не замінить. Хоча можливість побавитись із міфологічним собакою чи зробити селфі з драконом у цьому парку казкового період – дуже велика спокуса.

Читати:

• З відкритою Вікіпедією чи словником (кому що до вподоби)
• Щоб розпочати свій шлях у світ дорослих слів
• Мультиплікаторам. Книжка чудово розбивається на невеликий серіал із 20-хвилинними серіями

Не читати:

• Не готовим до текстового хаосу

Читайте також: У пошуках трикстерів: біситися чи закохуватися