Джон Бірмінгем. Він помер із фалафелем у руці

Головному герою доведеться пережити чимало випробувань, щоб пробитися у світ літератури. На заваді цьому стає низка перешкод, серед яких і захмарні ціни на австралійське житло. Ділити помешкання випадає із доволі ексцентричними сусідами, кількість яких подекуди сягає катастрофічних масштабів. Зрештою, історії, у які герой постійно влипає через співмешканців, просто не залишають часу на письменницьку діяльність.

Роман Бірмінгема припаде до душі усім поціновувачам чорного гумору і однозначно зацікавить всіх, хто ще не знайомий із сучасною австралійською літературою.

Щочетверга ввечері ми сиділи вдома й чекали, коли прийде Мелісса з нашою краденою вечерею. Зазвичай вона з’являлася на порозі просто перед початком «Твін Пікса», і поки всі ми сиділи перед телеком, наминаючи дармове їдло, у будинку панувала тепла затишна атмосфера. Вдалими вечорами, коли комусь із нас капали гроші, ми купували пару бляшанок пивка й пускали їх по колу. А геть вдалими, коли комусь (зазвичай Меліссі) щастило розмутити стаф, ми діставали «водний» і накурювалися до нестями. У такі вечори тепла затишна атмосфера неабияк щільнішала. Вона огортала тебе, мов старий татів светр, оберігала від небезпек. У такі вечори можна було повірити в ілюзію того, що співмешкання, спричинене злиднями й фінансовими негараздами, насправді було чимось іншим: дружнім напівосмисленим породженням ідеальної комуни. Втім, це ніколи не триває довго. Ніколи не тримає купи. Завжди хтось з’їжджає, сходить із глузду або помирає з фалафелем у руці, і ти знову опиняєшся на роздоріжжі.