Які вірші сімдесятників стали піснями

1970-ті роки означені періодом «застою» та політичної кризи в Радянському Союзі. Молоді поети й поетки, які дебютували в Україні в цей час, мали непросту долю. Їх звинувачували в «буржуазному націоналізмі», відраховували з університету, забороняли друкуватись та витісняли з тодішнього культурного контексту. Впорядковуючи поетичну  антологію у 2008 році, письменник Іван Андрусяк назвав покоління сімдесятників «витісненим». Однак, попри заборону друку, ця поезія знаходила способи звучати та поширюватись в інших формах, зокрема піснях. Можливо, навіть завдячуючи цензурі, в українській культурі з’явилось явище літературних музичних гуртів та виконавців. 

Віктор Морозов: «Біла Квітка», «Так Багато Суперзірок»

Перекладач і музикант Віктор Морозов ‒ один із представників львівського андеграунду 1970-их років. Разом із поетом Олегом Лишегою навчався на факультеті англійської філології у Львівському національному університеті, під редагуванням Грицька Чубая творили самвидавний альманах «Скриня». Через радянську цензуру й звинувачення в «буржуазному націоналізмі» Морозова з Лишегою відрахували з університету. Однак, музикант продовжував писати пісні в «мистецькому підпіллі», часто виконуючи їх у колі друзів та однодумців, зокрема в будинку Грицька Чубая на Погулянці. У 1990 році виходить дебютний студійний альбом Віктора Морозова «Скриня». Вінілова платівка містила пісні на вірші українських поетів, серед яких були Микола Воробйов («Біла квітка») і Олега Лишеги («Так багато суперзірок…»). 

Чи ти щаслива, біла квітко,

коли прозору і печальну

тебе легку і безпричальну

у натовпі стрічаю зрідка…

Чи ти іще мене згадаєш,

чи ми зустрінемось іще

коли все золото поопадає

і захолоне під дощем…

«Біла Квітка», Микола Воробйов 

«Мертвий Півень»: «Пісня 551»

На піснях культового українського гурту «Мертвий Півень» виростали та формувались покоління. Музикантів вважають засновниками українського рок-н-роллу, але також «Мертвий півень» відомий своїми піснями на вірші українських поетів і поеток. Зокрема в альбомі «Шабадабада» 1998 року можна почути однойменний трек на одну з найвідоміших поезій Олега Лишеги «Пісня 551». Знайшовши дуже влучне музичне звучання, «Мертвий Півень» придав віршу особливої вітальності.

Поки не пізно

Бийся головою об лід

Поки не темно

Бийся головою об лід

Пробивайся

Вибивайся

Ти побачиш прекрасний світ

«Пісня 551», Олег Лишега 

«Плач Єремії»: «Коли до губ твоїх», «Сніг», «Літо», «О хто ти, о хто»

Соломія і Тарас Чубаї є прикладом, як через мистецтво можна зберігати та осмислювати мистецьку спадщину. Велику частину репертуару гурту «Плач Єремії», засновником якого є Тарас Чубай, складають пісні на вірші його батька Грицька Чубая. Наприкінці 1990-их замовчувана раніше поезія представника Львівського андеграунду гучно зазвучала на виступах гурту. Одним зі знаковіших музичних творів «Плач Єремії» є альбом-сюїта «Світло і сповідь» 2003 року, який був записаний у Карпатах. Альбом поєднує однойменний поетичний цикл Грицька Чубая з рок-музикою та камерним оркестром. А такі пісні «Коли до губ твоїх», «Сніг», «Літо», «О хто ти, о хто» стали культовими та неодноразово переспівувались іншими виконавцями. 

Коли до губ твоїх лишається півподиху,

Коли до губ твоїх лишається півкроку ‒

Зіниці твої виткані із подиву,

В очах у тебе синьо і широко

«Коли до губ твоїх…», Грицько Чубай 

Соломія Чубай: «Осіннє небо»

Співачка та композиторка Соломія Чубай є ініціаторкою та продюсеркою різних видавничих проєктів, фільмів, виставок картин, присвячених своєму батькові. Проте, особливо важливо загадати музично-поетичний проєкт про зв’язок поколінь «POETY», що об’єднує 20 симфо-рок-джаз композицій на поезію українських поетів-сучасників і класиків. Серед них є й пісня «Осіннє небо» присвячена Грицькові Чубаю. За словами Соломії, цей ненадрукований вірш вона знайшла в листі свого тата до друга. У пісні вона також додала текст з іншого листа Грицька Чубая до Олега Лишеги: «Тримайся, рости, я завжди з тобою, поки пам’ятаєш, я завжди при тобі».

Алла Загайкевич: опера «Числа і вітер»

Композиторка Алла Загайкевич відома, в першу чергу, як авторка музики до українських фільмів, зокрема «Мамай», «Поводир», «Жива ватра», «Довбуш». Із середини 1990-их років вона почала популяризувати академічну електроакустичну музику в Україні. «Числа і вітер» (1992-1999) – це опера-мультимедіа за поезією та живописом Миколи Воробйова. У шістьох музичних композиціях можна почути поєднання електроакустики, співу, оркестрової музики з фрагментами віршів Воробйова. 

Ігор Цимбровський: «Бути»

Ігор Цимбровський – один з представників львівської андеграундної сцени 1990-их. Свій перший магнітно-касетний альбом «Прийди янголе» він видав у 1996 році в Польщі. Закордоном Цимбровський майже одразу привернув увагу своїм незвичним фальцетом та експериментальним звучанням. Проте, в Україні музикант не отримав належного визнання й довгий час залишався в мистецькому підпіллі. Пісня на вірш Миколи Воробйова «Бути» з альбому «Прийде янголе» є однією з найвідоміших у репертуарі музиканта. 

Бути – це знову ковзнути об сніг.

Пам’ять про біле – мармурова колона

у сірих прожилках,

де жодного імені з того життя.

що вирувало в палаці.

Розсипані між торішнього листя каштани

потріскують у зеленім вогні.

«Бути», Микола Воробйов

Три кроки в ніч «Імена вітрів»

«Три кроки в ніч» утворився у 2013 році напередодні першого Свята музики у Львові. З 2016 року «Три кроки в ніч» продовжують традицію літературних музичних гуртів, пишучи музику на вірші як сучасних поетів і поеток, так і класиків. У 2022 році гурт випустив альбом «Іти.Повертатись», в якому є музична композиція на вірш Василя Голобородька «Імена вітрів». «Три кроки в ніч» ‒ мультиінструментальний гурт, тож у композиції поєднуються різноманітні неочікувані звучання як то, до прикладу, калімби з бандурою. 

Вітер налітає на горішину ‒

горіхи сиплються додолу.

Цей вітер називається «білочка».

«Імена вітрів», Василь Голобородько

Володимир Войт «Погляд затоплений сльозою», «Сніже, ти дивний гостю»

Поєднання поезії Олега Лишеги з музикою бандури, певно, може звучати неочікувано та незвично. Однак, композитор та бандурист із Києва Володимир Войт зумів надати експериментального й подекуди східного звучання цьому інструменту. У 2024 році Володимир Войт написав дві мелодекламації «Погляд затоплений сльозою», «Сніже, ти дивний гостю» для бандури харківського типу, які є наразі невиданими, але виконувалися як окремі композиції під час концертів та різних програм. 

Сніже, ти дивний гостю,

Ти прийшов до нас подивитись,

Що буде після тебе?

Дивись – ще нічого немає,

Кволий світ спинається тільки на лікті..

Ми вже забули тебе..

Нас вже бавила танцем висока вода..

Нас ліс якось в сутінках обдарував

Своєю меланхолійно усмішкою дитини..

Ти знову прийшов..

«Сніже, ти дивний гостю…», Олег Лишега

Читайте також: «Витіснене покоління», фіксація станів та візуальна мова: чим живе українська відеопоезія сьогодні