Поезія, емпатія і знайомі обличчя: яким був Meridian Czernowitz XII

Перші вихідні вересня 2021 року пройшли під знаком літератури: в кількох містах України одночасно відбулося кілька фестивалів. На жаль, людство ще не винайшло способу бути відразу скрізь, тому хтось із нас поїхав на Bookspace у Дніпро, а ще хтось у Чернівці XII Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz. Не хвилюйтеся, ми розкажемо вам і про те, й про інше, але не відразу. Сьогодні ж ділимося враженнями від поетичної атмосфери у Чернівцях.

Камерний & міжнародний

Meridian Czernowitz – унікальне явище для культурної сфери України. З одного боку, фестиваль зараховують до камерних. Наприклад, як Frontera чи Translatorium. Його програма сформована таким чином, що в перервах між подіями можна неспішно дійти від «Целанівського центру» до Будинку культури, а потім спокійно випити кави в «Найкращій кав’ярні на розі Університетської і Сковороди». Розкіш, яка недоступна на великому фестивалі. Але за рівнем запрошених учасників Meridian Czernowitz можна порівнювати зі значно масштабнішими подіями.

Письменник та видавець Роман Малиновський згадує: «Я був на перших Мерідіанах. І вони відразу були ось такими: атмосферними, дуже затишними. А ще організатори привезли купу рок-старз від літератури – як українських, так і міжнародних. І їм відразу вдалося створити цей несамовитий настрій».

Президент фестивалю Святослав Померанцев зазначає, що цього року в них не було жодних труднощів із організацією фестивалю, і додає: «На сайті нашої корпорації задекларовані два принципи, які звучать так: повернення Чернівців на культурну мапу Європи і створення майданчика для спілкування українських письменників з іноземними колегами. Але там не зазначений третій принцип: головна мета проведення фестивалю – отримання задоволення».

Так само, із задоволенням, Meridian Czernowitz крокує і в напрямку своєї наступної великої мети – участі в конкурсу «Книжкова столиця України – 2022», що організований за підтримки Українського культурного фонду та Українського інституту книги. Вартість проєкту, який подають організатори, складає близько 12 млн грн. За словами пана Померанцева, це допоможе де-юре наздогнати де-факто: «Адже де-факто Чернівці і є літературною столицею».

Поетичний фундамент

У серпні я отримала повідомлення від проджект-менеджера фестивалю Микити: «Meridian Czernowitz починається, коли відправляється потяг». І вже у потязі пролунав жарт про те, що найочікуваніші події поетичного фестивалю – це дві презентації прозових книжок. І справді: чому фестиваль саме поетичний, адже тут не лише вірші? З цим питанням я прийшла до директорки фестивалю Євгенії Лопати: «Поезія – це те явище, яке зробило Чернівці відомими в усьому світі у ХХ столітті. А також через поетів, які писали тут різними мовами вірші. І тому в місті, де є культ поезії, робити фестиваль їжі чи кіно було би неприродно. Поезія як жанр завжди межує з іншими видами мистецтва, тому на фестивалі є багато заходів, які на межі: перформанси, кіно, театр і музика».

Критикиня Ганна Улюра підказала мені, що фестиваль завжди вирізнявся дуже цілісною концептуальною програмою. І справді: за три фестивальні дні встигається послухати вірші поетів різними мовами, відвідати виставу і перформанси, подивитися кіно, замислитися на дискусіях, відкрити для себе нові книжки.

Знакові маршрути

Цього року події Meridian Czernowitz охопили 11 локацій. Відкриття відбулося біля Літературного Целанівського центру, недалеко від готелю. А потім учасникам поступово довелося вивчати Чернівці, йдучи від однієї точки до іншої. І на третій день фестивалю організатори вирішили перевірити, наскільки добре ми знаємо мапу міста і наскільки вправно користуємось Google. Бо відстань від Головної синагоги Буковини імені Ісраеля та Зельди Майберг (вулиця Садовського, 11) і до Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука (вулиця Головна, 140) складає 3,2 кілометра. Тож для тих учасників, що не люблять неспішні прогулянки, команда фестивалю організувала трансфер.

Хочеться відзначити роботу організаторів: їм вдалося зберегти особливий настрій і для нас, і для себе. Навіть після того, як авторів і журналістів не хотіли заселяти в готель одразу після приїзду в Чернівці. А коли в Будинку радіо бракувало місць, проджект-менеджер Микита Москалюк не розгубився, запропонувавши глядачам сідати на підлогу: «Не хвилюйтеся, ми почистили ковролін!».

Але про події – окремо.

Наша мета – будь-яка емпатія

Одна з найяскравіших подій першого дня – вистава «Хлібне перемир’я» за п’єсою Сергія Жадана. Перед початком письменник поділився своїми очікуваннями та побоюваннями: «Власне перед цією виставою я пару разів думав про те, як вона буде тут сприйнята. Ми на Заході України, максимально далеко від Донбасу, максимально далеко від зони бойових дій, про які власне написана п’єса і поставлена вистава. З іншого боку, немає жодної різниці, де нам сьогодні говорити про наші проблеми і про нашу війну. Ми всі однакові. Ми всі потрапили в мишоловку, яка зображена в цій виставі, і вибратися з неї ми можемо лише разом».

Читайте також: Сергій Жадан. Любити країну цілісно, перевіряти реальність на відлуння

Прем’єра вистави відбулася 29 грудня 2020 року в київському «Театрі драми і комедії». Але за межами столиці постановку показано вперше. Режисер Стас Жирков розповів, чого саме вони з командою намагалися досягти: «Наша мета – будь-яка емпатія. Наше суспільство зараз неемпатичне. Воно кидається з однієї крайності в іншу крайність. І це дуже важко зупинити, бути посередині. Мені здається, ця історія – про емпатію. Це історія про те, щоб спробувати зрозуміти тих людей, які не хотіли обирати жодну сторону».

Після Чернівців виставу також покажуть в Херсоні і Дніпрі. Сподіваємось, врешті решт театр влаштує справжні гастролі Україною, адже «Хлібне перемир’я» – це приклад культурної дипломатії, яку необхідно налагоджувати всередині нашої країни.

Книжка, що чекала свого часу

Один з найпомітніших дебютів цієї осені – презентація книжки малої прози «Солодке життя» Романа Малиновського.

До цього року пан Роман був відомий як засновник видавництва «Вавилонська бібліотека»: «Я створив видавництво, бо у мене був великий читацький голод на перекладну літературу українською мовою. Я – перший читач тих книжок, що ми видаємо».

Саме солідний читацький досвід підштовхну Романа Малиновського до створення власної книжки.

Модератор презентації і водночас літературний редактор «Солодкого життя» Юрій Андрухович зауважив: «Це доволі пізній дебют. Але тим краще, тим настояніше, більше досвіду, більше вправності, більше навіть отих прочитаних книжок. Якби робив це раніше, було б менше. Значить десь відповідно це було би трохи бідніше. І, мені здається, що у Романа складеться дуже непогане літературне майбутнє. Яскраве, як уже ось ця книжка, що побачила світ».

Яскравою була і сама презентація, яку відвідали близько 150 людей, включно з усіма учасниками, організаторами та родиною письменника.

Нічне радіо

Логічним завершенням другого фестивального дня став перформанс Юрія Андруховича за однойменним романом письменника «Радіо ніч». О десятій годині вечора стара будівля радіо «Буковина» побачила стільки людей, скільки могла зустріти в часи СРСР, коли тут записували виступи естрадних колективів і невеличких оркестрів.

Сцена (на якій також сиділи глядачі через брак місця) нагадувала радіостудію: з мікрофонами, навушниками і пляшкою коньяку. Юрій Андрухович порадив нам слухати «Радіо ніч» із заплющеними очима, наче радіоспектакль. Хоча і спостерігати було доволі цікаво: не лише за письменником, але і за Кирилом Цукановим, який написав і виконував музику для цього проєкту.

Андрухович зізнався, що в них не було репетицій, тому глядачі стали свідками імпровізації. І що в такому форматі «Радіо ніч» лунала вперше, але й не востаннє.

Родинний проєкт «Хто ти такий» + «Я і Фелікс»

У перерві між подіями мені вдалося розпитати режисерку Ірину Цілик про те, чому серед величезної кількості подій вона обрала саме Meridian Czerniwitz: «Зараз я приїхала як дружина письменника Артема Чеха (сміється). У нього вийшов новий роман, і я швидше приїхала його підтримати. Але оскільки я зняла фільм за мотивами цього роману, ми також про це говоритимемо. Я покажу два фрагменти з фільму, які ще ніхто не бачив».

Презентація роману «Хто ти такий» і (частково) фільму «Я і Фелікс» відбулася в оновленому центрі Івана Миколайчука. Артем Чех розповів про автобіографічність книжки. В житті письменника був свій «Фелікс»: деструктивний персонаж, що з’явився водночас із деструктивними дев’яностими. «Але слід пам’ятати, що приблизно половина роману – це художня вигадка», – зауважує Артем.

А Ірина Цілик розповіла, чому головні ролі у фільмі зіграли десятирічний син Андрій і письменник Юрко Іздрик: «Взагалі на роль Фелікса я шукала актора, що буде схожий на Іздрика. Це виявилося доволі складно, і тому ми запросили Юрка зробити пробні кадри. Тоді вони познайомилися з нашим сином. Я помітила, наскільки комфортно Андрію проводити час з Юрком. Зрештою вирішили залишити все, як є».

Прем’єра фільму, в якому персонаж Іздрика ходить в тельняшці та носить зброю в дипломаті, відбудеться наступного року.

Подивитися на Україну іншими очима

Окремою лінією фестивалю був цикл дискусій. Всі три об’єднані однією фокусною темою, але відрізняються кутом зору. Це «Україна очима світу» поетів, журналістів і культурних менеджерів.

Серед учасників дискусій – поети Сергій Жадан та Ігор Померанцев, перекладачка Клаудія Дате, політолог та ведучий Пітер Залмаєв, журналісти Клаус Льозер та Кейт Цуркан, керівник проєкту «Дім Європи» Крістіан Дімер, перший генеральний директор Українського інституту Володимир Шейко. Модератором усіх трьох дискусій виступила директорка фестивалю Євгенія Лопата. І хоча учасники щоразу були іншими, ці події об’єднувала одна думка: Україна, її література і культура – це справжня terra incognita для інших країн. І фестиваль Meridian Czernowitz є одним із тих майданчиків, які роблять українське видимим для світу.

Вірші, вірші і ще раз вірші

Повертаючись до головного питання «а чому поетичний», все ж таки треба визнати: на фестивалі лунало дуже багато віршів. Це була поезія і вино від Ігоря Померанцева і бунтівні вірші поетів молодіжної сцени. Читання перекладів від Петра Рихла і Марка Білорусця, а також читання німецькою та ідіш.

А фінальним акордом цьогорічного фестивалю Meridian Czernowitz став виступ Сергія Жадана і Катерини Калитко, що був схожий на виступ рок-зірок.

На жаль, наша київська делегація змогла насолодитися лише записом онлайн-трансляції, бо в цей час ми вже покидали Чернівці.

Кожна музейна працівниця знає про Meridian Czernowitz

Наостанок поділюся головним враженням про мій перший Меридіан. Три дні поспіль наче перебуваєш на великому родинному святі. Здається, всі мешканці міста знають про фестиваль та його учасників. Навіть якщо ніколи його не відвідували:

– А Ви знаєте, що цей фестиваль існує вже дванадцять років?
– Так, знаю, по радіо передавали. Добре, що погода гарна. І що є можливість приїхати, подивитися.
– А Ви були на цьому фестивалі? Приходьте, на всі заходи вільний вхід!
– Да, я знаю, що вільний. А де саме?
– По різних локаціях. Можна підійти до Целанівського центру, там є афіша. Вчора, наприклад, була вистава в театрі.
– В нашому драмтеатрі?
– Да, на п’яту годину. «Хлібне перемир’я». Це п’єса, яку написав Сергій Жадан.
– Гм, Жадан.
– Знаєте, хто це?
– Да, ну а чьо.

P. S. Дякую співробітниці краєзнавчого музею пані Зірці Іванівні за цікаву розповідь про Чернівці.

Читайте також: Про що говорили на IX Meridian Czernowitz: 150 літрів вина, Сенцов і токсична пропаганда

Фото: Юлія Вебер