Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок України

Що відбувається з українським книжковим ринком зараз? Чому війна стала каталізатором змін у галузі? Як шкільні підручники гальмують розвиток книговидання України та чому література має видаватися не коштом бюджету? Зміни у ринковому ландшафті України обговорювали під час 25-го Book Forum.

Книжки, які виховують фахівців

Все починається з книги – розум, розвиток, дія, прогрес. Людину треба навчати. І на жаль, українську людину немає на чому навчати. 70% європейських видань розраховані на підвищення інтелектуального рівня людини після завершення шкільного курсу. Водночас в українських реаліях шкільна складає 65% від загального асортименту. «Це означає, що ми вчимо дітей читати та розбиратися в елементарних поняттях, натомість припиняємо вчити людину, коли вона потрібна суспільству як спеціаліст», – вважає керівник Всеукраїнської асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.

З ним погоджується заступник Міністра культури Юрій Рибачук: «У центрі має бути читач, і ми не говоримо зараз про патріота чи громадянина. Мова йде про фахівця, людину, яка буде далі працювати та розбудовувати країну. І ця людина повинна мати джерело інформації для свого професійного та інтелектуального розвитку».

Війна як каталізатор галузі

Водночас він зазначає, що каталізатором змін у книговидавництві стала війна на Сході України та окупація Росією частини нашої території. «Зміни відбулися всередині галузі. Із самою галуззю як такою нічого не відбулося, а якщо і відбулося, то радше щось негативне», – переконує Олександр Афонін.

По-перше, з’явилися нові теми, пов’язані з перебігом подій на Сході та Євромайданом. Це дві теми, які стали дуже потрібними, і появу яких передбачити було неможливо. По-друге, почала заповнюватися до того порожня ніша, яка не була представлена ні вітчизняною літературою, ні хорошими перекладами українською мовою – це non-fiction. Нині вона поступово заповнюється, а за останні три роки темпи суттєво зросли.

Якщо у 2015 році було півтори тисячі перекладів та п’ять мільйонів примірників, то у минулому році ці цифри вже сягнули 2700 перекладів і дев’ятьох мільйонів примірників.

Президентка Book Forum та керівниця Інститут книги Олександра Коваль додає, що окрім подій на Сході України, на книжковий ринок України значно вплинули санкції щодо книжок російських видавництв, які були запроваджені 2017 року. «Видавці відразу відреагували на це та збільшили свій асортимент», – згадує вона.

Багато книжок, недостатньо грошей

Фінансовий стан українського видавничого сектору залишається на незмінному рівні. На коливання статистики друку впливають державні замовлення підручників, але це ніяк не впливає на ринкову літературу, якою займаються видавці. Окрім того, Олександр Афонін зазначає, що очікування щодо обсягу кількості цьогорічних книжок складає 34 млн примірників. Прогнози щодо ринкової книги – 15-16 мільйонів. Водночас у категорію «ринкової книги» входять також наукові видання. «Але маємо розуміти, що наукова книжка в Україні – це переважно документи та звіти з усіляких конференцій. Це контент, який брошурується і їх важко назвати повноцінними виданнями», – додає він.

Читайте також: Кароль Пєкарський про кінець книжок та майбутнє читання

«Ми маємо велику проблему в Україні, бо переважно оцінюємо все з точки зору власного досвіду або розраховуємо на фрагментарні дані. Але варто брати до уваги, що це неповна інформація», – говорить Олександра Коваль. Президентка Book Forum вважає, що лише видавці, які мають дистрибуцію по всій країні, а таких в Україні одиниці, можуть оцінити, як продаються та читаються книжки. «Я ж знаю, що зараз є падіння тиражів. Це може змінитися до кінця року, бо мають надрукувати та врахувати підручники у статистику», – розповідає керівниця Інституту книги.

«У 2018 році декілька досить великих українських видавництв були змушені продавати книжки за ціною, яка нижче собівартості, щоб хоча б якимось чином продати ці книжки», – розповідає Олександр Афонін. З одного боку книжок не вистачає, а з іншого – відбувається накопичення запасів на складах видавництв, які по суті є макулатурою. Бо не куплена книга не реалізує свою функцію і стає фактично друкованим папером. Розв’язання цих питань лежать не у площині діяльності видавців. Вони радше потребують серйозних законодавчих та політичних змін, які стосуються саме економіки цієї надзвичайно важливої соціальної галузі.

Попередні 27 років не вирішувалися питання, які дозволяють динамічно розвиватись видавничій галузі незалежно від того, що відбувається у країні.

Тобто це питання створення інфраструктури, це доступ видавців не до бюджетних грошей, а кредитних та інвестиційних ресурсів, а також розбудови книготорговельних мереж.

Олександра Коваль також вважає, що з точки зору видавців ситуація на книжковому ринку не дуже добра. Вони очікують допомоги та підтримки від держави. І у цьому має допомогти Інститут книги, керівницею якого нещодавно стала пані Коваль. Таке припущення висунув заступник Міністра культури Юрій Рибачук: «Український інститут книги має знайти оптимальний шлях підтримки видавців та перетворення видавничої галузі на галузь європейського взірця».

Елітарна та масова культура

Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко також зазначив, що для ефективної роботи книговидавничої галузі бракує ґрунтовного дослідження культурних запитів суспільства та його потенційної готовності зануритися в елітарну культуру. А також розуміти, що саме готовий підтримувати український читач.

«Ми працюємо на перетині елітної та масової культури й, напевно, не зможемо достукатися або увірватися до громадянина, який цікавиться масовою культурою. З одного боку ми розуміємо, що треба задовольняти запити просунутої та елітної аудиторії, а з іншого боку не треба мати ілюзій, що елітна культура стане масовою», – говорить він.

Також він вважає, що варто звернути увагу на досвід інших країн. «Тобто нам як фонду, який давно працює з цією темою, важливо розуміти, як працювати з аудиторією, яку ми вже маємо, а також приваблювати нових читачів. Для цього нам потрібна допомога дослідників, які б могли нам дати відповіді на такі запитання», – вважає Олександр Сушко.

Окрім того, директорка Book Forum Олександра Коваль розповідає, що в Україні є багато волонтерських організацій, які возять українську книжку на Схід. Волонтери розповідають, що запит на українську книжку існує і він досить великий.

Водночас генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький зауважує, що запит є, але він здебільшого безкоштовний. Це переважно українська армія, учні, які вчаться у школах, бібліотеки, в яких немає української літератури, а також книгарні, яких майже немає на Сході.

«Волонтерства та донорів у цьому випадку недостатньо, адже потрібна система, яка б могла через українську книжку доносити на Схід українську ідею не у формі гасел та патріотичних вигуків», – говорить Євген Бистрицький, який очолював фонд «Відродження» з 1998-го по 2017-й. Він вважає, що суть війни не лише у тому, що у нас хочуть відняти території. Українцям хочуть нав’язати «русский мир», і сильнішого знаряддя, ніж книжка, у цій боротьбі немає.

Читайте також: Що говорили видавці і що купували читачі на Book Forum #25