6 книжок від акторки з «Відданої» Маріанни Янушевич

Продовжуємо нашу рубрику книжкових рекомендацій від відомих осіб і цього разу ділимося добіркою книжок від польської акторки, яка зіграла головну роль в екранізації роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія», Маріанни Янушевич. Також зірка розповіла Читомо про те, як часто читає і якій літературі віддає перевагу.

Можливо, сьогодні це трохи незвично, але я дуже люблю ходити в бібліотеку. У Варшаві у нас прекрасна університетська бібліотека. Це сучасна будівля в центрі міста, з дивовижним садом на даху. Я люблю виділяти кілька днів на місяць, щоб піти до бібліотеки на пів дня лише для читання і там зосереджуюся лише на цьому.

Крім того, я завжди намагаюся носити із собою якусь книжку. В поїздки беру з собою паперову книжку. В телефоні є електронні книжки. В машині або під час прибирання слухаю аудіокниги. Останнім часом особливо полюбила аудіоформат. Зізнаюся, що колись хотіла б озвучити аудіокнигу.

Щодо читацьких смаків, то я читаю різні книжки, окрім, хіба що, кримінального чтива, після якого я боялась би заснути. Дуже люблю світову класику, а також видання, пов’язні з моїм навчанням: я навчаюся в Академії образотворчого мистецтва, тому часто вибираю книги на мистецьку, філософську, психологічну та наукову тематику.

Проте мушу визнати, що я часто починаю читати водночас кілька книжок і потім не знаю, яку з них закінчувати першою. Для українських читачів я обрала кілька важливих для мене книжок, які першими спали на думку: з дитинства, пов’язаних з роботою, повсякденним життям і навчанням.

Френсіс Годґсон Бернет. Таємний сад

Коли я була дитиною, мене важко було вмовити читати. Усе змінилося, коли я в початковій школі почала читати «Таємний сад». Моя уява запрацювала наповну, і я зрозуміла, що читання – це не неприємний шкільний обов’язок, а неймовірна насолода.

Пам’ятаю, читала цю книжку цілий день і повністю поринула в цю історію. Таємний сад у моїй уяві був дуже кінематографічним. Думаю, в дитинстві я таємно мріяла саме про таку історію, думаю, тоді прокинулася моя романтична сторона особистості. Таємне місце, дикі тварини, загадкова природа, дружба та дитяча віра, що все можливо.

Нещодавно мені було дуже приємно перечитати її разом з молодшою сестрою. Я відчувала те саме, що й тоді у 12-ть, це чарівна для мене книжка.

До речі, «Таємний сад» екранізувала наша режисерка Аґнешка Голланд (режисерка фільму «Ґарет Джонс»).

Софія Андрухович. Фелікс Австрія

Я завжди мріяла знятися в костюмованому фільмі, і моя мрія здійснилася. Мені було дуже приємно грати в екранізації «Фелікс Австрії» (фільм «Віддана» – Ред.), хоча знаю, що для акторів це непросте завдання, адже в кожного свої уявлення про персонажів.

Як тільки мені запропонували зіграти у фільмі, я одразу прочитала книжку – за одну ніч. Під час читання моя уява працювала на повну силу, я змогла точно уявити атмосферу міста, вулиць, ринку, зовнішній вигляд меблів, кухні, запах страв. Мені вдалося уявити світ Стефи і коли на знімальному майданчику уява стала реальністю, я відчувала невимовне щастя. Багато хто на знімальному майданчику казав, що саме такою уявляв Стефу. Це був величезний комплімент для мене.

Я купила «Фелікс Австрію» як різдвяний подарунок для всієї своєї сім’ї і рекомендувала її своїм друзям. Вона усім настільки сподобалася, що всі тепер хочуть в Україну, особливо в Івано-Франківськ. Для мене це дуже-дуже особлива книжка. Вона про мрійників: скульптор Петро хоче оживити мармур, його дружина Аделя мріє про дитину, отець Йосиф – про порятунок вірних, Велвеле фантазує про Новий Світ, а Стефа… Стефа мріє про любов. Двійнята, сім’я, любов, відданість.

Мрії та ілюзії є рушійною силою для всіх героїв. Фелікс Австрія – це данина жіночності та пошуку ідентичності, а також рідному місту Софії, сповненому таємниць – Станіславову.

Наприкінці книжки для нас залишається питання, ким ми є насправді і як впливаємо на своє життя.

Івана Чаббак. Майстерність актора

Цю книжку мені порадив один відомий польський актор. Вона відкрила мені очі на дуже багато речей. Я читала її англійською, і це, зізнаюся, було досить складно.

Я б сказала, це біблія для акторів. Наполегливо раджу всім, хто хоче зрозуміти процес створення актором його персонажа і акторську роботу загалом. Івана Чаббак – викладачка акторського мистецтва та відома коуч з Лос-Анджелеса (з українським корінням – Ред.).

Техніка Чаббак зараз, у XXI столітті, дуже популярна. Вона поєднала і вивела на інший рівень теорії та методику акторської майстерності Станіславського, Мейснера, Хаґена. Вона крок за кроком розповідає, як готуватися, як відчути емоції, прочитати сценарій і знайти всі приховані деталі та розвивати уяву. Книжка також наповнена захопливими й надихаючими історіями з-за куліс про те, як відомі актори освоїли своє ремесло і досягли успіху у цій направду складній справі.

Ольга Токарчук. Книги Якова

Як полька я не могла не згадати «Книги Якова» Ольги Токарчук. Після присудження Токарчук Нобелівської премії з літератури у 2019 році (за 2018-ий – Ред.), книжка стала об’єктом національної гордості Польщі.

Це історичний, унікальний, багатошаровий і багаторівневий роман – не схожий ні на що, написане раніше. Повний релігійних, філософських та міфологічних посилань.

Книжка є великим інтелектуальним викликом для читання і розуміння. Для мене було великим викликом прочитати її всю, я навіть поверталася до деяких фрагментів, відкриваючи для себе їх новий смисл. Я навіть досі думаю про неї і в свідомості виринають деякі фрагменти тексту.

Сподіваюся, ця книжка уже перекладена українською (український переклад вийшов 2019 року у видавництві «Темпора» – Ред.) і буде перекладений ще багатьма мовами. Вона не просто має великий обсягом у майже 1 тис. сторінок. Це дивовижний літературний досвід, який обов’язково треба спробувати і який ви запам’ятаєте на все життя.

Читайте також: Що говорила Токарчук на врученні Нобеля: від ніжного оповідача до політики

Наомі Кляйн. Без логотипу

Наступні дві книжки, з одного боку, пов’язані з моїм навчанням мистецтву, але з іншого – я вважаю, що вони дуже універсальні і важливі. «Без логотипу» допомагає зрозуміти сучасний світ, сповнений комерції і маніпуляцій.

Книжка написана канадською журналісткою Наомі Кляйн. Оскільки я навчаюся на факультеті медіамистецтва (це дуже сучасний факультет, що поєднує багато мистецьких прийомів, технологій і фокусується на сучасному мистецтві), то намагаюся знайти відповідь на запитання «Хто такий медіахудожник?». Загалом для своєї магістерської я читаю багато книжок про медіа, глобалізацію, брендинг, маркетинг, бо моя магістерська робота. Але повернімося до «Без логотипу».

Книжка містить критику сучасної культури, політичного суспільства та світу, повністю заповненого логотипами, брендами, рекламою та маніпуляціями. Наомі Кляйн показує двояке обличчя експансійних прагнень транснаціональних корпорацій, аналізує їхній руйнівний вплив на наш соціальний, економічний та культурний ландшафт.

Вона закликає читачів бути уважними і допомагає зрозуміти сучасний світ, повний продажів і покупок, логотипів і нескінченних закінчуючи багатосторонніх маніпуляцій.

Сьюзен Зонтаґ. Про фотографію

Ця книжка показує, що фотографія – це не лише шматок паперу. Її варто прочитати усім, хто цікавиться фотографією, але також і тим, хто хоче зрозуміти, що фотографія – це не просто плоска картка, це об’єкт, що містить в собі багатошарові художні концепції.

Це не лише збірка блискучих нарисів про фотографію, але й захопливий і проникливий аналіз сучасного світу. Авторка допомагає знайти відповідь на питання, чим насправді є фотографія і яку функцію вона виконує у сучасному світі. Чи є фотографія мистецтвом і як вона пов’язана з живописом. Чи змінює фотографія та її розуміння сприйняття світу. І чому ми зберігаємо фотографії близьких нам людей.

Дуже цікаві запитання й відповіді, як не парадоксально, не лише про саме поняття фотографії, хоч назва книжки й відсилає до нього, а й щодо існування людини та її погляду на сучасний світ. Особливо в часи самолюбства, селфі та мільйонів фотографій, що зберігаються у вашому телефоні чи на жорсткому диску.

Читайте також про 5 книжок від Яніни Соколової, які заспокоять і надихнуть