«Полювання на Снарка»: рецензія-сказ від Ірванця

Льюїс Керрол. Полювання на Снарка / Переклад Юрка Бознаяка. — Київ: Laurus. 2018. — 112 с.

Усі без винятку знають пригоди Аліси у «Задзеркаллі» та у «Країні див» від Люїса Керрола, але чи знайомі ви з «Полюванням на Снарка»? Нагода познайомитися з одним з найяскравіших творів англійської літератури абсурду з’явилася зовсім нещодавно, коли у світ вийшов перший український переклад «Полювання». Восьмисказну поемагонію переклав Юрко Бознаяк, більш відомий як Юрко Позаяк. Ну а для того, щоби підтримати відповідний градус абсурдності, сьогодні ми прочитаємо віршовану рецензію на цей переклад від Олександра Ірванця.

РЕЦЕНЗІЯ — СКАЗ

Віршована, у 13-ти строфах

***

Знати мусить письменник і журналіст
(Знає знайко й не знає незнайко),
Що той Керролл Льюіс окрім двох тих «Аліс»*
Видав ще й «Полювання на Снарка».

Він за звичкою сплів там химерію слів
(Вмів слова він перекидати!),
А з перекладачів хто зубів не сточив,
В спробах текст той перекладати.

Тож узявся із них практично усяк
На всі заставки Керролла клясти.
Лиш Юрко Бознаяк не здавався ніяк,
Заповзявшись той текст перекласти.

Нездоланний той текст, наче крекс, пекс і фекс,
Дуже круто й химерно зримований,
Це поема така, і вона нелегка
Для тлумачення іншими мовами.

Розтлумачити те, що той Керролл плете,
Не утне й талмудиста пейсатий.
Неймовірний абсурд. Лиш творець-деміург
Є способен таке прописати.

Його знає усяк — це Юрко Позаяк,
Той що пише, лірично, пісенно.
Та переклад цей свій він зробив бозна-як,
Власне, звідси й взялося це псевдо.

Й коли він бозна-як і навіщо почав
Перекладать того «Снарка»,
То сипів і сичав, і хрипів, і харчав,
І шкварчав, мов зашкварена шкварка.

Він так важко пітнів кілька тижнів (чи — днів?),
Підбираючи рими для «Снарка»,
Він занурився весь у цей творчий процес,
Аж у чайнику скисла заварка.

Й він дійшов до вершин, він цю працю звершив,
Українською видав він «Снарка»,
Бо він керроллофіл, п’є кошерний кефір,
Білий Кролик — його аватарка!

Він свій труд присвятив, він народ просвітив,
І тепер вже Житомир і Харків
Хоч вночі розбуди, і на розстріл веди –
Розрізняють Буджумів і Снарків!

Як питання зайшло, а чи здужає хто
Зобразить невідомого Снарка?,
То на поміч прийшла, його рідна дочка,
Мила дівчина з іменем Дарка.

Видавництво знайшлось, до роботи взялось.
(Добрі люди, не бились, не лаялись!)
І пустило у світ сей друкований плід
Видавництво із назвою «Laurus»!

І тепер не лише тих Золя й Бомарше, –
Українською маємо «Снарка»!
Ґеніальний цей текст йде до бібліотекs,
Йде твердою ходою, не шарка!

*«Аліса в Країні Див» і «Аліса в задзеркаллі» – дві книжки про Алісу.

Читайте також: «Блюз кентаврів» Яна Ваґнера: переклад як спроба наближення