«Скарбничка історій» Аренєва: про підступних джинів і літературу

Володимир Аренєв, Скарбничка історій – ВСЛ, 2022 – 360 с.

Тихо шурхотить пісок часу. Зловісно дзеленчать гострі мечі. Джин чекає. Чекає, коли нарешті вирветься на волю з лабетів прокляття. І допоможе йому в цьому школярка Урсула — головна героїня нової книжки Володимира Аренєва «Скарбничка історій». Книжка ця всередині значно більша, ніж ззовні, адже містить не лише химерну історію, а й посібник зі сторітелінгу.

Володимир Аренєв майже щорік тішить своїх поціновувачів новими оповідями. Але зазвичай він працює за класичною для всіх письменників формулою: 1 книжка = 1 історія (багатошаровість і розмаїття сюжетних ліній ідуть у комплекті). Цього ж разу автор припас для нас цілу скарбничку, куди, крім класичних і вже знайомих для своїх фанатів образів і тропів, поклав дещо таке, з чим його читачі досі не стикалися.

У передмові (так-так, усі їх зазвичай перегортають, щоб одразу перейти до найцікавішого) письменник зазначає, що його давно вже просили написати посібник з того, як розповідати історії. Ідея крута, та й Володимиру Арєнєву є що сказати на тему: багаторічний лекторський та кураторський досвід, певно, вивершився не одним зошитом конспектів. Але ж не писати ще одну «Врятуйте кицьку!»: тих кицьок, песиків, черепашок, рибок і тапірів нарятували стільки, що вистачить на цілий зоопарк. Треба було шукати інший, власний шлях, тому автор одягнув підручник у барвисті шати пригоди. 

Все починається зимового дня, коли через завірюху підлітка Урсула лишилася без подарунка на бабусин день народження (хурделиця завадила поштовій службі вчасно привезти посилку). Дівчинка вирушила на пошуки презенту в ті кілька годин, що лишилися до свята. І ні, її бабусі шкарпетки не подаруєш: вона відома поетка, сценаристка й перекладачка — гік, як то кажуть. Дім жінки заставлений знизу доверху всілякими цікавинками з різних країв та часів. Зрозуміло, що дрібничку, гідну такої розкішної колекції, варто купувати лише у вбраного в смарагдовий плащ дивака, що засів у темному переході. Скарбничка у вигляді красивої книги точно сподобається бабусі, але що ж там такого всередині?

Відповідь прогнозовано несподівана: там джин. Віковічна магічна істота постає перед Урсулою в подобі трохи незграбного ровесника. І ні, він зовсім не схожий на інших, відомих по казках джинів, які радо виконують сокровенні бажання своїх рятівників. Бажання, звісно, є, але разом з ними й кілька заковик. По-перше, щоб добитися від джина їхнього виконання, Урсула має кожного разу жертвувати чимось справді цінним для себе. По-друге, дівчинка повинна врятувати джина від прокляття, а для цього мусить вигадати таку історію, яка захопить джина і здивує його своїм фіналом. Має вона це зробити за 3 ночі, інакше всім буде капець. Але джин, падло таке, начитаний хлоп, а Урсула не надто й уміє придумувати історії. Що ж робити? Доведеться вчитися… у джина.

– Скажи, будь ласка, а не можна тебе врятувати якимось банальнішим способом? Добути чарівні яблука? Втихомирити розлючене чудовисько? Зрештою, піти кудись за три моря і поговорити із тим чародієм, що на тебе прогнівався? Чи обов’язково серед глухої ночі писати конспекти, та ще й від руки? Я, звісно, співчуваю тобі й готова допомогти, але взагалі-то в мене канікули.

Далі героїв кидає у вир пригод і письменницьких порад. Вони потраплять у минуле й у позачасся, зустрінуться з давнім правителем Сулейманом ібн-Даудом і сумнозвісними гулями часу, політають на летючому килимі, а також навчаться створювати персонажів, вибудовувати конфлікти й наганяти саспенс. Володимир Аренєв легко витворює казковий простір навколо своїх яскравих та харизматичних героїв. За персонажів щиро вболіваєш: дуже хочеться, щоб Урсулі та джину все вдалося.

Автор гармонійно збалансовує у своєму тексті епічність, невеличку драму, пратчеттівський гумор і ґейманівські чари. Також він вправно жонглює алюзіями на різноманітні культурні явища та образи, що потішить не тільки юну аудиторію, а й дорослу. За атмосферою «Скарбничка історій» подібна до казок «Тисячі й однієї ночі».

Обговорення книжки Володимира Аренєва неминуче тягне за собою асоціації з минулорічним фільмом Джорджа Міллера «Три тисячі років бажань» з чудовими Тільдою Свінтон та Ідрісом Ельбою — ще однією історією про джина та оповіді. Свого часу ми йшли на нього з великими очікуваннями, адже вже знали, що нова книжка Володимира Аренєва буде про джина й історії (хотілося порівняти), та й наратологи в кіно рідко з’являються. Вийшли ми з кінотеатру трохи розчарованими, бо замість павутини розмов про історії отримали банальний лавбургер з дрібкою містики. І тепер можемо впевнено казати, що «Скарбничка…» з поставленим завданням впоралася набагато краще. Хочете пригод і наратології водночас — читайте її.

Як, можливо, трохи задорослим читачам підліткової книжки, нам насамперед була цікава довідникова частина. Поради, які дає Володимир Аренєв, актуальні для авторів початківців будь-якого віку. Письменнику вдається уникати звичних для такої літератури дидактизму та занудності. Він шалено практичний у своїх заувагах: відчувається, що кожна з порад та підказок проросли з особисто вистражданого досвіду. Поради можна умовно розділити на дві частини: ті, що безпосередньо присвячені роботі з текстом, і ті, що стосуються письменницько-організаційних аспектів — деякі з них мають виразно ґандальфічні нотки і могли б бути виголошені в темних печерах Морії:

Дехто чекає кращих часів. Я знав чимало таких письменників. Серед них були талановиті й були абсолютно геніальні.

Їхніх імен ніхто, крім мене, не знає. Бо вони ніколи не спромоглися завершити почате. Ніколи не дочекалися кращих часів.

Секрет полягає в тому, що кращих часів не буде. Зараз – кращі часи. Бо саме зараз ти ХОЧЕШ писати і думаєш про це.

«Скарбничка історій» — справжній експеримент. По щирості, не всім читачам зайде таке поєднання пригод та порад. Когось цікавитимуть тільки пригоди, когось — тільки поради. Але й одні, й інші рано чи пізно звернуться до відкинутих раніше частин. Автор це розуміє і сам пропонує аж три способи прочитання книжки: читати про пригоди Урсули, пропускаючи конспект, вивчати конспект, ігноруючи історію, та сприймати водночас обидві частини, звертаючи увагу, як нові розділи коментують та ілюструють викладені перед тим тези. Можемо від себе запропонувати ще й четвертий варіант, який навряд чи сподобається автору, але все ж має право на існування: читати «Скарбничку історій» як артбук.

Сашко Ком’яхов просто розкішно проілюстрував книжку, а Наталя Ком’яхова чудово оформила конспект і подбала про летеринг. Вони також доповнили «Скарбничку» яскравими візуальними алюзіями. Пильний читач зверне увагу, що в одному місці джин цитує знаменитий монолог Роя Бетті з «Того, що біжить по лезу» про сльози та дощ, а пильний глядач може помітити, як магістр Йода грає в шахи з Герміоною Ґрейнджер. Ми мріяли про такий кросовер, але не наважувалися попросити. З якого боку не глянь, а експеримент таки вдався. Володимир Аренєв зміг якщо й не обіграти, то точно випередити умовних Блейка Снайдера й Роберта Маккі, адже цілком можливо, що молоді автори, перш ніж узятися за порятунок кицьок, вже встигнуть вивчити уроки «Скарбнички…».

Цю книжку обов’язково мають прочитати всі, хто любить джинів і хоче навчитися придумувати свої історії. Однак мусимо попередити: вона приховує обман, і то подвійний. Якби Шамхураш Вогненнокрилий, Підкорювач Семи Драконів, Звитяжець Битви П’яти Розумів, Серп Сумнівів, Спис Істини брехнею не видурив з Урсули обіцянку допомогти йому, історія б не відбулася. А ще б вона не завершилася без маленького, дуже фольклорного авторського підступу. Але тут ми ступаємо в царство спойлерів, тому, наче Шахразада, перериваємо дозволену розповідь.

Купити книжку