Манґа українською: що вже перекладено і що незабаром перекладуть

Нарешті в Україні почали з’являтися ліцензійні переклади японської манґи. Завдяки яскраво вираженій специфіці як графічного, так і літературного стилів, вона посідає особливе місце у серцях шанувальників графічної прози. І хоча логіка побудови кадру й порядок читання згідно з правилами японської писемності змушують більшість видавців публікувати комікс у звичному для японців форматі, такі «труднощі» не заважають сотням тисяч фанів по всьому світу купувати, читати й захоплюватися японською манґою. Російська експансія на український ринок ще довго заважатиме українським видавцям, але поступово вони повертатимуть свій культурний простір і наповнюватимуть його якісно перекладеним контентом. Читомо розповідає, що зараз можна знати в українській манґа-ніші, а також про те, на що нам чекати найближчим часом.

Початок і кінець «Босоногого Ґена»

У далекому 2009 році на українському видавничому ринку відбулося щось нечуване — уперше побачив світ японський комікс манґа в перекладі українською. От тільки чи звернув хтось на нього увагу? «Видали, але не знали, як розповсюджувати, адже тематика надто складна», — зазначає одна з тодішніх керівниць проєкту Олена Капранова. А була це манґа Накадзава Кейджі «Босоногий Ґен» (はだしのゲン / Hadashi no Gen) — розповідь про жахи війни й атомного бомбардування, пережиті самим манґакою з Хірошіми. Цей комікс манґа виходив у різних журналах, зокрема і в Weekly Shōnen Jump із 1973 по 1987 роки, і згодом видавництво «Шюейшя» видало 10 завершених томів. А відома й улюблена багатьма студія Madhouse створила дві аніме-адаптації.

У 1976 році була заснована група «Проєкт Ґен», яка мала на меті світлу й добру мету — переклад і розповсюдження цього коміксу манґа по всьому світу. Тож коли дехто з організації побував в Україні, вони залучили до проєкту перекладачку Ніну Василенко, яка, щоправда, перекладала манґу з російської.

Як згадує Олена Капранова, спочатку вона сама не хотіли братися за цей проєкт, тому що він був неоднозначним, — там достатньо підважується роль і правильність вчинків імператора за часів війни, та й саме Посольство Японії в Україні не дуже його схвалювало. Свого часу цей комікс хотіли рекомендувати для вивчення у школах, однак низка претензій, як-от лише однобокий погляд на події тих років, чи вислови, що порушують права людини, змусили школи вилучити його зі своїх бібліотек.

Усе ж за видання цієї роботи українською взялося видавництво «Зелений пес», і перший том вийшов, але без підбору шрифтів, зі стандартним Times New Roman і, звісно, з перекладом японських реалій за системою Поліванова (система запису російською кирилицею фонем або знаків письма японської мови). Як розповіли видавці Дмитро та Віталій Капранови, щоб подати комікс у звичному для нас форматі, верстальник просто зробив дзеркальне відображення сторінок, через що японці дуже обурились, адже тепер в усіх кімоно було запнуте навпаки, а так кімоно одягають тільки на покійників (правою передньою частиною наверх, лівою — під низ). Тож довелося все переробляти. Другий том уже вийшов у звично японському форматі з непоганими шрифтами. Та японці дали кошти лише на два томи, а через те, що продажів було обмаль, віз далі не поїхав, і в Олени Капранової вдома вже десяток років лежить чималенька тека із записаним від руки перекладом ще п’яти томів.

А кіна й справді не було

«Бізенгаст», «Warcraft», «Зоряний шлях», «Поцілунок вампіра», «Принцеса Аі», «Персиковий пух», «Ван-Вон Хантер» та «Ангели ковчега» — ці вісім тайтлів побачили світ у 2010 році у видавництві «Перо». Але видавництво тільки подражнило українського читача першими томами, тож і цей віз далі не поїхав. У мережі про ці тайтли інформації обмаль, а видавництво повністю змінило команду, тож зараз там ніхто нічого з цього приводу сказати не може, чи бодай дати контакти людей, які щось знають. Єдине посилання, яке вдалося виловити на одному з форумів, відправляє на сторінку з меседжем «page not found, a haiku» і одиноким хайку посеред білої сторінки:

our search is lonely

a footprint left in pure snow

blown into nothing

А на останньому слові хайку «nothing» видніється гіперпосилання на сторінку нового сайту, де нема й натяку на здобутки старої команди у виданні коміксів манґа. Може, воно й на краще? Адже американський дистриб’ютор TOKYOPOP ще у 2002 році запровадив конкурс Rising Stars of Manga, завдяки якому й з’явилася ця амеріманґа.

Звісно, ці роботи гарно намальовані й по-своєму цікаві, та й українські видання були зроблені на досить високому рівні: тут і вибіркове ламінування обкладинки, й офсетний друк, і хороша редакторська робота, і верстальники постаралися підібрати зграбні шрифти й перемалювати всі звуки. Навіть більше, на звороті обкладинки є маркування для виокремлення вікових категорій (від 13-ти та для всієї родини), а також маркування жанру (комедія, фентезі, наукова фантастика, романтика). Милує око й тираж — 3000 примірників, які досі припадають пилом на полицях книжкових.

Читайте також: Не лише комікси: що читають видавці, які видають графічну прозу в Україні

Миле кошеня та юрба юних чародіїв

• Серія «Чі. Життя однієї киці. Том І»;
• Автор: Конамі Каната;
• Переклад: Онисія Колесникова, Михайло Гнатюк;
• Nasha idea, Дніпро, 2019.

Дуже неочікувано, але радісно було дізнатися про анонс виходу першого за десяток років ліцензійного видання справжнього японського коміксу манґа в українському перекладі. Видавництво «Nasha idea» презентувало перший том «Чі. Життя однієї киці» (チーズスイートホーム / Chīzu suīto hōmu) ще в жовтні 2019-го на Comic Con Ukraine, а під час карантину вже вийшов навіть третій (та й четвертий том не за горами, якщо карантин не вніс своїх серйозних коректив).

Що робить мале миле кошеня, коли залишається зовсім одне в незнайомому місці? Звісно, шалено стресує, всього лякається й рюмсає. Однак потяг пізнавати світ значно сильніший за страх. Бажання знайти маму-кицьку й дослідити невідоме якраз і посприяли тому, що родина Ямада знайшла малого пухнастика і прихистила у себе. Діти точно оцінять мімімішну манеру мови (думання?) киці Чі, місцями детективні й несподівані повороти сюжету, а дорослі пригадають свої смішні сімейні ситуації. А ще ті й інші поповнять свій словниковий запас українськими відповідниками іноземної ономатопеї.

Історію про кошеня Чі зараховують до категорії «кодомо» (жанр аніме та манґи, цільова аудиторія якого — діти у віці до 12 років), хоча цікавою вона буде людям будь-якого віку. Щодо жанру, то тут поєднано і комедію, і повсякдення, і специфічний жанр кадзоку (про буденне життя японських сімей). Є в цьому коміксі манґа й дещо від ікуджі, — жанру, де оповідь будують навколо догляду за дитиною, бо хоча основний акцент все ж зосереджений на сприйнятті світу з точки зору кошеняти, однак Мама з Татом доглядають за сином Йохеєм і за Чі водночас.

Нещодавно «Nasha idea» анонсувала ще два тайтли коміксів манґа в категорії «шьоджьо» і «сейнен», які, підозрюю, будуть цікаві обом статтям, теж не залежно від віку.

Також влітку чекатимемо виходу в світ перекладу коміксу манґа Шірахама Камоме «Ательє чаклунських капелюхів» (とんがり帽子のアトリエ / Tongari bōshi no atorie). За жанром — це фентезі, а якщо конкретніше, то махо-шьоджо — тобто історія про дівчинку-чаклунку, що має магічні здібності. Ця неймовірно красива мальована історія не лише була номінована на премію Manga Taishō 2018, а й отримала Jury Prize та Best Seinen на Japan Expo 2019. До слова, ім’я Шірахама Камоме безумовно відоме шанувальникам американських коміксів, адже з під її ілюстраторського пера вийшло чимало обкладинок для Marvel і DC, зокрема найвідоміші — «Batgirl», «The Birds of Prey» та «Star Wars: Captain Aphra». Ілюстраторка не лише вміє добре малювати обкладинки, вона так само добре розповідає власну візуальну історію. У видавництві «Коданшя» вийшло вже 6 томів, тож можна сказати, що це перший онґоїнґ (манґа або аніме, які публікують саме зараз), що виходитиме українською.

Другим же анонсованим тайтлом-онґоїнґом є французький комікс манґа Тоні Валенте «Радіант» (Radiant / ラディアン) — пригодницьке фентезі, теж, до речі, про юних чародіїв. Комікс почав виходити у французькому видавництві «Ankama» з 2013 року і зараз налічує 13 томів. Якщо нагадати собі, що японська манґа — це специфічні комікси, створені японцями в Японії японською мовою (бо все інше ― «у стилі манґа»), то Валенте дуже пощастило. Адже «Радіант» не просто собі манфра (французькі банд десіни, інспіровані японською манґою), а манфра, визнана японцями й перекладена японською. Та що говорити, — вже й другий сезон аніме-серіалу закінчився. Автор заграє не лише з японською формю, а й з європейськими сенсами. Приклад тому — головний герой на ім’я Сет, чаклун-початківець, що намагається розгадати таємницю появи загадкових істот немезид (єгипецька міфологія); лісовичка Джил як відсилання до світового дерева Іґґдрасілль (скандинавська міфологія); королева Боудіка (кельтська історія) та багато інших. А головне — справді непогані чародійські файти. «Колекції вимагають того, щоб друкувати нові частини швидко», — зазначає директорка видавництва Ірина Олешко і запевняє, що їм подобається дивувати своїх читачів, тож манґу вони точно продовжуватимуть видавати.

Купити комікс манґа.

Підлітки й давнє шкільне прокляття

• Серія «Інша. Том 1»;
• Автори: Юкіто Аяцуджі, Хіро Кійохара;
• Переклад: Анастасія Скотар;
• Molfar Comics, Хмельницький, 2020.

У перші зимові місяці 2020 року видавництво «Molfar Comics» гаряче працювало над підготовкою першого тому коміксу манґа автора Аяцуджі Юкіто та ілюстратора Кійохара Хіро «Інша» (アナザー / Anazē). Але на початку було ранобе, лайт-новела (англ. Light Novel) — формат японських романів з ілюстраціями, основна цільова аудиторія яких — підлітки та молодь. І вийшло це ранобе в 2009 році у видавництві «Кадокава», а вже у 2010―2012 роках вийшло 5 томів манґи. Сам комікс класифікують як «сейнен» у жанрі містичного трилеру з елементами горору про звичайних собі японських школярів. Єдине, що містечко Йоміяма, в якому відбувається дія мальованої історії, має щось на кшталт свого локального прокляття, яке позначається на жителях упродовж останніх 26 років. 

Тож маємо юного 15-літнього героя Сакакібара Коїчі, який пролежав у лікарні перші тижні навчання, і таку ж юну героїню Місакі Мей, яку почав ігнорувати весь клас. А коли комунікації немає — ламається вся взаємодія, та й незнання не позбавляє від відповідальності, тож дуже навіть можливо, що саме Сакакібара-кун своєю дружньою поведінкою змусив коліщатка прокляття рухатися.

Двоє однокласників опиняються в одному човні й починають пірнати щораз глибше в минуле, підіймаючи на поверхню факти, які намагатимуться скласти в єдиний пазл. У першому томі лише кілька зачіпок, і насправді читач до останнього може не здогадуватися, хто тут справжній мертвяк.

«Переклад із японської сповнений найрізноманітніших викликів, особливо, коли йдеться про манґу. Наприклад, в японській є багато особливих слів «ономатопей», що передають звуки та відчуття: подув вітру, шурхіт, виблискування води на сонці… ― розповідає перекладачка Анастасія Скотар. ― Ці слова дуже зручні, адже можна лаконічно та влучно описати ситуацію. Та в українській їх практично немає, і якщо перекладаючи книжку, можна описати це довгим реченням, то у манзі елементарно немає для цього простору. Те ж саме стосується описових речень. Гадаю, японська ідеальна для манґи, бо дозволяє дуже лаконічно, але разом із тим повноцінно описати ситуацію чи почуття». В українському виданні перемальована вся ономатопея і є чимало приміток, які полегшать читачам сприйняття певних японських реалій.

«Наше перше видання манґи друкуємо в Україні, тож єдине, за що ми хвилювалися, — це якісна проклейка корінця, тому що були випадки, коли видання просто розпадалося в руках після першого читання. Стосовно ж формату, то «Інша» вийде так, як і всі японські манґи — у форматі справа наліво. А щоб українські видання виглядали більш-менш однаково, ми дійшли згоди з видавництвом «Nasha idea» використовувати один розмір для м’якої обкладинки», — розповідає співзасновник видавництва «Molfar Comics» Антон Гаюр. — Анонсів поки не буде, оскільки пандемія вдарила по всіх, і багато японських видавництв обмежили видання ліцензій через це аж до осені, а кілька контрактів видавництва наразі заморожено. Та й попри вірус, із ліценціями, насправді, все не так просто, бо чимало видавництв пояснюють свою відмову тим, що в Україні відсутній ринок манґи. Ну а Росія вже викупила права на продаж і на території України не лише певних тайтлів манґи, а й коміксів та настільних ігор загалом, бо, дослівна цитата: «When contract was made with Russian publisher, they were not expecting offer from Ukraine».

Купити комікс манґа.

На часі — історії про медиків

• Серія «Мої вітання Блек Джеку! Том 1»;
• Автор: Шюхо Сато;
• Переклад: Катерина Клопенко, Анастасія Гладченко, Марія Полегенька;
• Fireclaw Ukraine, Київ, 2020.

«Рано чи пізно офіційна манґа повинна була прийти в Україну: фанбаза велика, попит є, зацікавленість саме в українських перекладах зростає, і перспективи, безперечно, хороші», — розповідає редакторка видавництва «Fireclaw Ukraine» Катерина Клопенко. Адже на їхньому сайті вже з 13 квітня красується електронний варіант коміксу манґа Сато Шюхо «Мої вітання Блек Джеку!» (ブラックジャックによろしく / Burakku Jyakku ni Yoroshiku). Редакторка запевняє, що вони аж ніяк не планували так влучити в актуальність медичної тематики, просто з видавництвом «Коданшя» вдалося домовитися найшвидше. Хоча вони ласо поглядають і на чимало інших тайтлів.

«Та спочатку необхідно розкачати ринок, — зауважує Катерина Клопенко. — Ми почали з дуже нішевої манґи, бо це не мегапопулярний сейнен. Якщо й друкувати, то починати варто з класики або топових назв. Знаємо кілька тайтлів, які поки що в нас не вийдуть, бо права на продаж на території України вже викуплено Росією. Але ж ліцензії не довічні. Якщо український ринок коміксів манґа набиратиме обертів — ця проблема зникне».

Та вистачає й інших перешкод, одна з яких — друк. За словами редакторки, українські друкарні вміють багато, але комікси манґа ще не друкували, тож першопрохідцям доведеться не одну годину провести разом із технологом на виробництві. Головне — почати. 

Комікс вони перекладають всією редакцією з англійської, оскільки видавництво надало саме такий варіант, але іноді доводиться звертатись і до японської. Ще одним викликом для перекладу є медична тема, адже термінології багато, а онлайн-словників обмаль, та й Ґуґл не завжди помічник. Тому тут видавництво консультується з лікарем щодо вживання специфічних термінів і сленгу. В плані перекладу «Fireclaw Ukraine» більше орієнтувалось на транслітерацію й милозвучність, що призвело до певних помилок, зокрема з відтворенням японських реалій за системою Поліванова. У коміксі можна побачити і перемальовані повністю звуки, і український відповідник поруч із японським оригіналом. «Загалом політика така, що ми максимально перекладаємо й адаптуємо і написи, і звукові ефекти. Але багато залежить від сторінки. Якщо задній фон дуже складний, або звуковий ефект перекриває більшу частину малюнка — ми не затираємо звук, щоб не перемальовувати всю сторінку і не втручатися зайве у чудову графіку», — зазначає Катерина Клопенко. 

«Мої вітання Блек Джеку!» знайомить нас із молодим інтерном Сайто Ейджіро, який хоч іще боязко виконує дану йому роботу, однак із запалом та ентузіазмом готовий вчитися новому. Але бюрократична махіна японської системи охорони здоров’я підминає під себе кожного, якщо він хоче жити бодай трішки заможніше. Вже під час перших місяців на інтернатурі добродушний і щирий Сайто пізнає, по чім ківш лиха, зневірюється, картається за зроблене і не зроблене, і постійно запитує себе: що ж означає бути лікарем?

Комікс публікували з 2002 по 2006 роки в журналі Morning, а закінчена серія з 13 томів вийшла у видавництві «Коданшя». Свого часу за неї Сато Шюхо отримав Excellence Prize for Manga від Japan Media Arts Festival (2002) та Grand Award від Japan Cartoonist Association Award (2004). Мальовка коміксу досить проста, але чітка, якісна, час від часу з досить епічними розворотами і без купюр.

Купити комікс манґа.

Читайте також: Комікс – це мистецтво. Хтось сумнівається?