Головний герой роману Кілґор Траут — письменник-фантаст, який подорожує з одного конґресу наукової фантастики до другого. На одному з таких конґресів він зустрічає Двейна Гувера, власника фірми, яка продає «понтіаки», і їхня зустріч стає приводом для багатьох карколомних та несподіваних ситуацій.
Оповідь в романі побудовано так, ніби автор розповідає про Землю інопланетянинові, який нічого не знає ані про людство, ані про людську цивілізацію, навіть про найпростіші речі — розмноження, зброю, прапор, яблуко. Така розповідь дозволяє під несподіваним кутом побачити мотивацію й наслідки людських дій.
«Сніданок чемпіонів» — гарячкова, сумбурна сатира з типовим для Воннеґута складом героїв і ландшафтом.
Пролог
Фраза «Сніданок чемпіонів» ¬— зареєстрована торговельна марка корпорації «Дженерал Міллз» для коробки пластівців на сніданок. Використання ідентичної фрази для титулу цієї книжки не має на меті засвідчити будь – яку асоціацію з «Дженерал Міллз» або їхнє спонсорство, ані не має на меті очорнити їхній якісний продукт.
***
Фібі Герті, тієї особи, котрій присвячена ця книжка, уже, як то кажуть, немає серед живих. Я познайомився з нею в кінці Великої депресії, коли вона овдовіла і жила в Індіанаполісі. Мені було років шістнадцять, їй — близько сорока.
Вона була багатою, але ціле своє доросле життя щодня ходила на роботу, тож працювала і далі. Вона вела колонку з тверезими і дотепними порадами для безнадійно закоханих в індіанаполіській «Таймз», добрій газеті, яка на сьогодні вже не існує.
Не існує.
Читати більше
Ричард К. Морґан. Зламані янголи
Знову вітаємо в безсоромному і жорстокому новому світі двадцять п’ятого століття! Завдяки технічному диву, що робить можливим збереження свідомості людини і завантаження її щоразу в інше тіло, глобальна політика поширюється далеко за межі Землі, а смерть стала лише перервою в дії.
Цинічний, імпульсивний Такеші Ковач, колишній посланець ООН і нинішній приватний детектив, знову змінив професію й тіло. Із детективів він перейшов до лав бійців, найманих воїнів, і допомагає уряду далекої планети придушити криваву революцію.
Та коли доводиться обирати, на чий бік стати в конфлікті, Ковач насправді завжди лишається на власному боці. Тому коли пілот-утікач і безпринципний посадовець корпорації пропонують йому зіграти прибуткову роль у небезпечному полюванні на скарби, він воліє здійснити це самотужки, в компанії воскреслих «солдатів удачі». Між ними і стародавнім іншопланетним космічним кораблем, яким вони збираються заволодіти, стоїть мертве місто, просякнуте смертоносним випромінюванням, випущені на волю нанотехнології, які вміють убивати в мільйон способів, і всі можливі сюрпризи від надзвичайно розвиненої раси марсіян. Але Такеші, озброєний своїм генетично посиленим чуттям і двома вірними «Калашниковими», готовий поборотися з чим завгодно — і до біса всіх, хто залишиться позаду.
— Серія «Омега», — пояснила вона мені, головно тому що я випадково опинився біля неї, коли ми вилізли з катера. Під час розмови вона машинально крутила волосся, прибираючи пишні чорні пасма з роз’ємів літнього симбіозу в себе на карку й закріплюючи неміцний вузол на голові статичними заколками. – Цією крихіткою можна пролетіти просто по бульвару Інкорпорації, навіть не обпаливши дерев. Стрельнути в парадні двері Дому Сенату плазмовими торпедами, перейти на хвіст і звалити на орбіту, перш ніж вони вибухнуть.
Читати більше
Каменіш Арно. Позаду вокзалу
«Позаду вокзалу» – друга книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор описує швейцарське гірське село, де він народився й виріс, де провів свої молодші роки. Оповідь у романі ведеться від малого хлопця, дітвака, який по-особливому сприймає світ довкола – село у вузькій долині між високими горами, горян, їхній побут, стосунки поміж ними.
Книга написана літературною німецькою мовою з вкрапленням швейцарського та сурсільванського діалектів, що робить текст особливо живим та автентичним.
Книгу видано за підтримки швейцарської культурної фундації Pro Helvetia.
Тато в ресторані. Ми – за вокзалом. Обходимо навколо припаркованих солдатських машин. Мій брат називає марки машин. Ми стаємо навколішки перед дверми автомобілів. Мій брат – перед оранжевим авто. Я – перед червоним. Цвяхом Ґіакасепа я малюю будинок на бокових дверях. Мій будинок має подвійні двері. У ньому одне вікно коло дверей і двоє вікон на другому поверсі. Дах мого будинку з черепиці. На даху димар. З димаря йде дим. Я малюю занавіски на вікнах. Біля хати сад. У саду я малюю квіти. Я також малюю сонце і хмари на небі. У небі також є дві пташки. У саду я домальовую велике дерево. Під деревом стоїть клітка. У клітці я малюю кролика.
Читати більше
