Абулькасим Фірдоусі. Шах-наме

Поема Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» — одне з вершинних явищ світової літератури, епопея іранського народу. Вона охоплює період правління п’ятдесяти легендарних шахів Ірану та поділяється на міфологічну, героїчну й історичну частини.

Поет із великою майстерністю поєднав народні перекази та історичні свідчення багатьох джерел. Окрім цікавих сюжетів, поема знайомить сучасного читача з основами зороастрійського релігійного світогляду, для якого характерна боротьба світлих і темних сил, добра і зла, ідеали високої моралі та справедливості.

«Шах-наме» переклали багатьма мовами світу, українцям подарували її окремі розділи Агатангел Кримський та Василь Мисик.

Третя книга епопеї Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» містить розділи поеми, які охоплюють період правління шахів Ґаршаспа, Кей-Кубада та початок правління Кей-Кавуса. На цьому тлі розгортаються пригоди героя Рустама, завдяки яким він здобув безсмертну славу, а також трагічна оповідь про його сутичку з невпізнаним сином Суграбом, який загинув у цьому бою, — сюжет, відомий кожному іранцеві.

«Від мудрості Афрасіябових слів

Володар засяяв, коли він зумів

В словах свого сина основу збагнуть:

З кривої на рівну дорогу звернуть.

Залився володар потоками сліз

Од вістки, що син після бою приніс.

«Во ім’я того, хто створив небозвід

Й своїм сотворінням призначив цей світ,

Душа Фаридуна нехай спочива,

Що славний наш рід він колись заснував.

Хоч Тур з владолюбства, що варте покар,

Іраджу наніс смертоносний удар,

Та ми до розмови вернімося знов,

Щоб не розірвати прадавніх основ.»