Анна Сарвіра про сучасну українську ілюстрацію, довіру замовника та улюблені проєкти

Анна Сарвіра — художниця та ілюстраторка соціальних проєктів та дитячих книжок для видавництв «Основи», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Книголав» та багатьох інших. Її роботи бачили в Італії у 2017 році, коли вона брала участь у Болонській виставці дитячих книжок. Анна також співзасновниця та співкураторка Pictoric — клубу українських ілюстраторів, які сприяють розвиткові ілюстрації в Україні та її популяризації на міжнародному рівні. 

У межах воркшопу для ілюстраторів від IST Publishing The Kyivite, який відбувається за підтримки мистецької грантової програми Harald Binder Cultural Enterprises, Сарвіра розповіла про свій творчий метод, формування власного стилю, улюблених ілюстраторів та роботу клубу Pictoric. Модерувала подію Анастасія Леонова — співзасновниця видавництва IST Publishing.

Формування власного стилю

Художня академія вчить малювати, але вона не пристосована до потреб нашого часу. Варто самостійно набувати надивленості — багато переглядати та слухати, чому ті чи ті роботи вдалі. Openmindness дуже важлива. Велику роль грає вміння критично ставитися до своєї роботи: погано, якщо художник однаково малює 10 років і цим задоволений. 

Важливо мати місце для експериментів та трансформації стилю, тому що замовник часто керується твоїм минулим досвідом. Коли я малювала багато дивних та цікавих ілюстрацій для Pictoric, мене почали запам’ятовувати завдяки цьому. 

Не варто соромитися і ховати свої роботи. Треба брати участь у різноманітних конкурсах, щоби бути поміченим. Усі освітні курси будуть на користь, бо чим більше технічних засобів ви знаєте, тим більше художніх методів. 

Деякі обмеження в кольорі або в матеріалах потрібні ілюстратору, таким чином, ти не прикрашаєш роботи, а працюєш із концепцією та формою. Спочатку вчишся малювати, далі формуєш свій стиль, а потім звертаєш увагу на концепти. Думати ідеями — важливо.

Довіра замовника та важливість культурних контекстів

Стипендія Gaude Polonia дає можливість зробити паузу, подумати та зустріти багато цікавих та творчих людей. У Кракові я мала можливість побачити їх освітній процес у Польщі — там гарна технічна база. Понад те, студенти вчаться роботі зі замовниками. В Україні люди часто бувають не готові до неї. Зі стипендії я повернулася з думкою, що можу робити все.

Ілюстрації Анни Сарвіри до книжки «Геть дорослих» Сергія Прилуцького видавництва «Люта справа», 2017 рік. Надані авторкою

Чудово, коли замовник тобі довіряє та дає достатньо свободи, тому що в ілюстрації не завжди дві голови краще. Мій вдалий досвід — це книжка «Геть дорослих» для видавництва «Люта справа». З автором, білоруським поетом, Сергієм Прилуцьким ми познайомилися в Польщі, він запросив мене і дозволив малювати будь-що. Ці ілюстрації я надіслала до книжкового ярмарку в Болонью, і мене обрали, хоча протягом 10 років до цього усі спроби були невдалими. Іншу книжку, яка потрапила на ярмарок в Італії, я робила без замовника. Це була історія японського автора Йоко Сано «Кіт, який помирав мільйон разів».

Ілюстрації Анни Сарвіри до книжки  «Кіт, який помирав мільйон разів» Йоко Сано. Надані авторкою

Існує різниця між культурними контекстами різних країн. Наприклад, американський видавець наголошував на тому, як потрібно малювати очі або на деяких соціальних або побутових деталей. Або у видавництві TASCHEN є окрема людина, яка слідкує за балансом гендеру та кольору шкіри, рахуючи кількості людей на сторінках. З часом ти починаєш слідкувати за цим та адаптуватися до вимог.

Читайте також: Українські ілюстраторки-фіналістки про свою участь у Болоньї

Улюблені проєкти

Я рада, що в мене з’явилися свої улюблені ілюстрації. Коли є такі роботи, це означає, що ти сформувався як ілюстратор. Один з чудових проєктів — вікна ЦУМу, до яких я малювала великі ілюстрації, перехожі ніби підглядали за людьми в роздягальнях. 

За останні роки з’явилося багато соціальних проєктів. Ілюстратору важливо з’являтися в інформаційному полі з такими роботами. Одне замовлення для «Громадського» — це ілюстрації до статті про вплив Covid-19 на зростання насилля в сім’ї. Ще для «Wonderzine» я малювала портрети до інтерв’ю зі своїми сучасницями —  співачка Alyona Alyona, художниця Лада Наконечна та інші.

Ілюстрації Анни Сарвіри до журналу «Wonderzine». Надані авторкою

Я завжди хотіла малювати ілюстрації до книжок і робила це з другого курсу. Зараз мої ранні роботи зберігають батьки. Особливість книжкової ілюстрації — це велика кількість замовників: видавці та  діти. Одна з моїх улюблених книжок «Крихітні історії» видавництва «Основи» складається з розповідей дорослих людей про переможені страхи дитинства. Однак багатьом батькам такі ілюстрації не подобаються, тому що вони некрасиві. Але я зрозуміла, що мені подобається малювати по-іншому. тому складно було з книжкою «Сила дівчат», для якої я малювала справжніх людей. Деякі з них були не дуже раді моїм малюнкам.

Ілюстрації Анни Сарвіри до книжки «Крихітні історії» видавництва «Основи», 2017 рік. Надані авторкою

Зараз я також працюю артдиректор в анімаційному українському проєкті, мені комфортно працювати тут і отримувати новий досвід. 

Клуб ілюстраторів Pictoric

Зараз Pictoric — це три людини: я, Олена Старанчук та Олег Грищенко, іноді нам допомагають друзі. Коли я була в Польщі, ми з друзями захотіли зробити виставку польської ілюстрації в Україні. Так почався Pictoric. Зараз мета Pictoric — це показати, що ілюстрація може бути різною і це не лише малюнки до книжок. Це кураторський проєкт, проте в замовленнях ми не обмежуємо своїх ілюстраторів, лише просимо дотримуватись певних розмірів зображення. 

У мистецькому просторі Orthodox у Києві ми робимо виставки, і це класна можливість побачити, що ти намалював сам за декілька років, а також познайомитись з роботами інших.

Групові проєкти дуже корисні, тому що ти маєш змогу побачити, що до однієї ідеї можуть бути різні підходи, це постійно конкурентоспроможна спільнота. Зараз ми робимо також виставки надворі. В Orthodox отриманих коштів вистачає, щоб зробити наступну виставку, частину грошей віддаємо ілюстраторам. Дуже багато залежить від благоустрою, у часи локдауну та кризи менш за все люди міркують про плакати. Деякі ілюстратори продають свої роботи на Etsy.

Читайте також: 8 запитань ілюстраторам Pictoric

Зміни в українській ілюстрації та улюблені ілюстратори Анни Сарвіри

Збіглося багато факторів, і в ілюстрації все трансформувалося. Раніше були випадки, коли бухгалтер видавництва попросив намалювати вії, але зараз мені здається такого коментаря вже не може бути. За останні 7-8 років ми вийшли на міжнародний рівень. Важливу роль зіграли усі можливі перемоги творчої майстерні «Аґрафка» на конкурсах. Pictoric теж вплинув на це, тому що ми встановлювали зв’язки з багатьма іноземними ілюстраторами та запрошували їх на «Книжковий Арсенал». Це дуже важливий освітній момент. Понад те, з’явилося багато молодих видавництв, які готові експериментувати, та ілюстраторів, які експериментують.

Наразі є багато талановитих українських ілюстраторів, серед них Сергій Майдуков, творча студія «Аґрафка», Юлія Тверітіна, Анастасія Слєпцова, Анна Іванченко, Олег Грищенко та багато інших. Я також слідкую за ілюстраторкою Вола Ноемі — вона створює світи й створює власні книжки. Також угорський ілюстратор Тегор Карпезі, який малює пікселями вже 15 років.

Читайте також: Аня Сарвіра і понад 70 найкращих ілюстраторів світу