Пол Браун. Хлопчик, що вимкнув сонце

Коридор із кольоровими дверима та м’яким світлом будь-кому може видатися радісним і мирним, але не Лів Зільбер. Це місце магічне, таємниче і небезпечне… Тиша ніби підстерігає, а ще годі визначити, звідки походить те світло. Часом небезпека набуває цілком реальних обрисів: раптова холоднеча та хмара чорного пір’я попереджають про появу лиховісного володаря ночі. Хто ж він? Це і належить з’ясувати Лів та її друзям у заключній книжці популярної трилогії Керстін Ґір «Зільбер. Третя книга сновидінь».

«… — Бачиш двері отам?

Я кивнула, тим часом спершись на нього. В його обіймах я почувалася такою ж захищеною, як перед тим у воді.

Я роздивлялася відкриття Генрі. Це були дерев’яні двері яскравого жовтого кольору, і вони явно вели до крамнички, що, як свідчила овальна вивіска над дверима, називалася “Комора прядива молодшої сестрички”.

— Вони завжди тут були?

Раніше я ніколи їх не помічала, адже дотепер я завжди дуже поспішала, коли сюди йшла. Зараз я милувалася кумедною, обплетеною дверною ручкою, а ще горщиками із соняхами, котрі стояли обабіч дверей і мали плетені чохли в кольорову смужку. На шибці кривими літерами було виведено: “Все, що ти плетеш, — це любов”. А внизу: “Заходьте, тут ви знайдете вовну ваших снів”.

— Крамниця може запросто належати місіс Ганікат.

— І не кажи! — Генрі відпустив мене, ступив кілька кроків в обидва боки коридору і повернувся до мене, після того як встановив свої загадково блискотливі енергетичні поля.

— Я просто хочу бути певним, що Артур не знудився у лікарняному ліжку і не тиняється десь тут поблизу, — пояснив він. А тоді вказав на двері крамнички з вовною. — Бачиш ініціали, ось тут на килимку? Я переконаний, що М. Г. розшифровується як Мюріел Ганікат. Це сестра місіс Ганікат. Уві сні вона, мабуть, ніколи не полишала свого дівочого прізвища…» 

P. S. На офіційному сайті «Школи» також діє знижка 20% для нових користувачів (за умови підписання на новини видавництва у спеціальному вікні), а також програма лояльності для постійних покупців.