Ірина Тетера. Самотні вітри

У книжці відомої української телеведучої та громадської діячки Ольги Герасим’юк «Я повернулася. Люблю» зібрано есеї, тревелоги та образки за більш ніж десять років — від 2007 до 2019 року. На читача чекають захопливі подорожі, знайомство з історією, культурою, звичаями та ментальністю багатьох народів, але насамперед тут будуть зустрічі з людьми. Вдумлива й чутлива до найтонших деталей, до найглибших психологічних нюансів авторка (за сумісництвом — і героїня) не тільки розповість багато нового про барвистий і строкатий світ, а й нагадає призабуте, зупиниться перед сакральним, поміркує про вічне. Щире і просте, радісне й печальне, зворушливе і мудре на цих сторінках переплітаються, сходяться й розходяться, творять чутливі, як пульс, візерунки живої оповіді, де кожне слово пропущене крізь серце.

 «Коли стало повертати на листопад, усе знову було так, як і сто, і двісті років тому в листопадах — враз згасли кольори, повітря намокло, ранок довго не розплющував очей, не в силі прокидатися, так і ходив, поки туман не почав облазити з нього клаптями й пропускати на землю хоч якесь світло…

Я зауважила, що на завісу в моїй спальні сів шоколадний метелик і міцно заснув. У сні він не падав — зумів так цупко вчепитися в товстий шовк, що коли розсувала вранці завісу, а ввечері затуляла нею вікно — його міцно стиснуті крильця навіть не здригалися…

Так я думала й зимувати з ним удвох…»