Мейнстрім чи статусна річ: як зробити фотокнигу успішною

У межах 26 BookForum відбулася дискусія «Фотокнига: поле експерименту чи надія на моду», під час якої обговорювали феномен повернення фотокниги в український культурний простір. Після довголітньої стагнації київські й харківські митці відновили її традицію і тепер вона постає в новому матеріальному образі. Говорили й про останні два роки історії української фотокниги: про успіхи на фестивалях, залучення аудиторії та нові напрямки її розвитку. Ми записали найвадливіше.

Дискусія відбулась на тематичному майданчику «Українська візуальна книга». ЇЇ учасниками стали Тарас Бичко – фотограф-документаліст, член Little Box Collecteve, творець фотокниги «2 ROOMS» (2019); Анастасія Іванова – фотографиня, авторка фотоальбому«За львівськими брамами» (2017); та Анна Гайдай – засновниця, кураторка культурного фотографічного центру PhotoCULT. Модерувала зустріч Мирослава Ляхович.

Фотохудожниця Анастасія Іванова, згадуючи про свій досвід у проєкті «За львівськими брамами», зазначила, що починала його з Instagram – вже пізніше, коли фотографій львівських сходів та історій про них, назбиралося достатньо, вона звернулася до «Видавництва Старого Лева», котре й підтримало її ініціативу видати книжку. Свій фотоальбом не вважає таким, що повністю відповідає стандартам фотокниги, однак цей формат більше наближений до сувенірної продукції про місто Львів.

Інший спікер, який донедавна також займався вуличною фотографією, — Тарас Бичко — широко відомий за кордоном як український вуличний фотограф. Цьогоріч він випустив новий проєкт «2 ROOMS». У новій фотокнизі він висвітлив побутове життя своєї сім’ї, задокументувати унікальні миті зростання свого сина. До видання він залучив і цікавий інтерактив — поруч із фото, де здавалося б просто порожні сторінки, насправді, таємні малюнки, котрі можна побачити тільки просвітливши їх ультрафіолетом.

Як українська фотокнига йде у маси

Статус на сьогодні: фотографії й фотокниги купують здебільшого фотографи. Анна Гайдай зауважує: «Панацея для не фотографів проста: Чим вищою буде візуальна культура, тим краще буде сприйматися фотокнига». 

Щоб українська фотокнига потрапила до своїх читачів, фотографи представляють її на таких масштабних подіях, як ГогольFest, Книжковий Арсенал та BookForum. Там вони можуть знайти багато зацікавлених. Також проводилися зустрічі для підготовки фотографів до масштабного Міжнародного Портфоліо-Ревю (Portfolio Review) в Києві, що також є дієвим заходом для просування своїх фотографій у світі. Анна Гайдай та інші спікери розповідали про співпрацю із партнерами з Німеччини та Польщі. З ними зініціювали платформу «Букініст», де обмінювалися фотокнигами для набуття досвіду.

Одним із наймасштабніших своїх проєктів, котрий сприяв розвитку візуальної культури глядачів, Анна називає виставку арт-буків «Відкритий лист. Оголені емоції» (Open latter/ Naked Emotions), що об’єднала багатьох авторів у жанрі епістолярної фотографії.

Критерії успішності фотокниги, або як зробити фотографію успішною в Україні (за Анною Гайдай):

• якщо мета потрапити в історію, успіх фотокниги — це зробити фотокнигу, каталог фотографій чи артбук; внести в історію мистецтва якусь подію, виставку чи фестиваль;

• з точки зору глядача, успіх фотокниги — це мати фотокнигу як об’єкт вдома, щоб вона ставала власністю якомога більшої частини людства: фотокнига — це більш доступний варіант володіння фотографіями — їх там багато, бо мати у власності окремі фотографії дорожче.

• якщо говорити про фотокнигу в Україні, успіх фотокниги — це  пожвавлення авторів. Наприклад, до ярмарків фотокниг у Києві додається все більше і більше авторів. Більшість з них мають змогу видавати фотографії в Україні.

•  З точки зору видавництв, успіх фотокниги — це наявність спеціалізованих видавництв, таких як Red Zet, IST Publishing, «Основи», «Родовід», які можуть запропонувати якісний друк і концепцію.

• З точки зору масовості, успіх фотокниги – 10-15 видрукованих книг за місяць для столиці, а не за рік.

• З точки зору тенденцій, успіх фотокниги — це сучасний дизайн, якісний друк, оформлення і подання.

• З точки зору рейтингу, успіх фотокниги вам забезпечений, якщо ви класик фотографії.

• З точки зору новаторства, успіх фотокниги є дуже можливим, якщо ви учасник різних фотоконкурсів.

Майбутнє української фотокниги

Для  віднайдення своєї ніші молодим фотографам, які хочуть робити свої фотокниги, пані Анна радила шукати видавництва, співпрацювати з бізнесом та подавати свої проєкти на гранти та фандрейзинг. «Фотокнига в Україні – річ статусна, але вже давно вона не є тим, що принесе прибуток від продажів. Часто автор сам фінансує свій проєкт. Найкраще все ж співпрацювати із видавництвом, – говорить Анна Гайдай — оскільки вони вже мають мережу і можливості представляти широко різні тематики».

Поруч із потребою формування візуальної культури читачів, Тарас Бичко також відзначив, що характерним для цього етапу розвитку української фотокниги є цілісність меседжу: «Це якраз той етап, коли приходить розуміння, що можна не якоюсь одною фотографією вибухнути, зробити якийсь умовний виступ, а все ж таки скласти з цих фотографій якусь серію і, можливо, ця серія потім стане книгою».

Читайте також: Kyiv Photo Book: уламки війни, японські фотографи та клубна культура в провінції