дитяча література

57% українських дітей читають із примусу – дослідження

29.11.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

57% дітей, віком від 6 до 17 років включно, читають через те, що їх змушують батьки або вчителі. Про це свідчать результати всеукраїнського соціологічного дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання», яке провели цього року на замовлення Українського інституту книги.

 

Зокрема, 40% опитаних дітей сказали, що іноді читають для задоволення, а іноді – з примусу, а 17% читають виключно з примусу. Водночас 39% читають виключно для задоволення.

 

 

Дослідження показало, що з віком діти читають на дозвіллі дедалі рідше, утім, саме у старших класах для тих, хто не полишив читання, примусове читання поступається читанню для задоволення.

 

«У середньому і старшому віці серед дітей уже виокремлюються «любителі книжок» – діти, які люблять читати усвідомлено, отримують від цього насолоду і знають, де і як шукати ті книжки, які цікаві саме для них. Якщо серед дітей 6-9 років частка тих, хто читає для задоволення, становить 31%, то після 14 років вона сягає 52%. Решту старших підлітків читати так чи інакше змушують, переважно у вигляді шкільних завдань з літератури», – говорять дослідниці.

 

 

Основним драйвером читання для дітей є позитивні відгуки про книжки – як від дорослих, так і від однолітків. Втім, за словами авторок дослідження, під час фокусгруп діти нарікали на те, що батьки купують їм книжки без урахування їхніх смаків – негативний досвід призводить до того, що рекомендація відповідних дорослих може перетворитись з драйвера на бар’єр.

 

Також дослідження засвідчило, що загалом діти частіше обговорюють прочитані книжки, ніж дорослі: 76% дітей-читачів зазначили досвід обговорення, зокрема 47% – з родиною, 28% – з друзями, але тільки 6% обговорюють книжки в соцмережах.

 

Бар’єром читання для дітей є відсутність алгоритму вибору, ранжування книжок, прийняття рішення, що сподобається, а що – ні.

 

«З одного боку, до цього спричиняється невеликий читацький досвід (особливо щодо читання «для себе»), з іншого – відсутність доступних рекомендаційних сервісів. Через те, що книжка, навідміну від соціальних мереж, є значно більш повільним контентом, то, щоб зрозуміти, чи подобається тобі ця історія, треба вкластися: і зусиллями, і часом. Діти гостро переживають розчарування і шкодують як за своїми зусиллями на читання, так і за втраченим часом, а також за грошима, якщо книжка була куплена», – пояснюють дослідниці.

 

За їхніми словами, основним бар’єром читання для школярів будь-якого віку є нудьга. Зокрема, молодші школярі говорили про це під час опитування найбільш щиро й відверто. Серед дітей молодшого віку навіть ті, які декларують любов до читання, казали, що читати їм нудно. Вони не заперечували, що існують цікаві книжки, але, за їхнім словами, «ту книжку ще треба знайти». Основний конкурент книжки для дітей – це смартфон, тож із власної волі вони готові взятися за читання, лише якщо смартфон недоступний.

 

«Щодо молодших дітей, то для читання мають бути створені певні умови, насамперед – тиша і спокій. Адже читання – це певна робота, тож і умови мають бути відповідні, щоб нічого не відволікало. Старші діти не потребують особливої тиші і спокою для читання, але їм також треба мінімізувати відволікаючі фактори.

 

Зокрема, завдяки відсутності таких факторів дітям будь-якого віку більше подобається читати друковану книгу, а не електронний текст (електронні книжки широко розповсюджені уже у середній школі). А що для читання електронних книжок старші діти використовують переважно смартфон, то відволікання стає невідворотним: на смартфон приходять повідомлення з додатків, у месенджери пишуть друзі тощо.

 

Іншим драйвером читання паперових книжок для дітей будь-якого віку може стати побоювання зіпсувати зір гаджетами – про це згадують багато дітей (і теж явно переказуючи слова дорослих)», – розповідають соціологині.

 

Як показало дослідження, здебільшого діти читають вдома (92%) або в школі (35%). Частка дітей, які читають в інших обставинах – незначна. Молодші діти одностайно визнають, що читати треба, щоб «стати розумним» і «дізнатися багато цікавого», але, порівнюючи смартфон і книжку, діти стверджують, що за обсягом інформації смартфон виграє.

 

Старші діти, навпаки, підкреслюють, що в книжці історія розповідається більш детально, ніж у мультфільмі або кіно за тим самим сюжетом, проте це може бути як драйвером, так і бар’єром для читання. Окремим задоволенням від читання деякі діти називають зберігання інтриги протягом сюжету – а «швидкі» медіа на кшталт Youtube таку опцію не пропонують.

 

«Утім, і задоволення від роботи уяви, і від інтриги можливе лише тоді, коли дитина (будь-якого віку) цілковито розуміє прочитане. А з цим проблеми виникають навіть у старшокласників. Також для російськомовних дітей проблемою можуть стати архаїзми або полонізми та інші запозичені слова в книжках українською мовою», – говорять авторки дослідження.

 

Всеукраїнське соціологічне дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання» провела компанія Info Sapiens у серпні-вересні 2020 року, на замовлення Українського інституту книги. Авторки дослідження: Інна Волосевич та Анастасія Шуренкова, координаторка – керівниця аналітичного відділу УІК Ірина Батуревич.

 

У дослідженні взяли участь 3 тис. 900 осіб, а саме: 2 тис. 100 дорослих та 1 тис. 800 дітей. Зокрема, було проведено вісім фокусгруп з дорослими респондентами, віком 18-59 років та 16 фокус груп з дітьми, віком 6-17 років. Респонденти надали відповіді на 44 запитання, що широко охоплюють книжкову тематику.

 

З повним текстом звіту можна ознайомитися за посиланням.

 

Це ж дослідження показало, що вперше українську мову обирають більше читачів книжок, ніж російську.