Мері Ловсон. Дім на березі озера

Славенка Дракуліч. Вони б і мухи не скривдили / Славенка Дракуліч ; Переклад з англійської Роксоляни Свято ; Дизайн обкладинки: Олександра Брунова. – Київ : Видавничий Дім «КОМОРА», 2018. – 192 с. ISBN 978 617 7286 30 0

Що перетворює цілком притомних та цивілізованих людей, які нічим не відрізняються від інших у буденному житті, на вбивць і ґвалтівників під час війни? І чи будь-хто з нас теж потенційно може стати злочинцем у відповідних умовах?

Шукаючи відповіді на ці питання, Славенка Дракуліч спостерігала за розглядами справ на засіданнях Міжнародного кримінального трибуналу в Гаазі щодо воєнних злочинів у колишній Югославії. За моторошними випадками насильства й смертями сотень тисяч людей авторка намагається розгледіти суть — причини конфлікту, що тлів упродовж певного часу, та суспільні зрушення й політичні жести, що зумовили його вибух.

Минуло понад десятиліття від початку війни на Балканах, і важливо розуміти, що саме ми, звичайні люди, а не якісь безумці, уможливили її. Ми були тими, хто одного дня перестали вітатися з сусідами іншої національності, а якогось наступного дня ця дія уможливила відкриття концентраційних таборів. І ми робили це одне з одним. Може, це гарна нагода поміркувати, чи не надто це просто — посадити тільки сто людей на лаву підсудних у Гаазі. А як щодо інших, тих, хто перейняв ідеологію, яка призвела до смертей двохсот тисяч людей? Можливо, вони в цю ідеологію й не вірили, але напевно й не протестували. Якщо правда, що не існує колективної провини, то чи можлива тоді колективна невинність?