5 книжок, близьких серцю Олександра Грехова

Пандемійний період триває, і після фестивального літа ми готуємося до можливих локдаунів. І найкращий спосіб їх провести — разом із доброю книжкою. Ілюстратор Олександр Грехов порадив 5 книжок, близьких його* серцю, із якими не страшні жодні катаклізми.

*Редакція може не розділяти преференцій автора до тих чи інших книжок.

«Без книжок у мене зараз була інша професія, бо більша частина моєї нинішньої творчості присвячена письменникам, їх творам, особистому життю, рефлексіям на тему пошуку їх місця в сучасному світі, і вбудовування їх в сучасну культуру, в тому числі й сюжетів/героїв їхніх книжок. 

Без любові до книг, яка проходить через все життя — не було б і мене. Або був би, але малював би якісь квіточки, що теж не погано, але це було б зовсім інша історія, і як мені здається, не така захоплива, як занурення в книжкові світи, життя наявних і вигаданих людей, і пошуком у всьому цьому нових сенсів, в першу чергу для самого себе, які іноді навіть вдається передати ілюстраціями.

 

Складно жити, коли розумієш, що за час, що тобі відведено, ти не встигнеш прочитати й відсотка всіх потенційно цікавих тобі книжок, тому на якомусь етапі розслабився, перестав гнатися за кількістю, як було в дитячі та студентські роки, коли йшло мінімум по п’ять книг за місяць, і треба було обов’язково перечитати всіх Пулітцерівських лауреатів. Мабуть, це і є те доросле життя, коли перестаєш себе насилувати, і починаєш розуміти, що тобі насправді подобається, а що ні, і коли можеш дозволити собі розтягнути книгу на місяці, періодично повертатися до неї, щоб просто відпочити від шаленого ритму життя. Зараз бонусом на все наклалися часи пандемії, коли через постійної тривоги, навіть книги перестали рятувати, і читаю максимально мало, відчуваю, що багато пропускаю, але сподіваюся, що скоро вийду на свій звичний ритм, як і всі ми.

 Читати також: 8 книжок, які Ганна Грабарська перечитує по кілька разів

Мене просили вибрати ті, які позитивно вплинули на психологічне здоров’я, але де я, а де мотивація ставати краще, тому буде максимально особистий список з книг, які періодично спливають в пам’яті. Свого часу стали для мене якимись початковими точками нових історій, про що тоді й не підозрював, коли читав.»

«Детская Библия» 

Я людина з дитинством в 90-их, тому звичайно вона у мене була, при цьому книжка не спрацювала, до віри вона не привела, з часом навчився вірити тільки в себе. Але там максимально стислий переказ, все, як люблю, і до кожного тексту яскраві картинки (!), і це одне з того, чим зараз займаюся: беру короткі новинні інфоприводи й роблю до них ілюстрації, дякую Біблії за це.

«Жерміналь» Еміль Золя

У мене виходить якась розповідь про книжкову полицю 90-их, але ти підліток, а за вікном пубертат, а з джерел потрібної тобі «інформації» тільки відеокасети, до яких у тебе немає доступу, а інтернет ще не придумали, але є книжки, з якими набагато легше. Серед них Еміль Золя, як класик-реаліст на кожній книжковій полиці. І ти напам’ять вивчив потрібні сторінки з еротичними сценами, які були досить наївні, але відмінно тренували фантазію, що допомагає зараз в роботі! І крім цього, з деякою теплотою згадую його романи, читайте.

«Чорний обеліск» Еріх Марія Ремарк

Свого часу був для мене одним з улюблених письменників, перечитав практично все, але «Обеліск» тоді зовсім запав у душу. Роман про «втрачене покоління», все погано, і завтрашній день розмитий, і чи настане він взагалі. Подібна література — це одна з причин, чому у мене багато «сумних ілюстрацій», коли хочеться згорнутися в позу ембріона, і перечекати це життя. Ще мене просили писати до кожної книги, кому її можна порекомендувати, але думаю, що не буду, нехай тільки я залишуся сумним.

Читати також: 10 книжок про мистецтво й не тільки від Юрка Дячишина

«Пікнік на льоду» Андрій Курков

Як би дивно це не було, але цей роман, ще в ті часи, коли Курков писав виключно російською, відкрив мені в 90-ті нову «українську літературу», крім тієї, що була в тогочасній шкільній програмі 90-их, потім пізніше з’явився Жадан з «Депеш Мод», і понеслося. І донеслося до того, що дуже тісно зараз переплетений з українською літературою.

«Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» Славенка Дракуліч

Думаю, що це одна з улюблених прочитаних книжок за останній час, і цей той випадок, коли хочеться всім радити її прочитати, Ремарк — це звичайно добре, але книги Дракуліч, це все так боляче і близько, а ми часто ті, хто легко забувають минуле, і така література протвережує. І для мене — це про історії, коли замість сухих фактів краще розповісти історію з життя, це знайде більший відгук у читача/глядача. Намагаюся використовувати цей прийом і у своїх ілюстраціях.