40 років Бу-Ба-Бу: як Ірванець й Андрухович святкували ювілей угруповання

Юрій Андрухович, Олександр Ірванець за модерації Івана Малковича відсвяткували 40-річчя найвідомішого сучасного літературного угруповання України – Бу-Ба-Бу. Святкування відбулося у книгарні «Сенс» на Хрещатику.

Ще один учасник угрупування Віктор Неборак не приєднався, оскільки вже кілька років як обрав шлях творчого усамітнення. Однак його присутність вчувалася в усіх спогадах, а колеги зачитували його вірші. До того ж, Неборак підготував відеозапис, на якому зачитав свій вірш «Мені тридцятий рік минав».

Подію модерував Іван Малкович, перший академік Бу-Ба-Бу — поет, якому привласнили премію Бу-Ба-Бу за «Найкращий вірш року 1988».

Насамперед говорили про те, як троє поетів узагалі дійшли до створення, за словами Малковича, «першого справжнього поетичного угруповання на території України в другій половині ХХ століття». Важлива річ — першого об’єднання поетів цього періоду, які самі дали собі назву. 

Андрухович розповів про те, як, поки він закінчував строкову службу в радянській армії, Віктор Неборак уже певний час надсилав йому свої нові вірші. На той час Неборак вчителював у містечку на Луганщині — викладав українську мову в шахтарському профтехучилищі.

Читайте також: Ірванець. Ігорю, бий!

«Ми вперше перетнулися в новорічну ніч з 1984 на 1985 рік. І так ми стали дуже близькими друзями. Ті вірші, які витягали з листів, ми тепер могли читати одне одному вголос. Про існування Сашка я тоді ще не знав, але десь за два тижні познайомився й з ним. Фокус полягав у тому, що я тоді вже був знайомим і з Віктором, і з Сашком, але між собою вони ще не бачилися», — розповідає Юрій Андрухович. З Олександром Ірванцем Неборак познайомився лише згодом, і під час знайомства, за словами Андруховича, вони поставилися один до одного «досить неуважно»:

«— Ви Ігор Ірванець?

— А ви Андрій Неборак?»

Олександр Ірванець згадує: «На той час було два крила молодої поезії: сповідальники й метафористи. І Юрко в листі до Віктора запропонував створити третє — бурлескно-балаганно-буфонадне угруповання».

У день першої зустрічі всіх трьох і виникло угрупування. Назву «Бу-Ба-Бу» першим вигадав Віктор Неборак. 

Поети читали вірші. Андрухович зачитав свої «Лемберзька катастрофа 1826 р.», «Павло Мацапура, злочинець», «Коломийський полк у Парижі» та «Пам’ятник». До його «Козака Ямайки» Олександр Ірванець зачитав власну пародію «Чумак Хокайдо», а Андрухович — «Перукарочку Розу», пародію на Ірванцеву «Травневу баладу». 

Читайте також: Юрій Андрухович про неминучість російсько-української війни

Ірванець зачитав такі свої вірші: «Пісенька для», «Айне кляйне нахтмузік», «Юркові, самому собі та Вікторові». Почергово зачитували вірші Віктора Неборака: «Детектив (відеокліп)», «Монолог з псячого приводу», «Поцілунок» та «Прохід вулицею Академічною». Іван Малкович зачитав два вірші з циклу «Листи, знайдені у пляшці з-під львівського пива». 

Під час вечора згадували про перший конгрес Бу-Ба-Бу, який минув у 1980-их роках у селі Березовому, вдома в Івана Малковича. Про те, як Андрухович читав свої вірші в Карпатах на весіллі Малковича — «одне з найяскравіших поетичних вражень», за словами самого Малковича.

Насамкінець усі троє — Малкович, Андрухович та Ірванець — хором читали «Бубон» Неборака.

Варто сказати, що зала була повна — реєстрацію закрили ще за добу до події. До та після заходу організаторів оточували ті, хто бажав підписати книжки. А наприкінці Іван Малкович розіграв поміж глядачами, що ставили питання до поетів, збірки бубабівців. Ірванцеві та Андруховичу з нагоди святкування подарував невеличких золотих пташок — таких, як на обкладинках поетичної серії «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га».

Читайте також: Центр міської історії у Львові оцифрував відеоархів 90-х Віктора Неборака

Бу-Ба-Бу — це літературне угруповання, яке зорганізувалося у Львові 17 квітня 1985 року. Його назва розшифровується як «Бурлеск-Балаган-Буфонада». До його складу входять Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець, і кожен поет має власне прізвисько — Патріарх, Прокуратор та Підскарбій відповідно. 

Читайте також: «Вибухові слова»: як творилася українська література 1990-х?