Паркомуна, Вивих і рожевий «Світанок» — із чого складаються «Наші дев’яності»

Наші дев’яності. Перше покоління незалежних / Станіслав Стрілець, Євген Шатілов, Олександр Ірванець, Яна Мохончук, Олег Криштопа, Галина Петросаняк ; кураторка-упорядниця Яна Мохончук. Київ : Projector Publishing, 2026. 271 с.

«Наші дев’яності. Перше покоління незалежних» від Projector Publishing — це книжка-архів про перше десятиліття незалежної України, зібрана з есеїв, інтерв’ю, фотографій, газетних і журнальних публікацій, плакатів та інших свідчень епохи. У ній ідеться зокрема про мистецьке середовище «Паркомуни», фестиваль «Вивих», перші українські рейви, незалежні музичні й журнальні проєкти, також про феномен «Бу-Ба-Бу». У такому разі хто, як не Олександр Ірванець, може розповісти вам про цю книжку?

Сьогодні, в епоху твердих глянцевих обкладинок з гострими кутами, книжки у шкіряній оправі – вже рідкість на полицях книгарень. А тут такий тьмяно-лискучий чорненький пухлячок, ще й з розрізом на аверсі – незвично, одначе. Ще й великим шрифтом цифри 1-9-9-0 блакитним по чорному. І титул – «Наші дев’яності». Візуально цікаво, принаймні – інтригуюче.

Звісно, потенційний читач мусить мати мінімальний відповідний бекграунд і бодай намагатися розуміти, що останнє десятиліття минулого століття було чи й не найважливішим у становленні незалежної України. Книжка сповіщає про це вже у підзаголовку – «Перше покоління незалежних». 

При цьому забавним видається сам той факт, що зухвальці, котрі зважилися на таке обширне й різнобічне видання, самі у найкращому разі прийшли на світ десь наприкінці тих самих 90-х. Вкупі усі ці зухвальці називаються «Projector Publishing», й саме вони створили цей цікавий і привабливий поліграфічний виріб, який хочеться гортати, роздивлятися і навіть читати.

Редакторка й кураторка видання Яна Мохончук проробила воістину титанічну працю, поєднавши під надрізаною обкладинкою тексти дуже різних авторів – Олега Криштопи, Галини Петросаняк, Станіслава Стрільця, фрагменти з розмов-інтерв’ю львівського художника Влодка Кауфмана, засновника «Торби» (не торговельної мережі, а серії рейв-вечірок) Віталія Уліцького або спогади про ті вечірки DJ Derbastler-а, хедлайнера згаданої туси, та інших митців тієї давньої-недавньої доби

А ще неймовірна кількість довідкового матеріалу – фрагменти з плакатів, листівок і тогочасних газетних та журнальних публікацій – у 1990-ті інтернет лише заходив на пострадянські терени, малята!    

Видання (збірка? довідник? енциклопедія?) «Наші дев’яності» – це саме той випадок, коли книжка сприймається не як текст, закутий в обкладинку й розбавлений ілюстраціями, а як панорама, широка, послідовна і при цьому все ж дещо хаотична. Втім, ця легка хаотичність лише додає шарму виданню – така собі впорядкована невпорядкованість. Верстка сторінок різноманітна, гама шрифтів також пребагата. Ілюстрації доречні, їх багато, аж в очах мерехтить.

Взагалі – праця художниці варта окремої згадки. Даша Подольцева – дизайнерка, авторка обкладинки і верстальниця – справді має чим пишатися і що записувати собі в резюме. І це видання Projector Publishing мусить зайняти помітне місце серед нових книжок, насамперед з погляду естетично-поліграфічного. Бо Даша Подольцева навіть той діагональний надріз на обкладинці придумала.

Читайте також: 40 років Бу-Ба-Бу: як Ірванець й Андрухович святкували ювілей угруповання

Особливо приємно, що не лишилися поза увагою укладачів збірки й культурні феномени, маловідомі, нерозкручені, призабуті на сьогодні.

Що, знову ж таки, підкреслює ретельність праці, проробленої «колективом авторів». Наприклад, згадані й описані такі (значні для свого часу) явища, як фірма звукозапису «КОКА» і панківський україномовний журнал «Відрижка», що діяли у Польщі, чи дебютне відео авторства Олега Гнатіва (того самого Моха, продюсера гурту «Перкалаба») – «Квіти святого Франциска» із молодим іще Тарасом Прохаськом у кадрі. І київська «Паркомуна» як мистецький осередок, і феномен «Бу-Ба-Бу», і фестивалі «Вивих» у Львові, хоча це вже явища не із розряду малознаних. Але насправді цей «ширококутний» огляд десятиліття є безперечною перевагою збірки «Наші дев’яності» й важливою деталлю у загальній композиції. 

Прокрутивши до кінця цей обширний стерео-калейдоскоп, хіба іще раз подивуєшся натхненню, з яким молоді ентузіасти створили цей поліграфічний артефакт. Найважливіше десятиріччя за весь час незалежності, десятиліття становлення українців як політичної нації, десятиліття мітингів і фестивалів, десятиліття, що почалося першою з ланцюга українських революцій – Студентською революцією на граніті. Намети на головній площі Києва, ще тоді під комуністичним ідолом, юні натхненні обличчя голодуючих теж присутні на перших сторінках цієї книжки-путівника фінальною декадою минулого тисячоліття.  

Видається у підсумку, що ця книжка – досить вдала спроба охопити неохопиме. Якщо ж для рівноваги треба пошукати недоліки, то заувага лише одна, і це заувага письменника-пенсіонера, який читає й пише в окулярах. Один із завершальних розділів – «Довідник символів» авторства Станіслава Стрільця – має оксамитові першу й останню сторінки, а текст та ілюстрації надруковані на вишуканому сірому папері жахливими рожевими (!!!) літерами. Але це – якщо дошукуватись хоч якихось недоліків. (Хоча насправді вважаю той розділ у книзі найцікавішим із погляду зовнішньої, візуальної естетики. І це теж додаткова галочка в резюме художниці Подольцевої.) Тобто навіть мінус перетворюється на плюс у «Наших дев’яностих». До того ж уже в процесі написання цих нотаток з’ясувалося, що той жахливий (закреслено!) чудовий рожевий папір – справжній раритет, має назву «Світанок», пройшов екопереробку, і ці рожеві аркуші – останні з останньої ж партії «Світанку». Погортай останній світанок, читачу!

Читайте також: «Вибухові слова»: як творилася українська література 1990-х?

А ще під шкіряною розпанаханою обкладинкою є й мій есей «Таке було десятиліття», про який я обіцявся не писати десь на початку цих нотаток, та ось не витримав, дужжже рекомендую!.. А також стильні (кожен по-своєму) есеї Олега Криштопи «Малиновий піджак» і Галини Петросаняк «Між двома зимами». І ще багато важливих і цікавих компактних матеріалів – майже усі з добрими, доречними ілюстраціями, – так що загалом книжка виглядає ще й як велична фреска, зібрана з маленьких шматочків смальти, майстерно припасованих один до одного.

Якби у книгарнях на полиці з туристичною літературою була окрема секція «Подорожі в часі», тоді це видання могло б там стояти як гід тим далеким-недалеким десятиліттям, коли «світ став кольоровим», як то сказано в заголовку одного з розділів «Наших дев’яностих».

Купити «Наші дев’яності. Перше покоління незалежних»