Перетин доль та мандри людських душ у книжці «Атлас хмар» Девіда Мітчелла

Події роману «Атлас хмар» Девіда Мітчелла розгортаються у різних куточках світу й охоплюють кілька епох — від 1850 року до постапокаліптичного майбутнього, включаючи міжвоєнну Європу, Америку 1970-х та футуристичну Корею — та демонструючи єдину мережу людських доль.

Оповідь показує, як людські долі переплітаються, дозволяючи протистояти безжальному плину часу, де навіть один вчинок може відлунювати крізь час й змінювати життя інших. Роман поєднує риси історичного твору, трилера, антиутопії та мемуарів, досліджуючи глибини людської природи.

«Атлас хмар» був номінований на Букерівську премію, а також здобув премію Неб’юла за найкращий роман та премію Артура Кларка.

Читомо публікує уривок роману, який надало видавництво «Жорж».

Листи з Зедельгема

«…Розпорядився, щоб цей лист, як і решта книжки Юїнга й тека з остаточним рукописом, знайшов тебе в «Le Royal». Сплати друк з Яншевих грошей, розішли примірники всім у залученому списку. В жодному разі не допускай мою сім’ю до жодних ориґіналів. Pater зітхне: «Ну, не Eroica», — і засуне в шухляду, але це незрівнянний твір. Відлуння «Білої меси» Скрябіна, втрачені сліди Стравінського, хроматизм більш лунарного Дебюссі, але направду — я не знаю, звідки він узявся. Сни наяву. Ніколи не напишу нічого й на соту частину настільки гарного. І це не нескромність — на жаль. Секстет «Атлас хмар» тримає мене при житті, він і є моє життя, і тепер я — вигорілий феєрверк; та я бодай був феєрверком. 

Люди гидкі. Я б радше був музикою, ніж масою трубок, що кілька десятиліть перекачують по колу напівтверді тіла, аж доки не трухлявіють настільки, що втрачають життєздатність. 

Люґер тут. Лишилось тринадцять хвилин. Хвилююся, природно, та моя любов до цієї коди сильніша. Електричний трепет від відчуття, що, як Адріян, я знаю, що помру. Гордість від того, що пройду все сам до кінця. Певність. Якщо зірвати всі вірування, накинуті урядами, школами й державами, всередині знайдеш нетлінні правди. Рим знову впаде і буде зруйнований, Кортасар знову попливе на кораблі, а після нього і Юїнґ теж, Адріяна знову розірве на шматки, ми з тобою знову спатимемо під корсіканськими зорями, я знову приїду в Брюґґе, закохаюся в Еву і розкохаюся, ти знову прочитаєш цього листа, сонце знов охолоне. Грамофонна платівка Ніцше. Коли вона закінчується, Древній ставить її знову, цілу вічність вічностей. 

У цей спочинок не просочується час. Ми не залишаємось мертвими надовго. Моє наступне народження настане тієї ж миті, щойно люґер мене вивільнить. Через тринадцять років ми знову зустрінемось у Ґрешемі, ще за десять я буду в цій самій кімнаті, стискатиму цей самий пістолет, писатиму цей самий лист, прийнявши рішення таке ж бездоганне, як і мій багатоголовий секстет. Такі елегантні певності дарують мені відраду. 

Sunt lacrimæ rerum. 

Р. Ф…»

Купити книжку «Атлас хмар» Девіда Мітчелла можна на сторінках видавництва в Instagram та Facebook.