Ірина Тетера. Самотні вітри

Оповідання і новели, що увійшли до збірки «Місячний сміх», належать одному із найяскравіших українських письменників доби «розстріляного відродження» Григорію Косинці (1899―1934). З-поміж творів інших авторів їх вирізняють насамперед лаконізм і довершена простота оповіді. З перших же абзаців письменник розкриває суть подій, їхнє внутрішнє напруження. Змальовуючи гостроконфліктні ситуації, соціальні, політичні, моральні колізії в українському селі, збуреному революцією і громадянською війною, не шукаючи винних і невинних, Г. Косинка намагається чесно осягнути істину — у кожного з героїв свою.

«Я знаю одно: серце моє запеклося на руїнах пожежі, що подекуди ще й досі горіла, спопеліло стражданнями села, і, коли горло здавили сльози, я хотів витягти із своєї скрині револьвера й стріляти кожного, кого зустріну по дорозі в шинелі, що нагадує колір жита…»