Р. Генрі Клавд, Джон Товнсенд. Надійні люди. Як розпізнавати характери і будувати позитивні стосунки

Професія перекладача оповита флером таємничості й загадковості. Позірно легка та розпливчаста, вона збуджує цікавість та спонукає зазирнути на «робочу кухню» митця. Які ж у ній шипи, підводні камені, урвища та гірські вершини? (або: Які ж сковорідки, казани чи джезви (інструментарій) задіяні при приготуванні перекладів?). Які драматичні та комічні моменти бувають у роботі співтворця книги? Як саме перекладались біографія Стіва Джобса та живописання Джеймса Бонда; нескінченні пригоди Чейзових гангстерів та вражаючі оповідання Рея Бредбері? На який психологічний вплив наражався перекладач, тлумачачи славетних «Маленьких жінок» Л. М. Олкотт чи містичну «Шарлатову літеру» Н. Готорна? А ще ж були (препаровані) Е. По, О. Генрі та інші визнані майстри слова…

Для звичайного читача всі оповідання Рея Бредбері більш-менш рівнозначні. Тобто, якісь йому подоба¬ються, якісь — ні; хтось тяжіє до фантастики і Марса, декому більше близькі психологічні аспекти. Думаю, не помилюсь, якщо скажу, що стосунки між читачем та Бредбері розвиваються зазвичай так: ти читаєш чергове оповідання збірки, і ніщо не передвіщає біди. Але дійшов до певного місця — і бац! — тобі немовби зненацька всадили ніж у живіт і вже перехоплює по¬дих, і навертаються сльози, чи у грудях нестерпно пече, бо автор «дістався живого». Як це вдається Бредбері?! І ти вже ходиш, мов прибитий, та довго оговтуєшся від неочікуваного й підступного удару. Окремі оповідання «спіймали» так, неначе були призначені спеціально для тебе. «Післясмак» по Бредбері може тривати ро¬ками. Автор ніяк тебе не відпускає. Як на мене, Рей Бредбері — «найспритніший тенетник» (тобто, з його майстерно розставлених тенет виплутатися немож¬ливо). Ситуація погіршується, якщо ці оповідання ти ще й тлумачиш. Тоді долучається й дещо особисте. Двісті оповідань двотомника Бредбері тлумачили більш як двадцять перекладачів, і всі вони привно¬сили щось своє та були в різному енергетичному і психологічному станах. На певному етапі до них долучився ще й літературний редактор. У кожного зі співтворців українського варіанта Бредбері — своє бачення оригінального тексту, яке вони спочатку роз-клали на молекули й атоми, а потім з’єднали докупи.
“